Сергій Даниленко: Навальному не вдасться залучити до своїх протестів середній клас
Про різницю між білоруськими та російськими протестами, байдужість російського середнього класу до Навального та його "шарм" для Заходу "ДС" поговорила з доктором політичних наук, модератором групи Geostrategy Сергієм Даниленком
"ДС" Чим, на вашу думку, відрізняються протести в Росії та Білорусі?
С.Д. Це доволі різні протести. В Білорусі нема бекграунду, історичної тяглості протестів, у тому числі й вуличних. Тому дії білоруських протестувальників і назвали "креативними протестами", вони були абсолютно мирними навіть на фоні насилля і смертей, спричинених владою. Щодо російських протестів, то тут ми, схоже, знаходились у полоні відомого висловлювання про "русский бунт, бессмысленный и беспощадный" і очікуємо, що він відбудеться саме в такому форматі. Кожен оглядач, який слідкує за цими подіями, не може сказати — в якому напрямку піде російський протест, що буде в фіналі: зміна влади, палацовий переворот чи міфічний розпад Росії. Тобто білоруські й російські протести відрізняються перспективою завершення: білоруські протести більш вірогідно приведуть до успіху, ніж інспіровані Навальним. До того ж чого хочуть протестувальники в Росії, окрім припинення тиску на Навального, мені незрозуміло, на відміну від Білорусі.
"ДС" Чого хочуть протестувуальники може й не зовсім зрозуміло, зате ясно, чого хоче Навальний: розгойдати протести, залучити не лише опозиційну молодь. Чи вдасться це йому?
С.Д. Зараз російський протест вирізняє саме залучення молоді, і я не бачу можливості до залучення, наприклад, старшого покоління, занадто приспане воно потужною російською пропагандистською машиною. Запас міцності та позитивні спогади про "тучные годы", накопичені середнім та старшим поколінням росіян в їхніх "золотих нульових", коли вони купували собі житло, автівки і так далі, на фоні інформкампаній роспропаганди залишає це покоління пасивним. Тут можна згадати Перебудову: поки Горбачов не поставив на чолі "Огонька" Віталія Коротича і не почав руйнувати радянську пропаганду на фоні зубожіння людей — доти Союз не зрушив з місця. Звичайно, паралель не дуже вдала, але я нічого схожого зараз в Росії не спостерігаю.
По суті, кожен російський "середняк" міг би зіграти активну участь в протестах, на відміну від розʼєднаної та соціально упослідженої бідноти в провінції. Але середній клас, як я вже сказав, буде жити спогадами про період свого активного накопичення капіталу. Тобто вони собі думають: ось який палац у "царя" Путіна, які автівки, але ж і у мене все досить непогано, то чого виходити проти чогось абстрактного. Нове покоління, яке формує свої споживчі потреби зараз, після 2014 року, коли все ускладнилось для росіян загалом, але для цієї групи особливо — саме у їх середовищі може бути найактивніше залучення до протестів, що, власне, й відбувається.
"ДС" Можливо, розтормошити "приспаний" середній клас могли б ліберально налаштовані культурні діячі на зразок Макаревича, якби їх було багато?
С.Д. Роль інтелігенції, чи то пак культурної еліти, на мою думку, перебільшена. Вона дуже часто йшла на угоду з більш людожерським режимом, ніж путінський — радянським. Тобто культурні діячі не допоможуть, та й книг хороших чи фільмів зараз дивляться не так багато, тому розвернути людей до Навального можуть лише медійні особистості. Але вони цього робити не хочуть. Що стосується маленького прошарку справді ліберальних культурних діячів на зразок Макаревича чи Ахеджакової, то вони залишаються такими собі хранителями традицій, на відміну від основної маси їх колег, які підтримали анексію Криму і так далі.
"ДС" Наскільки серйозно нам варто сприймати майбутні перспективи "головного опозиціонера Росії", адже він взагалі не говорить про свою майбутню зовнішню політику?
С.Д. Для російського обивателя, якого Навальному треба залучити на свій бік, є принциповим те, що "Росія — наддержава". Тобто імперська ідея для обивателя є беззаперечною, а Навальний чи будь-хто інший на його місці, навіть якщо він, у своєму розумінні, добре ставиться до України, не буде говорити якісь речі, що йшли б у розріз з цим. Наприклад, про повернення Криму, який "не бутерброд". Тобто щоб не втратити нинішніх прихильників і набути нових, російські опозиціонери не будуть говорити про такі речі взагалі. Звідсі й відсутність зовнішньополітичних меседжів — вони не цікаві потенційним споживачам закликів Навального.
"ДС" В очах Заходу Навальний вже став топ-опозиціонером, затьмаривши інших, попри свій шовінізм. Чи можна говорити про "зачарування Навальним"?
С.Д. До певної міри так. На Заході залюбки реагують на таких, як Навальний, у позитивному ключі. До того ж він достатньо професійно веде свою політику та комунікацію як для внутрішньої, так і для західної аудиторії. Проте не для України, країн Балтії чи Грузії. Нас він узагалі не розглядає як субʼєкт міждержавних відносин — відповідно, не йдеться і про якусь підтримку або партнерство у майбутньому. До речі, повертаючись до Білорусі та її лідера протестів: Тихановська акцентує на співпраці саме з Україною, бачить у нас союзника і зараз, і після зміни влади у Мінську, чого точно не скажеш про Навального. Для нього головне налагодити комунікацію з ЄС та США, усі інші — дрібнота.
