Сім причин провалу судової реформи
Згідно з останніми соціологічними опитуваннями подолання корупції в Україні належить до найбільш актуальним запитам суспільства поряд з припиненням війни на Донбасі і підвищенням рівня життя. Очікування безпосередньо пов'язані з "антикорупційним трикутником".
"Україна пройшла частину шляху, але повинна закінчити справу повністю", - заявив 27 червня виконуючий обов'язки заступника помічника держсекретаря США Джорган Ендрюс, відповідальний за Україну.
Але позитивні очікування можуть закінчитися розчаруванням. Справа в тому, що ВАС ризикує потрапити під повний вплив чинної влади. Виною всьому судова реформа, яка пішла не в ту сторону.
У неї спочатку закладені глибокі вади, які зводять нанівець величезний позитив самої реформи. Нижче ми аналізуємо головні недоліки судової реформи і чим вони небезпечні для боротьби з корупцією в Україні.
Помилка перша і головна. Головний закон судової реформи - "Про судоустрій і статус суддів" - не пройшов аналіз і узгодження з Венеціанською комісією.
Повернемося в 2014 р. Відразу після Революції гідності в Україні виник запит на реформи, в тому числі судову. Її реалізацією зайнялася група у складі Реанімаційного пакету реформ. Але її випередили дві комісії при президенті.
Конституційна зайнялася розробкою змін до Конституції, які потім презентувала Венеціанської комісії - дорадчому органу Ради Європи, що дає висновки про відповідність законопроектів європейським стандартам і цінностям. Друга, названа Радою з питань судової реформи, розробляла Закон "Про судоустрій і статус суддів", на основі якого сьогодні проводиться судова реформа. Секретарем Конституційної комісії і координатором Ради з питань судової реформи став заступник голови АП Олексій Філатов.
Так от, законопроект "Про судоустрій" не узгоджувався з Венеціанською комісією. Сьогодні можна твердо сказати, що така випадковість була не випадковою. З-за непомічених спочатку вад судова система потрапила під повний контроль влади, хоча в планах такого не було і близько. Про це сьогодні говорять і громадські організації (зокрема, РПР), і Громадська рада доброчесності, і судді, які потрапили під пресинг влади.
"Ніхто не ставив собі за мету здійснювати якісні і кардинальні зміни. Швидше підлаштувати до ситуативних інтересам тієї політичної еліти, яка сьогодні при владі. В результаті отримали, без перебільшення, розвалену судову систему", - стверджує колишній представник України в Європейській комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія) Володимир Пилипенко.
Можна здогадатися, що кінцевий бенефіціар всіх проблем і їх ініціатор - влада. Інша річ, знав про це президент Петро Порошенко або приховування головного закону судової реформи від Венеціанської комісії виявилося "самоходом"?
Помилка друга. Громадськість усунули від контролю над судами.
Відсутність узгодження з Венеціанською комісією дозволило зберегти в Законі "Про судоустрій і статус суддів" багато двозначних пунктів. У європейських країнах вони ніколи не були б реалізовані. Але Україна - поки що не Європа.
Формально в Законі "Про судоустрій" записано, що громадськість може контролювати суди. Але не сказано, через які механізми. У підсумку громадськість залишилася без інструментів впливу.
Вперше рекомендації громадськості влада проігнорувала напередодні обрання Верховного суду. В результаті в суд вищої інстанції проникли лояльні до Банкової судді, часто з неідеальною репутацією. Сьогодні вони складають кістяк інформаційної лінії, яка підтверджує, що судова реформа в Україні проводиться без вад.
Крім РПР і ОСД, від контролю над судовою владою відсунуті негрантовые громадянські об'єднання (наприклад, "Стоп Корупція!"), моральні і духовні лідери нації. Таким чином, під загрозу поставлено головний запит судової реформи - очікування рівного доступу до чесного правосуддя.
Помилка третя. Новий склад Вищої кваліфікаційної ко - місії суддів (ВККС) і Вищої ради правосуддя (ВСП) сформований непрозоро.
Люди, які відповідають за чесний і прозорий відбір суддів, самі повинні відповідати критеріям, які висуває суспільство. А це - відсутність незаконних доходів, дотримання закону і інші обґрунтовані вимоги. Інакше як можна стояти на сторожі законності, якщо закон не дотримуються самі контролери?
Помилка четверта. Влада зловжила кваліфікаційним оцінюванням.
Спочатку судова реформа в викладі РПР припускала, що судову систему країни перезавантажать повністю. Це означало звільнення близько 8 тис. суддів і заміну їх повністю новими людьми. Венеціанська комісія відкинула таке рішення, оскільки далеко не всі судді є корупціонерами і ворогами Майдану. Тоді Рада з питань судової реформи запропонував варіант проведення кваліфікаційного оцінювання.
В Європі кваліфікаційне оцінювання - це іміджевий інструмент. Він служить для підтвердження професіоналізму судді. У 2016 р. в Україні провели перше оцінювання апеляційних судів з досить м'яким правилами. У його ході деякі судді відправилися на додаткове навчання в школи, що фінансуються за грантові гроші. Але більшість суддів підтвердили, що по праву займають свої пости.
Очевидно, настільки м'які результати не влаштували ні громадськість, що вимагає прибрати суддів з корупційними слідами, ні влада. Тим більше що остання вирішила не розформовувати колишній Верховний суд України (ВСУ), а створити замість нього просто Верховний суд (ВС) без приставки "України". Тут і знадобилися нові критерії кваліфікаційного оцінювання.
За заявою громадськості відбір суддів у ВС пройшов всупереч рекомендаціям Громадської ради доброчесності.
Помилка п'ята. Закрита можливість оскаржити рішення ВСП по суті, а не по формі.
Це особливо небезпечний пункт для майбутніх суддів ВАС. Влада запросто зможе звільнити суддю ВАС, який прийме рішення по умовному Насирову або умовного Розенблату, і той не зможе оскаржити по суті. Згідно із Законом "Про судоустрій" сьогодні можливо оскаржити рішення ВСП лише за процесуальним нормам - якщо хтось із членів ВСП, які брали участь у прийнятті цього рішення, не поставив підпис під рішенням (що нереально) або ВСП не мав права приймати це рішення (зовсім абсурдно).
Після двох років реформи судді заявили про ручній системі відбору на користь чинної влади. Після конкурсу у ВС під ручний відбір потрапили судді місцевих судів.
"Кваліфікаційне оцінювання суддів, яке було покликане стати ефективним інструментом оновлення судової влади і введення нової якості судочинства в Україні, перетворюється на ще одну провальну спробу влади реформувати судову систему", - сказала координатор Громадської ради доброчесності Галина Чижик.
Кваліфікаційне оцінювання в Україні стало реальним механізмом, який дозволяє прибрати будь-якого суддю (з числа тих, кому належить пройти це оцінювання), який незручний влади.
"Фактично суди працюють у тому ж режимі, в якому працювали до 2014 року", - розповів старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. Корецького Микола Сірий.
Помилка шоста. Не вирішена проблема суддів, які працювали в ліквідованих Верховному суді України, Вищому адміністративному суді, Вищому господарському суді та Вищому спеціалізованому суді.
Законом "Про судоустрій і статус суддів" їх новий статус не прописаний ніяк. Фахівці безумовно високої кваліфікації сьогодні потрапили під звільнення або примусовий переклад в суди нижчих інстанцій, хоча в законі ці дії не передбачені.
Помилка сьома. Навіть Верховний суд тепер можна легко ліквідувати.
Усуненням Верховного суду України створено небезпечний прецедент. Якщо завтра влада не влаштує Верховний суд, замість нього запросто можна буде створити "Верховний суд України". Негативні наслідки цього кроку не приймаються до уваги. Так, на місцевому рівні подібний підхід вже вдарило по населенню. Хаотичне укрупнення судів призвело до того, що в сільській місцевості люди змушені їхати сотні кілометрів лише для того, щоб подати заяву. Хоча судова реформа повинна була спростити доступ до правосуддя, впровадивши принцип "єдиного вікна" та знизивши судові збори.
Як бачимо, наступні помилки є наслідком першої - відсутність узгодження тексту Закону "Про судоустрій" з Венеціанською комісією. Прене-брежение процедурою призвело до проблем. Судова реформа ще не зіпсована, але явно перекручено і потребує виправлення. Але цим, очевидно, повинна зайнятися вже нова влада після виборів.
