Сьогодні 70-я річниця початку розстрілів української еліти в карельському урочищі Сандармох
Перший етап розстрілів розпочався 27 жовтня і тривав з перервами до 4 листопада. Серед приречених на смерть громадян СРСР були і 290 українців. Найбільша кількість розстрілів випало на перші дні листопада. 3 листопада було розстріляно 134 людини, все, як зазначалося в "розстрільних списках" - "українські буржуазні націоналісти". Таким чином, тільки за один день впав весь цвіт української нації.
Кожен із загиблих був не тільки видатним фахівцем у своїй області, але й видатною особистістю, фігурою "ренесансних" масштабів. Серед них - засновник нового українського театру Лесь Курбас; один із найталановитіших українських прозаїків - Валер'ян Підмогильний; Микола Куліш - драматург, громадський і освітній діяч, газетяр і редактор; Микола Зеров - лідер "неокласиків", надзвичайно тонкий вчений, поет, перекладач західноєвропейської та античної літератури; Матвій Яворський - історик, політичний діяч, академік ВУАН; Володимир Чеховський - український політик, громадський діяч, прем'єр-міністр УНР, один з фундаторів УАПЦ і багато інших. Всі були молоді, у розквіті сил, в основному 36-50 років.
Їх обірвані життя - не тільки на совісті капітана Матвєєва, безпосереднього виконавця розстрілів (до речі, згодом також репресованого), але і на совісті тодішнього керівництва СРСР і безпосередньо Сталіна, адже саме він був одним з головних ініціаторів знищення України - України мислячої, творчої, сильною. Йому потрібна була слабка, безвольна республіка з переламаним хребтом - немічний паралітик, цілком і повністю залежний від волі і капризів "господаря", адже саме в таких умовах і може існувати тоталітаризм.
Перші репресії почалися ще у 20-х роках, але свого апогею, небаченого і нечуваного розмаху досягла в 30-х роках. Україна була майже знищена - ні еліти, ні селянства. Залишилися купка заляканої інтелігенції, яка напружено прислухалася до кожного нічного шереху, тримаючи на випадок арешту мішок з сухарями, і покірне селянство, загнане Голодомором в колгоспи.
Сандармох - лісове урочище в Медвеж'єгорському районі Республіки Карелія (площу близько 10 гектарів) стало братською могилою для майже 10 тис. розстріляних у 30-х роках органами НКВС людей 58 національностей. Серед жертв - переважно спецпоселенці і в'язні з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителі навколишніх сіл.
Місце масових страт людей знайшли громадські активісти у липні 1997 року. 27 жовтня 1997 року, в 60-ту річницю злочини сталіністів, у Сандармосі вперше провели Дні пам'яті. В них брала участь невелика делегація з України, у складі якої були Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса і Тетяна Крушельницькі. Тоді ж було встановлено дерев'яний український хрест.
В 2004 році товариство української культури "Калина" за рахунок світового українства побудувало гранітний козацький хрест "Убієнним синам України" (автори Микола Малишко та Назар Білик). Звичайно, всі розстріляні були згодом реабілітовані, проте їх відсутність, "вырванность" (спочатку фізичне знищення, а потім багаторічне замовчування, заборона навіть на згадування їхніх імен) з історичного контексту життя країни і народу Україна відчуває до сих пір - це страшна і непоправна втрата.
