Прозорі натяки. Кому вигідно не шукати у справі Шеремета російський слід
Після 10 місяців з дня вбивства журналіста його колеги з "Слідство.Інфо" на чолі з відомим Дмитром Гнапом видали на-гора результати власного розслідування. Враховуючи, що компетентні органи подають інформацію про хід розслідування дуже скупо, посилаючись на таємницю слідства, фільм мав успіх. Тим більше журналісти запевняють, що змогли накопати те, що слідчі органи або банально прогавили, або свідомо проігнорували.
Зрозуміло, журналісти не взяли на себе сміливості однозначно стверджувати, що в гучному вбивстві їх колеги замішана влада, але натяки на це проходять у фільмі лейтмотивом, так що у пересічного глядача інших версій після ознайомлення з журналістським розслідуванням просто не буде.
Головним доказом причетності до вбивства Шеремета Служби безпеки України, який і наробив найбільше шуму в інформпросторі, став виявлений журналістами факт присутності на місці злочину колишнього співробітника СБУ Ігоря Устименко. Висловлюючись точніше, Устименко і його автомобіль протягом декількох годин перебували біля будинку Шеремета в ніч напередодні вбивства. Саме в цей час в машину журналіста зафіксовані камерами зовнішнього спостереження невідомі підкладали вибуховий пристрій. Відео підкладання вибухівки раніше було оприлюднено офіційним слідством.
А ось на підозрілий автомобіль Устименко, також зафіксований камерами, слідчі нібито уваги не звернули, а журналісти не тільки ідентифікували номер авто, але і не без праці вирахували реального власника транспортного засобу.
На думку журналістів, недалеко від місця злочину Устименко вів себе дуже підозріло, так, ніби здійснював за Шереметом зовнішнє спостереження. З чого робиться висновок про високу ймовірність того, що СБУ замішане в цій справі.
Сам Устименко, який погодився поспілкуватися з журналістами, факт свого перебування недалеко від місця злочину не заперечував, однак на запитання, з якою метою він там перебував, відповідав плутано, мовляв, виконував якусь секретну роботу, пов'язану з дітьми. Схоже на те, що і правда за кимось стежив. При цьому поводився він доволі дивно, постійно посміхаючись і відповідаючи на питання журналістів невпопад, часто плутаючись і змінюючи свої свідчення.
Коли фільм вже став надбанням гласності, СБУ прокоментувала ситуацію, заявивши, що Устименко і справді працював в СБУ, але тільки до квітня 2014 р. І на момент вбивства Шеремета вже два роки як не мав до спецслужбі відносини. Зрозуміло, на прихильників конспірологічній версії про замешанности СБУ цей аргумент особливого враження не справив, так як вони вважають, що "колишніх Сбушників" не буває, та й звільняти заднім числом вміють не тільки російських "ихтамнетов".
Однак факт звільнення підозрілого Устименко з СБУ ще в 2014 р. далеко не єдина нестиковка у версії журналістського розслідування. Якщо гіпотетично припустити, що спецслужба і правда замішана в цьому жахливому злочині, то здається дуже дивним, що агент СБУ поїхав на таємну спецоперацію на особистому авто з цими номерами, за якими його може обчислити навіть журналіст. В СБУ - що номери машини підробляти не вміють? Ще більш дивно те, що Устименко погодився говорити з журналістами-расследователями, хоча мав повне право послати їх куди подалі, зізнався, що був у той час і в тому місці і не спромігся заздалегідь продумати якусь більш-менш струнку легенду. Так, поведінка Устименко дивна і навіть у чомусь "мутне", але зовсім не схоже на поведінку співучасника вбивства.
Ну, і нарешті, в СБУ, так і в української влади не було ніякого мотиву для подібного жахливого злочину - Шеремет вже давно не займався ніякими розслідуваннями, щоб знати щось таке, за що вбивають.
Зрозуміло, ніщо з того, що у своєму розслідуванні виявили журналісти, як доказ чиєїсь вини розглядатися не може, що чудово розуміють і самі розслідувачі. Тим не менш все виглядає так, що встановлення істини у цій складній справі було далеко не єдиною і, схоже, не головним завданням розслідувачів.
Все виглядає так, що головним результатом журналістського розслідування стали не обставини вбивства, а докази некомпетентності правоохоронців і небажання влади встановлювати істину
Такий собі черговий критичний матеріал про поганий української влади особливо ефективний тому, що в основі його цинічне вбивство симпатичного людини, борця за правду і свободу слова, яким не можна не симпатизувати.
При цьому розслідувачі у своєму фільмі не змогли не провести паралелі між вбивством Шеремета та вбивством Георгія Гонгадзе - злочин, яке мало величезні політичні наслідки для України, даючи зрозуміти, що вбивство Шеремета - це нова справа Гонгадзе, а також натякаючи на можливі аналогічні наслідки для влади.
Власне, подібна конспірологія навколо справи Шеремета не могла не з'явитися. Відсутність виразних результатів розслідування і завіса якоїсь таємниці, оточивши це вбивство (можливо, це цілком виправдано логікою слідства), саме по собі підштовхують до побудови конспірологічних конструкцій. А колеги Шеремета, хоч це й звучить трохи цинічно, прекрасно усвідомлюють, який потенціал має цю справу і для розкручування власної популярності як журналістів, і в якості потенційного політичного інструменту. Справа Гонгадзе більш ніж наочно все це продемонструвало багато років тому. Так що якщо у слідчих найближчим часом раптом не з'явиться вичерпної версії вбивства журналіста з прізвищами підозрюваних, у що, на жаль, не надто віриться, то конспірологію про справу Шеремета ми почуємо ще не раз і не одну.
За великим рахунком у справі Шеремета є два напрямки розслідування - внутрішньоукраїнське і російське. Відразу ж після вбивства про те, що в цій справі дуже ймовірний російський слід говорили майже всі, хоча б тому, що у Кремля точно є мотив для такого демонстративного вбивства. Однак офіційне розслідування нічого нового в цьому напрямку так і не сказало. Що ж стосується журналістів-розслідувачів, то вони, схоже, і не намагалися шукати у всій цій справі ниточки, що ведуть за поребрик, що не надто дивує, адже, повторимося, внутрішньополітичні наслідки розслідування для них не менш важливі, ніж встановлення істини.
