"Сапсан" проти "Іскандера". Коли у нас з'явиться своя "довга рука" для Москви

Схоже на те, що на бруківці Хрещатика на військовому параді на День Незалежності в цьому році ми побачимо як мінімум дві пускові установки нового оперативно-тактичного ракетного комплексу "Сапсан", що вже прийняті на озброєння ЗСУ. Принаймні, такий розвиток подій можна припустити зі слів заступника міністра оборони Олександра Миронюка, що були сказані на онлайн-конференції "Про стан реалізації ДОЗ-2021 і перспективи переозброєння української армії новими зразками озброєння", що пройшла 16 квітня.

За його словами, нині виготовлення першої батареї ОТРК "Сапсан" виконано на 70%, для закінчення робіт необхідно державне фінансування. Крім того, він висловив надію, що в найближчі два-три місяці буде укладено контракт між Міноборони і "Південмашем". За деякими неофіційними даними, мова йде про дві пускові установки, пересувний командний пункт і боєзапас з 12 ракет.

Ця новина звучить вельми обнадійливо, так як історія зі створенням нової ракети для заміни комплексів 9К79-1 "Точка-У", що перебувають на озброєнні, почалася практично відразу після здобуття Україною незалежності. Вже тоді було зрозуміло, що вітчизняна армія потребує більш сучасних оперативно-тактичних ракетах, які були б "довгою рукою" в боротьбі з будь-яким супротивником.

На той момент завдання здавалося цілком реалізовується в доступному для огляду майбутньому — адже конструкторське бюро "Південне" в Дніпрі ще з радянських часів брало активну участь у різних цивільних і військових ракетних програмах.

У 1994 р. дніпровські конструктори почали роботу по проєкту "Борисфен", який передбачав створення оперативно-тактичного комплексу з відстанню ураження цілей у 500 км. Робота без державного фінансування йшла досить повільно, і в 2003 р. її навіть припинили, але в 2006-му при активній підтримці тодішнього президента Віктора Ющенка Радбез України прийняв рішення про початок розробки нового багатофункціонального ОТРК "Сапсан". У тому ж році був укладений договір з конструкторським бюро "Південне" на розробку комплексу та розпочато роботу по проєкту, який фактично представляв собою продовження "Борисфена".

На проєкт було виділено $12 млн і робота закипіла. У квітні 2010 р. генеральний директор Національного космічного агентства України Юрій Алексєєв повідомив, що в 2009 р. конструкторське бюро "Південне" завершило ескізний проєкт комплексу "Сапсан" і може приступити до його проєктування. Згідно з планом комплекс повинен був надійти на озброєння української армії в 2011 р.

Але тут знову втрутилася політика — новий президент Янукович був зовсім не зацікавлений у посиленні української армії і тому фінансування проєкту серйозно урізали.

У жовтні 2011 р. розробники оцінювали можливості прийняття "Сапсана" на озброєння вже наприкінці 2015 р. При цьому в проєкті створення комплексу в той час було задіяно близько 70 підприємств України, 99% компонентів комплексу були українського виробництва.

Однак у червні 2013 р., після того як у "Сапсан" було вкладено понад $100 млн, Міністерство оборони зупинило фінансування робіт за проєктом. На той момент "Південне" продовжило роботи на власні гроші за паралельним проєктом — експортного ОТРК "Грім", він активно пропонувався на міжнародному ринку і за фактом спонсорувався Саудівською Аравією.

Після анексії Криму і початку війни на Донбасі роботи над проєктом "Сапсан" були відновлені. У січні 2016 р. президент Порошенко повідомив, що в затвердженому варіанті державного військового замовлення передбачено виділення фінансування на "Сапсан".

Після цього повідомлення про прогрес по проєкту були вкрай уривчасті, так як він отримав вищу ступінь секретності. Час від часу в ЗМІ спливали кадри відпрацювання рухової установки, інформація про голівку наведення і т. д. А в 2018 р. на черговому параді на День Незалежності навіть прокотили пускову установку з макетом ракети.

Зрозуміло, що всі характеристики "Сапсана" на сьогодні можуть бути тільки оціночними. Проте, можна говорити про те, що новий комплекс призначений для ураження одиночних і групових стаціонарних цілей на відстані від 80 до 290 км, а вага бойової частини одноступінчастої балістичної ракети становить близько 480 кг. Бойова частина може бути виконана по моноблочній або касетній схемі. Моноблочна — це осколково-фугасна бойова частина, а касетна забезпечена осколково-фугасними бойовими елементами. Розрахункова площа ураження — понад 10 000 кв. м. Вага ракети з пусковим контейнером довжиною 7,2 м становить 3,5 т. Автоматизована пускова установка комплексу базується на шасі вантажного автомобіля високої прохідності — в представленому в 2018 р. варіанті це шасі від ХКБМ, однак, як видно, на серійному екземплярі це буде чеська Tatra.

Можна також відзначити, що російським аналогом нашого "Сапсана" виступає "Іскандер", який є більш функціональним, так як у нього немає обмежень у дальності стрільби (Україна в 1990-х підписала низку міжнародних угод, згідно з якими не має права приймати на озброєння ракетні комплекси з радіусом ураження понад 300 км). Також у Росії є можливість озброювати ОТРК "Іскандер" ядерними боєголовками.