Налякати Путіна. Чому українські санкції небезпечні для Росії
Рада національної безпеки і оборони ввів черговий пакет санкцій проти юридичних і фізичних осіб РФ. Посилена порція "солодкого" розписана на більш ніж трестах сторінках тексту в табличному форматі. Як це зазвичай водиться з такими документами, публікація списку викликала змішані почуття. В оцінках, які звучать зараз з усіх боків, майже за Шекспіром: "є багато шуму, багато пристрасті, немає сенсу". Прихильники теорії "анаконди", які рахують дні до того моменту, коли санкції задушать російського ведмедя, зустріли поповнення санкционных рядів майже в стилі "ми котів душили, душили, душили, душили...". Їх альтер его ліниво позіхаючи висунули інший формат: "до лампочки", слушно зауважуючи, що коли барель нафти торгується за відміткою 75 доларів і вище, на будь-які санкції росіянам "насвистеть" як солов'ю-розбійнику на "самотньої сосни на півночі".
Природно, якщо прибрати все наносне і суб'єктивне, під первинним шаром звичайних санкцій можна виявити досить цікаві "кахлі". По суті, перед нами чергова "булава", яку Україні доведеться запустити "в табло" східному солов'ю-розбійнику і навіть без застереження "не свисти!".
Серед цілого спектру підприємств і фізичних осіб варто виділити керівника "Газпрому" Олексія Міллера, власника алюмінієвого бізнесу Олега Дерипаску, Ігоря Ротенберга, Сулеймана Керімова, Віктора Вексельберга і голови правління банку ВТБ Андрія Костіна.
Також в список потрапила низка юридичних осіб, які представляють реальний сектор економіки, так і транспортні підприємства (авіаційні), банки та фінансові інфраструктурні компанії (біржі, платіжні системи).
З моменту початку українсько-російського конфлікту минуло вже більше чотирьох років, і Україна, по ідеї, повинна була перетворитися на центр з генерування санкционных ідей і вироблення методології за максимально ефективного облаштування санкцій "давильня". Саме в Києві чиновники, прокидаючись після короткого сну, повинні були приступати до тяжких роздумом на тему " як нам облаштувати Росію. Методологічним центром у цьому контексті повинен був стати саме наш РНБО. Саме в його надрах було очікувати появу пухких аналітичних досліджень про вплив санкцій на російську економіку і розробку нових технологій по перенесенню санкційної токсичності в потаємні "клітини" величезного економічного організму РФ.
На жаль, таким центром замість Києва став Вашингтон, а роль наших чиновників відтепер зводиться до творчого переосмислення більш просунутих і інноваційно розвинених ідей західних партнерів. Шлях епігонів ніколи не приносив стійкого глядацького успіху. Так, можна зірвати пару нервових овацій, але світове турне на цій платформі не організуєш. А Україна, як ніколи раніше, потребує цього "турне". Увагу до української проблематики стало поступово слабшати, особливо в частині єдності європейських санкцій.
Щоб зберегти заданий санкційний темп, Україні необхідно перехопити ініціативу, а для цього доведеться поставити національні інтереси вище запитів деяких фінансово-промислових груп, чиї "штучні нирки" вже давно підключені до харчування за межами наших східних кордонів. Залежні від російського "гемодіалізу", вони постійно охолоджують будь-які спроби України сформувати цілісну санкционную політику, у зв'язку з чим всі попередні дії наших чиновників, спрямовані проти російської економіки, нагадували спробу вставити соломинку в колеса проїжджаючого повз трактора. Шкоди ніякої, зате саме видовище вражає.
Як уникнути вплив приватного інтересу при прийнятті санкционных рішень? А ось тут якраз і не потрібно бояться творчого запозичення. Ті ж США вже давно прибрали свою політику в рамках спеціально прийнятого закону про протидію ворогам Америки, згідно з яким роль чиновника, навіть президента зводиться до мінімуму. Вся процедура чітко регламентована та чинної адміністрації припадає лише виконати свою роботу, за яку її утримують платники податків. І це в США з їх системою стримувань і противаг, ефективним парламентом, процедурою імпічменту, Верховним судом і незалежним прокурором. Навіть американці порахували, що питання санкцій занадто "спокусливий" для того, щоб віддавати його на відкуп одному президенту.
Саме тому Україні вкрай важливо прийняти спеціальний санкційний закон, який би стосувався не тільки РФ, але і компаній інших країн, які порушують визначений нами режим функціонування анексованого Криму і окупованого південно-сходу. Саме спеціальний закон повинен регулювати режим взаємної торгівлі, поступово скорочуючи імпорт з РФ до критичного (паливо, ліки), а в плані експорту жорстко блокуючи поставки продукції військового і подвійного призначення. Але все це за певним графіком, з включенням разноскоростных режимів, щоб наша економіка зуміла переорієнтуватися на альтернативні ринки.
Як показує досвід застосування американських санкцій, основний удар наноситься по фінансовій системі (банки), сектору видобутку корисних копалин (обмеження щодо закупівлі нового обладнання і технологій), транспортних та інфраструктурних систем (по експорту сировини за кордон), а також представників бізнесу і політичної еліти.
Саме цієї цілісності і не вистачає санкцій українським. До того ж процедура прийняття рішень і сама логіка санкційного процесу в системі РНБО викликає більше питань, ніж відповідей.
У новому пакеті українських санкцій під роздачу потрапила ВАТ "Московська біржа ММВБ-РТС", яка володіє значними пакетами корпоративних прав на українських фондових майданчиках. Крім того, на деяких українських біржах встановлено російське програмне забезпечення. Сама технологія українських санкцій зараз почала набувати деяку системність: для осіб, які потрапили під санкції, вводиться заборона на володіння активами в Україні, виведення капіталу в будь-яких формах і обмеження на в'їзд (для фізичних осіб).
Удар по бірж теж важливий. Якщо санкції будуть реалізовані на практиці, то найближчим часом нас очікує результат російської фондової інфраструктури, що зайшла в Україну після 2010 р. і відповідне посилення Варшавській біржі, яка може стати ключовим учасником організації біржових торгів українськими активами. Хоча втрата гравця з щомісячною капіталізацією операцій в $635 млрд неминуче позначитися на ліквідності вітчизняного ринку цінних паперів.
Комі того, під санкції потрапила електронна платіжна система WebMoney. Як наслідок, вже через день почалися проблеми з поповненням її електронних гаманців. Хоча дана платіжна система не здійснювала прямих переказів в Україну: гроші йшли за схемою р2р, коли транзакція розривається, а гроші одержувач отримує вже на свою банківську картку в українському банку.
За підсумками останніх трьох років динаміка грошових переказів з РФ в Україну неухильно скорочувалася: в 2015 р. вони склали $1,8 млрд, або 26,4% від загального обсягу. У 2016-му цей показник скоротився до $1,4 млрд, або 18,5%. У минулому році потік трансфертів з Росії до нас зменшився до $1,3 млрд, що склало вже лише 14% від сумарного грошового потоку. Такому скороченню посприяло взаємне винищення платіжної інфраструктури, коли Київ забороняв російські платіжні системи, а Москва - блокувала переказ грошей в Україну. Ситуацію могло врятувати створення транзитної, буферної платіжної системи в Білорусі, щось на зразок платіжного хаба, тим більше що з білорусами цілком можна було домовитися. На жаль, це нікому не потрібно в НБУ. У тамтешньому департамент платіжних систем більше стурбовані запуском в обіг цифровий гривні, ніж нагальними проблемами українських заробітчан. Натомість деякі наші політики і бізнесмени цілком змогли організувати транспортний хаб в Гомелі для перельотів в Москву. Сумарний ризик для платіжного балансу країни у зв'язку з рішеннями щодо блокування російських платіжних систем можна оцінити в межах $0,8 млрд в рік.
Що стосується санкцій проти банків, то Україна ввела санкції проти банку "Росія", "Генбанка" і "Російського національного комерційного банку", розміщених в Криму, що цілком логічно, так само як і потрапляння в список деяких банків з Владикавказа. Нагадаємо, саме осетинські банки були запідозрені у відкритті кореспондентських рахунків у "центральних банках" ДНР/ЛНР, завдяки чому невизнані республіки отримували дотаційні трансферти з РФ, а також виручку від нелегального експорту вугілля на суму в десятки мільярдів рублів.
Найбільш цікавою частиною санкцій є попадання в перелік російських елеваторів: "Степнянський", "Малоросійський", "Криловський", "Еянский", "Рівненська", "Долоньки", "Белогинский", "Альбашский", "Уманський", "Величковський". Судячи з назвою, неважко здогадатися, що вони знаходяться на Кубані, в Краснодарському краї. Це перший удар по зернової інфраструктури та перші санкції, які можуть принести Україні пряму матеріальну вигоду. США ще раніше ввели санкції проти російських елеваторів, тепер до них приєдналася і Україна. Введення санкцій буде означати появу труднощів у фінансуванні даних компаній, особливо в частині їх кредитування, адже тепер ризик-менеджмент банків просто зобов'язаний буде оцінювати групу санкционных ризиків і поставити червону галочку на полях. Не кожен кредитний комітет після цього прийме рішення кредитувати. Крім того, росіяни не самі продають зерно на світових ринках, а, як і Україна, залучають для цього найбільших міжнародних зернових трейдерів.
Останні тепер сотню разів подумають, чи варто зв'язуватися з елеваторами, які потрапили під санкції, адже можна отримати проблеми не тільки в США, але і в Україні, де у них також розвинуто системний зерновий бізнес. Доведеться вибирати або Кубань, або наше Причорномор'я. У свою чергу, погіршення логістики та збуту зерна призведе до скорочення експорту зернових з РФ на чорноморський ринок, що буде лише на руку нашим товаровиробникам, які зможуть отримати додатковий прибуток.
Окремим пунктом варто виділити санкції проти Курченко, який є громадянином України, і його мають судити, а не "санкціонувати". Зате дана новація відкриває шлях до "українізації" його інформаційного холдингу, причому без жодного рішення суду.
Підсумовуючи, можна зазначити, що даний пакет санкцій є безсумнівним кроком вперед, у ньому є цікаві дебютні ідеї, скопійовані в США, але йому не вистачає системності й цілісності. Крім того, базові ризики для української економіки як не прораховувалися, так і не прораховуються.
