Санкції не врятують. Чому влада вирішила готувати нас до нового вторгнення Росії

Буквально за день на Банковій відбулася заміна сенсів. Ще вранці 11 січня офіційний сайт президента розповідав нам про наближення закінчення війни. "Настав час предметно домовлятися про припинення конфлікту, і ми готові до необхідних рішень під час нового саміту лідерів чотирьох країн", — заявляв Володимир Зеленський.

Проте вже ввечері 11 січня керівник ВП Андрій Єрмак зібрав журналістів п'яти західних медіа (трьох французьких, німецької та польської), щоб повідомити їх про очікувану помилку США. "Агресія Росії проти України стане величезною помилкою як з боку РФ, так і з боку країн, які дозволять цьому статися, і матиме незворотні наслідки", — так передав сенс Єрмака офіційний сайт президента.

"Країни, які дозволять цьому статися" — це, звичайно ж, країни НАТО і насамперед США. Відомо, що Вашингтон лякає Москву жорсткими санкціями у разі повномасштабного вторгнення в Україну. Але Зеленський та Єрмак, схоже, думають, що цього замало для того, щоб зупинити Путіна.

Того ж вечора на британському телеканалі Sky News вийшло ексклюзивне інтерв'ю головнокомандувача Збройних сил України генерал-лейтенанта Валерія Залужного. Інтерв'ю було записано увечері 10 січня після зустрічі Залужного із Зеленським з питань безпеки. " Ми захищатимемо нашу землю до останньої краплі крові ", — заявив Залужний. Він повідомив, що українські військові уважно розслідують та аналізують дії російських сил поблизу кордону, але сказав, що "недоречно" публічно ділитися тим, що йому відомо про їхні наміри.

У зв'язку з цим примітне звернення до українців, з яким 10 січня виступив командувач Сил територіальної оборони ЗСУ бригадний генерал Юрій Галушкін. Він наголосив, що в черговий раз Путін стягнув до кордонів України війська, демонструючи готовність до відкритого вторгнення. Генерал закликав вступати до лав територіальної оборони, щоб палити колони російської техніки та збивати гелікоптери з десантом.

Сценарії нападу

Не виключено, що Залужний отримав погані новини щодо російських планів із США. 10 січня він мав телефонну розмову з головою Об'єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі. "Військові лідери продовжили обмін думками та оцінками змін стану безпеки у Східній Європі", — повідомила американська сторона.

Подробиці розмови не розголошуються. Але про те, що стан безпеки змінився на гірше, можна судити за повідомленнями у західних медіа.

The New York Times повідомила, що адміністрація Джо Байдена залучила метеорологів для більш ретельного вивчення ймовірної погоди в Україні протягом найближчих тижнів. Сильні зимові морози, що зазвичай приходять в Україну до січня, у багатьох районах країни не спостерігалися. За словами високопосадовців адміністрації США, поки земля не замерзла, Путін може бути змушений відкласти наземний наступ до лютого.

Французьке радіо Europe 1 повідомило, що французька розвідка бачить три сценарії нападу Росії на Україну. Також і британська The Guardian дала детальний аналіз можливого спектру військових операцій Росії проти України.

11 січня речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що росіянам не потрібно боятися санкцій, якими Захід загрожує у разі нового російського нападу на Україну. Це теж натяк, що вторгнення таки буде.

Чого хоче Путін

Щоб адекватно оцінювати ситуацію, слід розуміти, чого хоче Путін. І що може.

The New York Times повідомляє з посиланням на американських офіційних осіб, що російське угруповання, підготовлене до вторгнення в Україну, налічує близько 100 тис. військових і днями поповнилося додатковими ударними літаками, бойовими та транспортними вертольотами.

Однак цього зовсім недостатньо для того, щоб окупувати Україну чи хоча б півкраїни. The Guardian наводить оцінку експертів американського Інституту вивчення війни: глибоке вторгнення вимагатиме одного борця з повстанцями на 20 жителів. Це "передбачає, що для утримання Києва та великих міст України на півдні та сході потрібно близько 325 тис. осіб". Підкреслимо, 325 тис. – це чисельність окупаційних військ, необхідна лише для Києва, Харкова, Дніпра та Одеси. А щоб окупувати все півкільце Київ — Харків — Дніпро — Одеса, буде потрібно втричі велика армія, до мільйона військових.

Але хоча Путін не має сил для окупації України, це зовсім не означає, що він не вторгнеться. "Припущення про плани Росії, частково засновані на очевидних витоках, опублікованих у німецькій газеті Bild, припускають, що Кремль оточить Харків і, зрештою, Київ, припинивши постачання, сподіваючись, що вони в середньовічній манері здадуться", — пише The Guardian. Посилаючись на західних аналітиків, вона розповідає, що Київ буде оточений із заходу. Не зі сходу (там перепоною річка Дніпро), а саме із заходу: російські війська прийдуть із території Білорусі. "Один із маршрутів — перетин боліт Прип'яті, які замерзають взимку, і район Чорнобиля", — пояснює британська газета.

Припустимо, що Путіну це вдалося. Ну і навіщо це йому, якщо він все одно не зможе утримати цю територію у покорі? Цілком фантастично виглядає перспектива, щоб у Києві та інших українських містах спокійно пройшли вибори у фейкову "Верховну раду Новоросії" і будь-який опір затих. Навпаки, на окупантів чекатиме партизанська війна не лише на нашій, а й на їхній власній землі.

Але сенс вторгнення то, можливо в іншому — не окупації, а примусі. Це було ясно ще минулого місяця, коли Путін висунув ультиматуми США та НАТО юридично відмовитись від розширення НАТО на схід. Тоді ж стало відомо про намір Путіна напасти на Україну наприкінці січня – на початку лютого. І ці плани нікуди не поділися. Були припущення, що переговори 10-13 січня призведуть до якихось домовленостей, але поки що США та Росія залишаються на своїх позиціях.

Два з половиною роки Зеленський сподівався домовитися з Путіним про мир на Донеччині. І він за інерцією продовжував говорити про ці свої сподівання навіть тоді, коли Путін вирішив підвищити ставки та додав до питання про ОРДЛО питання про невступ України до НАТО. Зеленський та Єрмак до такого повороту подій були просто не готові. Можливо, вони розраховували, що Вашингтон зробить за них брудну роботу, ну себто погодиться з ультиматумом Кремля. Проте 10 січня на переговорах у Женеві стало ясно, що Вашингтон своїми руками позбавляти Україну перспектив членства в НАТО не збирається. І тепер на Банковій зрозуміли, що фокус уваги Путіна може переміститися на Зеленського. Мовляв, якщо Вашингтон не хоче, то нехай Київ сам відмовиться від намірів вступити до НАТО. А не захоче – отримає вторгнення та принизливу капітуляцію.

Суть загрози Путіна саме у цьому. Питання про ОРДЛО зараз відійшло на другий план. Путіну мало "формули Штайнмайєра" — йому треба утримати біля Москви поза НАТО всю Україну.

Черговий саміт НАТО заплановано на 29-30 червня у Мадриді. Там, за словами Зеленського, маємо назвати дату нашого прийому до Альянсу та надати ПДЧ (план дій щодо членства). Тому Путін поспішає та нервується.

Слова Єрмака, генералів Залужного та Галушкіна означають, що українська влада усвідомлює серйозність ситуації. На Банковій вбачають, що небезпека вторгнення наростає. А ось чому вступати до тероборони закликає лише Галушкін, а не Зеленський – це вже інше питання. Можливо, Зеленський чекатиме, коли прийдуть підтвердження найгірших побоювань.