Сеанс саморазоблачения. Як Мураєв договорився до статті про державну зраду
Українців обурила новину про те, що колишній "регіонал", а нині позафракційний народний депутат і власник телеканалу NewsOne Євген Мураєв назвав українського кінорежисера Олега Сенцова терористом.
"Сенцова можна по-різному сприймати. З точки зору того, що людина готував підпали і вибухи, для частини населення він є терористом. Для націоналістичної частини, напевно, він є героєм. Час розставить на свої місця, хто правий, а хто не правий", - сказав депутат. Відразу ж пішла реакція. Соціальною мережею Facebook прокотилася акція, що закликає до бойкоту самого Мураєва, його телеканалу, а заодно і телеканалу "112 Україна", в ефірі якої прозвучала скандальне висловлювання.
Найбільш ємке визначення події дав міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, назвавши Мураєва "покидьком", а ГПУ порушила кримінальну справу за статтею "державна зрада", і для цього є правові підстави.
Власне, ігнорувати ефіри пропагандистських телеканалів можна було і без відвертого "провалу резидента". Це не перше саморазоблачение Євгена Мураєва, який і раніше не приховував своєї антипатії до України. Ось тільки Олег Сенцов ніякий не націоналіст. Він український громадянин, незаконно захоплений в заручники країною-окупантом в перші ж дні війни. Олег Сенцов - військовополонений, на якого народний депутат України звів умисний наклеп, приховавши від аудиторії обставини кримінальної справи, состряпанного проти нього Росією.
Нескладно помітити, що інформація, яку так і не зміг довести окупаційний суд, про те, що Сенцов готував підпали і вибухи в Криму - на українській, між іншим, території - прозвучала в ефірі так, як ніби це встановлений факт. Те, що сусідня держава не має права судити українського громадянина за підозрою у вчиненні злочину на українській території, навіть не приходить українському обранцеві в голову. Фактично, бажаючи образити Сенцова, пан Мураєв ненароком визнав російську юрисдикцію в Криму. Це найкращий доказ чий, на думку депутата, Крим. І "чий" - Сенцов. Коли представник української влади мимохідь розпоряджається української земелькою і українськими громадянами, як кріпаками на власній вотчині, - це сигнал всім нам. А що ж буде, якщо всі ці мураевы отримають владу? Що буде з усіма нами, якщо їм вдасться то переможне повернення, на яке вони всі працюють, не покладаючи рук?
Давайте згадаємо, як у суді над Януковичем сторона захисту неодноразово ставила питання активістам Майдану і військовим, не змінили присяги: "А чому ви вирішили, що ви повинні виконувати розпорядження постмайданної влади? Чому для вас главою держави і головнокомандувачем був Турчинов, а не легітимний президент Янукович?" Це питання не настільки простий, як може здатися на перший погляд. Адже дії президента-втікача та його спільників створили в країні ситуацію правової невизначеності, коли кожен з нас змушений був самостійно приймати рішення, де Україна і як її необхідно захищати. Суть в тому, що військові, міліція, представники місцевої влади, добровольці, волонтери, активісти, журналісти ніколи не зможуть юридично обґрунтувати законність прийнятих тоді рішень протистояти російському вторгненню, незважаючи на зраду президента і всього вищого керівництва країни.
В принципі, це і судили Олега Сенцова. Він не змирився з закликом "легітимного" до Путіна ввести війська і почав громадський спротив незаконним окупації Криму. Для того, щоб виправдати розправу над українцем за його громадянську позицію, були вигадані нісенітниці про його плани підпалити двері офісу Партії регіонів в Сімферополі. З тим же успіхом Росія могла судити Сенцова за організацію змови по захопленню влади в Кремлі. До речі, саме таке абсурдне звинувачення було пред'явлено кримськотатарській правозахиснику Емір-Усеїн Куку, якого окупанти засудили до восьми років в'язниці. Сьогодні кожен з нас, що проживають на вільній території, має можливість послати проросійського спікера подалі. Але завтра, у разі повернення реваншистських сил до влади, питання про те, як це ми посміли любити і захищати Україну, буде звучати в судах проти кожного з нас. На лаві підсудних можуть опинитися всі: від військових до небайдужих громадян, які перераховують гроші волонтерам. Реванш - це можливість для зрадників, використовуючи репресивну російську машину, поквитатися з тими, хто залишився вірним. Сьогодні вони не приховують, що поділяють російську інтерпретацію подій. Завтра вони будуть вітати методи, якими буде здійснюватися розправа над кожним українським громадянином.
Цінність держави не в його силі або багатстві. Україна цінна для кожного з нас тим, що вона просто існує. На жаль, українське суспільство нерідко забуває, наскільки вразливою є та умовна територія безпеки, в якій перебуває кожен український громадянин з 2014 р. Люди, які втекли з окупованих територій, нерідко згадують, як при вигляді українського прапора у них немов виростали крила. Їм хотілося жити, дихати, обіймати кожного військового з українським шевроном на лацкані. Україна для них не вимірювалася рівнем доходу на душу населення і не успішною чи неуспішною боротьбою з корупцією. Вона відчувалася як простір безпеки. Втратити цей простір можна і без навали російських танків. Достатньо, щоб в Україні стала превалювати російська версія подій 2014 р. І тоді з Україною буде покінчено. А після цього буде покінчено з кожним з нас.