Сакральні слова. Звідки є пішла "Слава Україні!"
У Кабінету Міністрів України нарешті дійшли руки, щоб внести зміни в статут Збройних сил України і замінити офіційне військове вітання. Російсько-церковнославянское "Здоров'я бажаю", що перетворилося в українській мовній реальності в абсолютно нестравний, як для військового привітання кальку "Будьте здорові", може бути замінено на стало в останні роки традиційним "Слава Україні! - Героям слава!".
Народні депутати, яким тепер потрібно остаточно вирішити долю ініціативи уряду, навряд чи зважаться зберегти російсько-радянський атрибут, і тому питання заміни вітання можна вважати практично вирішеним.
Росіяни, українські "ватники", польські гиперпатриоты та інші зацікавлені особи, зрозуміло, побачать в цьому черговий зразок "фашизації" і "бандеризації" України, притому що коріння привітання "Слава Україні!" тягнуться куди глибше часів ОУН-УПА, хоч і асоціюються у багатьох саме з останніми.
У сучасному вигляді привітання оформився ще в середині 20-х років минулого століття і пов'язано з діяльністю націоналістичної галицької організації "Легія українських націоналістів", яка і використовувала "славне" привітання в якості свого офіційного гасла. Ідею використовувати "Слава Україні!" пов'язують з одним із засновників "Легії" Юрієм Артющенко, який, зрозуміло, не вигадував привітання на порожньому місці. Уродженець полтавщини Артющенко в бурхливі часи "Визвольних змагань" служив в полку "Чорних запорожців", який здобув славу одного з найбільш боєздатних військових з'єднань УНР і Держави гетьмана Скоропадського.
І тому, коли при організації "Легії" постало питання про організаційне вітанні, Артющенко запропонував привітання "чорношличников" "Слава Україні! Слава Козакам!". З цією пропозицією всі погодилися, замінивши, щоправда, конкретних "козаків", на абстрактних "героїв". І вже під час Другої світової війни це привітання офіційно запозичував і бандерівське крило Організації українських націоналістів. Звідки і пішла більш-менш всім відома історія гасла.
Однак і в "Чорних запорожців" їх привітання виникла не на рівному місці. Власне, в роки "Визвольних змагань" варіації привітання зі "Славою Україні!" у першій частині мали практично всі українські воєнізовані організації. Так, сердюки часів Гетьманату Скоропадського використовували "Слава Україні! Гетьманові слава!", а "українізовані" моряки дредноута "Воля" Чорноморського флоту вітали голову Української Чорноморської Ради В'ячеслава Лащенка скандуванням: "Слава Україні!".
Аналогічне привітання використовували і повстанці Холодноярської республіки. Як писав у своїй книзі Юрій Горліс-Горський (чия бурхлива біографія варта окремого авантюрно-героїчного роману), у холодноярців заведено вітати один одного не "Здоровий" або "Добрий день", а "Слава Україні". Відповідати потрібно було "Україні слава!".
Так що було б зовсім неправильно пов'язувати традиційне вітання виключно з ОУН і УПА. Вони виступили лише популяризаторами привітання, яке сформувалося і остаточно оформився ще до їх появи.
До речі, аналогічне гасло в дещо модифікованому вигляді досі популярний на території Російської Федерації - серед кубанських козаків. Кілька років тому плакат з написом: "Слава Кубані! Героям слава!" благополучно висів над одній з автотрас в регіоні і не дуже турбував місцеві влади жирним натяком на "український буржуазний націоналізм".
Причина того, що варіації гасла зі "Славою Україні" в основі виявився так популярний і благополучно мігрував від УНР сучасній Україні, доволі банальна. Фразеологічні конструкції зі словом "Слава" відомі з часів раннього середньовіччя і популярні у всіх слов'янських народів. Досить згадати, що однією з найпопулярніших складових частин двоосновний слов'янських імен дохристиянського періоду, характерних в тому числі і для вищої аристократії Київської Русі, є "слав". Поряд з широко відомими князями - Святославами, Ярославами, Изяславами, Вячеславами і Мстиславами, на Русі, як і по сусідніх слов'янських землях бродили та інші "славики" - Бореславы, Болеславы, Владислави, Всеславы, Доброславы, Гореславы і навіть дещо по-анекдотично звучать у сьогоднішньому мовою Годославы і Жирославы.
Так що корінь "слав" здавна у слов'ян наділений якимось "сакральним" змістом. Хай вибачать мені цей дещо путінський аргумент. Ім'я у наших давніх предків - це не тільки сукупність звуків для ідентифікації персонажа, але і якийсь "оберіг". З часом більшість слов'янських імен вийшли з ужитку і були замінені християнськими, що, однак, ніяк не змінило традиції використання "славити" не тільки Пани, але й усілякі урочисті або навіть просто "піднесені" явища життя. Конструкції "славні козаченьки", "козацька слава", "славнії гетьмани" широко представлені в народній, кобзарській, так і у високій поезії часів Речі Посполитої. Так і в народному побутовому спілкуванні привітання "Слава Богу" або "Слава Ісусу" з відповіддю "Навіки слава" зустрічались не рідше традиційного "Добридень" або "Здоровенькі були". "Слава Ісусу", власне, у побутовому спілкуванні живе на Західній Україні і по сей день.
Не потрібно забувати і військово-прикладне значення вигуки "Слава!". Українське воїнство традиційно використовувало його, йдучи в атаку. Власне, у тих же випадках, коли руські кричали "Ура!". Останнє слово, до речі, швидше за все, була запозичена росіянами у тюрків із Золотої Орди і в якості спадщини Російської імперії дісталося армії незалежної України. Правда, не так давно російсько-тюркське "Ура!" в українській армії було офіційно замінено традиційним вигуком "Слава!" і пройшла ця заміна практично непоміченою. Будемо сподіватися, що така ж доля чекає і "Здоров'я бажаю".
