Назустріч виборам в ОРДЛО. Як Єрмак продовжує виконувати план Козака по Донбасу

Україну повільно, але впевнено ведуть до прямих переговорів з ОРДЛО. Черговий такий зсув стався 13 травня. У Берліні побував заступник керівника адміністрації Путіна Дмитро Козак. Він провів там "консультації щодо врегулювання конфлікту на сході України".

Про що домовився Козак у Берліні

Після повернення до Москви він похвалився цими переговорами, виступивши в ефірі телеканалу "Росія-24". За словами Козака, він зустрівся в Берліні з якимось помічником канцлера Ангели Меркель. "Це були двосторонні консультації, оцінка поточної ситуації та погляд на майбутнє", - пояснив він.

Про результати він розповів так: "Ці консультації дадуть додатковий імпульс для інтенсифікації переговорів і в нормандському форматі, і в Тристоронній контактній групі в Мінську. Будуть дані відповідні сигнали". І далі додав конкретики: "Досягли угоди про взаємні подальші дії щодо мирного врегулювання конфлікту в Україні, за рішенням безлічі непростих завдань, які потребують вирішення у взаємодії з представниками Донбасу, представниками України в нормандському форматі". Конкретні рішення, нагадав Козак, повинні прийматися в рамках ТКГ або нормандського формату.

Отже, за словами Козака, Москва і Берлін "досягли угоди про взаємні подальші діі". І тепер, як можна зрозуміти, вони будуть спільно тиснути на представників України і "представників Донбасу", щоб примусити їх домовитися між собою. Тобто Москва вже нібито не є стороною конфлікту, а стала посередником на кшталт Берліна і разом з Берліном примушує до миру Україну і ОРДЛО.

Звичайно, можна було б назвати це просто фантазіями Козака. Але тут є дві проблеми. І вони свідчать на користь версії про те, що Берлін дійсно зливає українські інтереси, причому з відома або мовчазної згоди Києва чи скоріше за його співучасті.

По-перше, з боку Києва не було ніяких гнівних заяв щодо переговорів про Україну, які пройшли за спиною України. Навпаки, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба наступного дня заявив про те, що в Києві знали про те, що Козак вирушить до Берліна. "Україна знала про цей візит Козака заздалегідь і буде знати про те, як він пройшов", - сказав Кулеба, з чого можна зробити висновок, що на той момент, по закінченні доби, він ще нічого не знав про результати переговорів Козака в Берліні.

По-друге, з боку Берліна не було ніяких спростувань або уточнень у відповідь на заяви Козака. Спочатку реакція Берліна взагалі була відсутня. Як говориться, немов води в рот набрали. А коли російський Інтерфакс попросив підтвердити факт візиту Козака, в німецькому уряді заявили, що вони не коментують робочі візити і зустрічі.

Утім, Берліну все ж таки довелося визнати, що візит Козака відбувся. Справа в тому, що Козак входить до чорного списку осіб, яким заборонений в'їзд до ЄС у зв'язку з окупацією Росією українських територій. На запит Інтерфаксу, яким чином Козака пустили до Німеччини всупереч міжнародним санкціям, в німецькому уряді відповіли: "У Європейському Союзі на випадок заборони на в'їзд є певні винятки і процедура... Виняток становлять, наприклад, переговори про вирішення конфлікту на сході України. Цих правил дотримуються".

Як бачимо, в Берліні фактично визнали, що Козак побував там для переговорів по Донбасу, тому його і пустили всупереч санкціям. Проте не потрібно поспішати звинувачувати Берлін у зраді українських інтересів і змові з Москвою за спиною Києва. Дуже схоже на те, що спочатку була змова Кремля з Банковою.

Про що змовилися Кремль і Банкова

Нагадаємо основні етапи цієї змови. 24 січня Путін призначив Козака на посаду заступника керівника своєї адміністрації - спеціально для того, щоб той займався відносинами з Україною і переговорами по Донбасу. 11 лютого Володимир Зеленський призначив керівником свого Офісу Андрія Єрмака, який до того займався відносинами з Росією і переговорами по Донбасу. Таким чином, була створена формальна підстава для регулярних переговорів Козака і Єрмака без участі посередників (нагадаємо, в мінському форматі переговорів третя сторона - ОБСЄ, а в нормандському форматі посередниками між Москвою і Києвом виступають Берлін і Париж).

Уже 1 березня Єрмак і Козак зустрілися в Мінську. А 11 березня вони обидва поставили в Мінську свої підписи під протоколом засідання ТКГ, де було домовлено на черговому засіданні ТКГ (25 березня 2020 р.) підписати рішення ТКГ про заснування Консультативної ради "після консультацій з представниками ОБСЄ, Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини". У тексті рішення йдеться, що до Консультативної ради входять з правом вирішального голосу 10 представників України та 10 представників ОРДЛО, а також з дорадчим голосом по одному представнику ОБСЄ, Росії, Німеччини та Франції.

Нагадаємо також і те, що новина про це рішення викликала в Україні хвилю обурень. Дійсно, воно являє собою саме визнання Україною суб'єктності ОРДЛО і готовність вести з ОРДЛО прямі переговори, в яких Росія брала б участь в статусі гаранта-спостерігача нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ.

Чергове засідання ТКГ пройшло 24-26 березня в режимі відеоконференції (через карантин). Анонсоване рішення там не було підписане, Консультативна рада з ОРДЛО не була створена.

І всі, хто обурювався, заспокоїлися, сподіваючись, що це саме їх обурення змусило Зеленського включити задню і дати вказівку Єрмаку відмовитися від попередніх планів.

Це були наївні надії. Вже незабаром Єрмак самовдоволено пояснив, що ніякої відмови від планів немає, а є просто затримка узгодження з Німеччиною і Францією. І що робота над цим триває.

Що готується зараз

30 квітня відбулися онлайн-переговори міністрів закордонних справ країн нормандської четвірки. За словами Кулеби, він і його німецький і французький колеги не обговорювали створення Консультативної ради з ОРДЛО, а тільки вислухали Лаврова, який докладно виклав російську позицію з цього питання.

Насправді це означало тільки те, що Берлін і Париж ще не були достатньо опрацьовані для того, щоб погодитися на таке радикальне рішення. Підкреслимо, що Німеччина і Франція у разі своєї згоди повинні виділити по представнику для участі з дорадчим голосом в Консультативній раді, тобто фактично для того, щоб своєю присутністю і співучастю легітимізувати прямі переговори між Україною і ОРДЛО, а також визнати за Росією статус посередника, що має привести до зняття з Росії санкцій, накладених за агресію на сході України.

І ось після цього Єрмак і Козак почали активно обробляти Берлін і Париж, надолужуючи час, втрачений через карантин. 5 травня Зеленський затвердив новий склад делегації України для участі в ТКГ, включивши туди представників Кабміну і Верховної Ради. Наступного дня Єрмак провів телефонну розмову з політичними радниками лідерів держав нормандської четвірки і повідомив їм, зокрема, що Зеленський посилив українську делегацію в ТКГ "для прискорення мінського процесу". До речі, цей крок виявився одностороннім, Росія аналогічного кроку не зробила.

12 травня Єрмак провів ще одну телефонну розмову з політичними радниками лідерів держав нормандської четвірки. І саме після цього в Берлін відбув Козак - мабуть, дотиснути ситуацію.

Паралельно Єрмак "обробляв" громадську думку в Україні. Зокрема, він запевнив, що "Україна ніколи не буде вести жодних переговорів з так званими ДНР і ЛНР". За його словами, Україна сприймає як представників ОРДЛО "представників громадянського суспільства, які мають єдине громадянство - українське, не брали участь у воєнних діях, не вбивали наших солдатів, не приймали злочинних рішень, але вимушено залишилися на підконтрольних територіях, - з такими людьми ми готові говорити".

Можна чекати ще якихось уточнень і коригувань. Наприклад, не виключено, що Єрмак і Козак відмовляться від назви "Консультативна рада", і тоді ми почуємо просто про "консультації між Україною і ОРДЛО". Зеленський уже зробив для проведення таких консультацій все необхідне - включив до складу ТКГ високопоставлених представників української влади, включаючи членів уряду і парламенту. Залишилося сісти за стіл і підписати.

А всі вищезазначені уточнення і коригування - це не більш ніж камуфляж і антураж, покликаний відвернути увагу від однієї простої, але дуже важливої речі. Абсолютно не важливо, це "консультації" чи "засідання Консультативної ради". Також абсолютно не важливо, це консультації з фейковими "представниками ДНР і ЛНР" чи з не менш фейковими "представниками громадянського суспільства ОРДЛО" (бо яке може бути легальне громадянське суспільство під окупацією?). Важливо тільки те, що в результаті цих "консультацій" буде підписано документ між Україною і ОРДЛО, сам факт якого стане визнанням суб'єктності ОРДЛО з боку України і з боку посередників - ОБСЄ, Німеччини, Франції та Росії. Причому Росія тим самим автоматично отримає довгоочікуваний статус посередника.

Що заплановано до 25 жовтня

Звичайно ж, тут можна було б сказати, що зміст гіпотетичного документа, який буде підписаний, теж має значення. Мовляв, а раптом там все буде розписано красиво і приємно для України? В тому-то і справа, що якщо б це була нова українсько-російська домовленість - Мінськ-3, то в разі невиконання цього документа можна було б бити Путіна санкціями, як це було після невиконання ним Мінська-1 і Мінська-2. А якщо це буде документ між Україною і ОРДЛО, то і всі претензії доведеться адресувати ОРДЛО. І це вже буде назавжди - як у Грузії назавжди кордон з Абхазією і Південною Осетією.

Усе це наближається невідворотно і невідкладно. Бо дату місцевих виборів в Україні - 25 жовтня - ніхто не відміняв і не відкладав, а Єрмак, як і раніше, наполягає на тому, що можна встигнути про все домовитися і провести у той самий день, 25 жовтня, вибори в ОРДЛО за українським законодавством. А Вадим Пристайко вже котрий місяць розповідає нам байку про те, що у Зеленського є план Б і ще якісь запасні плани.

Насправді, зараз до реалізації плану Козака по Донбасу залишилося остання завдання. Єрмак Зеленського давно умовив. ОБСЄ спить і бачить, як би все швидше закінчилося. Залишилося дотиснути Берлін і Париж. Щоб вони назвали план Козака, включаючи прямі "консультації" України з ОРДЛО, своїм планом і зробили вигляд, що наполегливо пропонують його Москві і Києву. Після чого Москва і Київ покряхтят, покривляться, але погодяться.

Як тільки цей сценарій буде затверджений усіма чотирма сторонами нормандського формату, в Берліні збереться саміт нормандської четвірки на вищому рівні. І за його підсумками Зеленський з Єрмаком радісно оголосять нам, що 25 жовтня ОРДЛО повернуться в Україну. На цій благій вісті "слуги народу" побудують свою виборчу кампанію на місцевих виборах. І лише після того, як "слуги народу" відсвяткують перемогу, раптом з'ясується, що ніякої реінтеграції ОРДЛО не сталося, а, навпаки, ці території відрізані від України назавжди і безповоротно, причому відрізані самою Україною, точніше, Зе-владою.