З паршивої вівці. Як Україні гібридно використовувати смерть Захарченко
Цього тижня ЗМІ поширили заяву спецпредставника місії ОБСЄ Мартіна Сайдика про міжнародне розслідування загибелі ватажка донецьких бойовиків Олександра Захарченко. З такою ініціативою виступив представник РФ в контактній групі Борис Гризлов, а Сайдик нібито підтримав цю ідею. Нібито, тому що ресурси, які написали про це, вельми сумнівні в якості джерела правдивої інформації.
В Україні багато обурилися - ОБСЄ знову демонструє подвійні стандарти. Однак не варто Генпрокуратурі і СБУ вдарити по Росії її ж методами і почати власне розслідування? Захарченко був паршивою вівцею, але при цьому залишався громадянином України і загинув в результаті вчиненого терористичного акту на території України.
Нагадаємо, російські ЗМІ оприлюднили дані про те, що з Москви на Донбас прибула спеціальна слідча група, яка повинна розслідувати всі подробиці вбивства ватажка ДНР. Можна припустити, що результатом їх роботи буде два висновки - для внутрішнього користування і для зовнішнього. Для зовнішнього явно залишиться версія про причетність до ліквідації Захарченко українських спецслужб. Інакше б Гризлов не пропонував міжнародного розслідування. І ось тут доречно було б наше розслідування, з іншими фігурантами - Володимиром Путіним, Владиславом Сурковим та іншими можливими замовниками вбивства Захарченко.
Для забезпечення чистоти слідства українські слідчі зможуть вимагати допустити їх в Донецьк, на місце злочину і для опитування свідків. Їм відмовлять, що стане черговим підтвердженням приховування бойовиками і їх кремлівськими ляльководами правди про загибель ватажка терористів. Про що обов'язково треба повідомляти в ОБСЄ і ООН з вимогою вжити заходів для забезпечення доступу українських слідчих до матеріалів справи. Таким чином, гібридна тактика Росії - все звалювати на українських "кілерів" - не буде працювати: якщо приховують інформацію, значить, у самих рильце в пушку.
Крім того, в рамках нашого розслідування могли б бути виклики на допит у Київ перших осіб РФ і самопроголошених республік, в разі їх відмови - постанови про примусовий привід і так далі. Звичайно, до судового рішення з переконливою доказовою базою довести таку справу при наших можливостях навряд чи можливо, але тут це і не потрібно - потрібен процес. Який і дозволить нелінійно відповідати на гібридну війну.
Хорошим прикладом тут може послужити досвід Британії. Міністр безпеки цієї держави Бен Уоллес прямо заявив: кінцеву відповідальність за отруєння колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля та його доньки Юлії несе Путін. "Я не думаю, що хтось може сказати, що Путін не контролює свою державу, і ГРУ, без сумніву, не виняток", - зазначив міністр. Чи буде коли-небудь британське правосуддя неспростовні докази про те, що господар Кремля безпосередньо віддав команду отруїти Скрипалів "Новачком"? Спрогнозувати важко. Але це не заважає Лондону утримувати Москву в незручній позиції.
