З огляду на Коломойського і Путіна. Кому Зеленський віддасть посади спікера і прем'єра
Згідно з попередніми даними Національного екзитполу у Верховну Раду проходять п'ять партій. "Слуга народу" має 43,9% і 126 мандатів за партсписком. "Опозиційна платформа — За життя" — 11,5% і 33 мандати. "Європейська солідарність" — 8,9% і 26 мандатів. "Батьківщина" — 7,6% і 22 мандати. "Голос" — 6,3% і 18 мандатів.
Втім, дані екзитполу самі по собі недостатні для прогнозування складу майбутньої Верховної Ради, оскільки вони нічого не кажуть про результати виборів у мажоритарних округах. Тому поки що залишаються можливими кілька варіантів.
Монополія "Слуги народу": спікер Разумков, прем'єр Коболєв
Сам Володимир Зеленський та його партія "Слуга народу" (СН), звичайно, сподіваються на те, що їм не доведеться ділитися владою ні з ким. Якщо СН не вистачить десятка-іншого мандатів для того, щоб самостійно сформувати парламентську більшість, то зовсім не обов'язково вступати в коаліцію з жодною партією. Набагато простіше і дешевше залучити в свою фракцію необхідну кількість мажоритарників з числа безпартійних самовисуванців.
Глава СН Дмитро Разумков вже заявив, що він може зайняти місце спікера парламенту. Що ж стосується керівника Кабміну, то його портрет намалював президент. Він вважає, що прем'єр-міністром має стати професійний економіст, який ніколи раніше не був главою уряду, ні головою Верховної Ради, лідером якої-небудь фракції.
Про це Зеленський сказав журналістам після того, як проголосував на парламентських виборах. "Це може не сподобатися деяким людям, які зараз йдуть в парламент, тому що вони себе бачать на цьому місці", — зазначив він і підкреслив, що прем'єром має бути незалежна людина. Зеленський додав: "Я бачу такої людини. Чесно вам скажу, проводжу вже консультації, розмовляю... з деякими людьми".
Якщо проаналізувати парламентський список ЄС, то там не виявляється нікого, хто міг би вважатися адекватною кандидатурою на прем'єрську посаду. Там насилу можна знайти відповідні фігури на деякі (але не всі) позиції міністрів. А прем'єра і багатьох інших членів Кабміну президента і його партії доведеться шукати на стороні.
Ще перед другим туром президентських виборів своїм баченням майбутнього прем'єра поділився Ігор Коломойський. На його думку, оптимальною кандидатурою на цей пост є голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв. "Прем'єром нехай буде Коболєв. Бо він же технічний людина, яка буде виконувати концепцію розвитку країни. Важливо саму концепцію розвитку написати. Її у нас немає. Її не було останні 15 років", — сказав Коломойський. І якщо зараз подивитися на портрет прем'єра, написаний Зеленським, то дуже схоже на те, що це портрет Коболєва.
Раніше серед можливих кандидатур на пост прем'єра називалися секретар РНБО Олександр Данилюк і голова наглядової ради "Укроборонпрому" Айварас Абромавічус. Проте хоч вони і вважаються членами команди Зеленського, але Коломойського вони не влаштовують.
Коаліція з "Голосом": прем'єр Вакарчук
Якщо ж у СН не вистачить сил, щоб самостійно сформувати правлячу більшість, тоді доведеться вести переговори про коаліцію. На цей випадок Зеленський заявив: "Ні з ким із старої влади ми не бачимо коаліції. Поки так. Але ми не знаємо, які партії пройдуть, тому будемо вирішувати після результатів".
Схоже, він категорично виключає союз тільки зі своїм головним суперником на президентських виборах Петром Порошенком. А оптимальним партнером для СН була б партія "Голос" Святослава Вакарчука: вона, подібно СН, подає себе як партія "нових осіб", при цьому Вакарчук у президентських виборах не брав участі, а значить, не конкурував із Зеленським.
Сам Вакарчук ще в червні заявив, що готовий зайняти будь-яку посаду у виконавчій чи законодавчій владі, включаючи посаду прем'єра. "Немає жодної посади, від якої я відмовлюся, — підкреслив він. — Я не боюся ніякої посади".
У середині липня голова партії "Голос" Юлія Клименко (в партсписку вона йде під другим номером, одразу після Вакарчука) підтвердила, що Вакарчук всерйоз розглядає варіант свого прем'єрства. "Якщо йому потрібно буде стати прем'єр-міністром, він не відмовляється від цього, і він стане прем'єр-міністром. І буде працювати", — сказала вона. А ось варіант заняття Вакарчуком посади спікера парламенту вони, за її словами, не обговорювали.
У день голосування про свої претензії на посаду спікера повідав висуванець "Голоси" Сергій Притула. Втім, судячи з його 30-му номеру в партсписку, він з допомогою такої заяви лише спробував підняти собі настрій: у нього взагалі мізерні шанси потрапити в парламент, не кажучи вже про отримання посади спікера.
У разі коаліції СН і "Голоси" для Зеленського може бути більш вигідним зберегти посаду спікера за Разумковим, а Вакарчуку віддати пост прем'єра. Розрахунок тут цинічний: Вакарчук буде лише номінальним керівником уряду, оскільки переважна більшість місць в Кабміні дістануться СН, однак саме на Вакарчука Зеленський зможе списувати всі прорахунки і провали уряду. А всі досягнення — приписувати, звичайно, себе.
Партнерство з "Батьківщиною": прем'єр Тимошенко
Менш бажаний, ніж коаліція з "Голосом", але все ж прийнятний для СН варіант парламентської більшості — це партнерство з партією "Батьківщина" Юлії Тимошенко. Безсумнівно, головною умовою цього політичного союзу Тимошенко висуне своє прем'єрство.
У Зеленського є цілий ряд причин не бажати цього союзу. По-перше, Тимошенко — точно з розряду старих політиків, по-друге, вона змагалася з Зеленським на президентських виборах, по-третє, вона конкурувала з ним за прихильність з боку Коломойського. А по-четверте, представники "Батьківщини" перед другим туром президентських виборів не приховували своїх надій і розрахунків на те, що Зеленський до кінця року дискредитує себе на президентському посту, внаслідок чого в суспільстві знайде популярність ідея урізання президентських повноважень (або взагалі ліквідації поста президента) і переходу до канцлерської республіки. Мовляв, саме для цього і потрібен Юлії Володимирівні посаду прем'єра.
Тим не менш партнерство з "Батьківщиною" все ж таки прийнятно для Зеленського. Перед президентськими виборами Тимошенко, на відміну від Порошенка, висловлювалася про Зеленском в основному дуже дружелюбно, а після його перемоги не раз була провідником його інтересів у парламенті. До того ж у Тимошенко, на відміну від Порошенка, аж ніяк не спалені мости у відносинах з Путіним. Тому, якщо Зеленський захоче відновити політику багатовекторності, намагаючись одночасно дружити з Заходом і миритися з Росією, то цю задачу можна буде покласти на Тимошенко. А якщо з'ясується, що ця місія нездійсненна (швидше за все, так воно і буде), то відповідальність за це можна буде покласти знову на Тимошенко.
Ширка з ОПЗЖ: спікер Медведчук чи прем'єр Бойко
Не можна виключати і варіант ширки (широкої коаліції) СН з партією ОПЗЖ ("Опозиційна платформа — За життя") Юрія Бойка, Вадима Рабиновича і Віктора Медведчука. Звичайно, зараз Зеленський і СН відмовляються від такої перспективи. Також Коломойський досить різко виступав проти союзу СН з ОПЗЖ.
Однак на такому союзі може наполягти Путін, висунувши це умовою початку процесу мирного врегулювання на Донбасі. До того ж Путін може пообіцяти Зеленському новий контракт на транзит російського газу в Євросоюз по українській трубі, природно, зажадавши дуже великих зустрічних поступок. А в діалозі з Путіним тільки почни поступатися і дуже швидко опинишся зв'язаним по руках і ногах.
Наслідком ширки з ОПЗЖ може стати посаду спікера для Медведчука, або посаду прем'єра для Бойка, або те й інше відразу. З боку ОПЗЖ вже озвучувалися пропозиції зробити Бойко главою уряду. Потрібно розуміти, що Бойко ні в якому разі не буде всього лише номінальним керівником Кабміну, навпаки, швидше виявиться номінальною його залежність від Зеленського та коаліції, тому що реально Бойко буде залежати тільки від Кремля.
Але ще більш небезпечною для Зеленського виглядає перспектива обрання Медведчука на посаду спікера. Нагадаємо, що за Конституцією у разі дострокового припинення повноважень президента виконання його обов'язків покладається на голову Верховної Ради. І якщо у Путіна виникне таке бажання, немає ніякої гарантії, що воно не буде реалізоване.
