З дроном і кондиціонером. Що з себе представляє нова українська броньовано-штабна машина
За останні кілька років було зроблено чимало - була повністю модернізована автоматизована система управління оперативно-стратегічного рівня, почалися зрушення і на тактичному рівні.
І це дуже правильний напрямок, так як західні експерти вже давно відзначають, що перемога в війнах і конфліктах майбутнього на 80-90% буде залежати від швидкості і якості прийняття рішень штабами різного рівня.
Про хід робіт (із зрозумілих причин) відомо небагато - публіці показують окремі елементи. Проте можна сказати, що, наприклад, для управління авіацією та протиповітряною обороною ЗСУ України вже введена нова система керування "Ореанда".
В той же час не можна не відзначити, що на тактичному рівні подальше просування гальмується відсутністю сучасної броньованої командно-штабної машини. Наявні на озброєнні командно-штабна машина Р-145БМ "Чайка", призначена для забезпечення управління у ланці "полк-дивізія", що була поставлена в серійне виробництво в 1965 р. Створена вона на базі застарілого морально і фізично колісного бронетранспортера БТР-60ПБ.
Все ж сучасні машини, які створювалися українськими інженерами, базувалися виключно на колісному шасі "КрАЗ" - яскравий приклад "КрАЗ-5233". Однак вона не може ефективно застосовуватися безпосередньо на прифронтовій території.
Намагаються зайняти нішу і інші виробники. Так, буквально днями дослідний зразок командно-штабної машини представив Київський бронетанковий завод. А так як він спеціалізується на виробництві бронетранспортера БТР-3, то цілком логічно, що спецмашина була створена саме на його базі.
Цікаво, що вперше машина засвітилася ще в 2017 р. в Одесі, де відпрацьовувалися різноманітні елементи. Правда, тоді вона мала інший камуфляж і інше розташування антен.
Початкове шасі значно перероблено насамперед у плані ергономіки та забезпечення комфортних умов роботи для дев'яти членів екіпажу. Насамперед були розширені бічні двері, замінено сидіння і встановлено досить-таки потужна система кондиціонування. Все це вимагало повного перепроектування внутрішнього простору.
При цьому стверджується, що машина зберегла всі можливості БТР-3, тобто може рухатися зі швидкістю 100 км/год, а також форсувати водні перешкоди.
Нова БТР-3КШМ також отримала озброєння - легкий бойовий модуль "Верба-М", який знаходиться в серійному виробництві на чернігівському підприємстві "Чезара". Основу модуля становить 12,7-мм кулемет з сучасною системою управління вогнем, до складу якої входять телевізійна камера з подвійним полем зору, лазерний далекомір, а також система постановки димової завіси 902У "Хмара".
Завдяки модулю можна вести стрілянину безпосередньо з БТР-3КШ за допомогою системи управління вогнем, де поле бою і цілі відображаються на дисплеї. При цьому мета можна виявити на відстані 7 км. На сьогоднішній день такі модулі встановлювалися тільки на бронеавтомобилях "Кугуар" Держприкордонслужби, тестувалися вони і на "Козаків" десантно-штурмових військ.
При цьому виробник заявляє, що фактично можлива установка будь-якого існуючого бойового модуля вітчизняного виробництва за бажанням замовника.
Родзинкою проекту вважається інтегрування до складу обладнання власного безпілотного розвідувального комплексу - це БПЛА "РАМА" від дослідно-конструкторського бюро "Авіація загального призначення" (подальший розвиток дрона "Сокіл-2" контейнерного пуску). Правда, незрозуміло прийнятий на озброєння армії - хоча восени 2014 р. апарат і випробовувався військовими разом з "А1-С" від "Атлон Авіа" і Spectator від "Політеко-Аеро", причому останні два прийняті на озброєння (хоча і з деякими застереженнями).
Встановлена на БТР-3КШМ система автоматизованого керування боєм об'єднує всю передану по захищеному цифровому каналу інформацію і є частиною більш просунутої системи.
Причому це система саме тактичного рівня і працює з інформацією від командирів відділень, окремих бойових машин, розрахунків, передових навідників, безпілотників. Крім того, вона інтегрована з контрбатарейными радарами як західного, так і вітчизняного виробництва.
Можна говорити про те, що застосування системи дозволить значно підвищити ефективність застосування сил і засобів на полі бою.
І в кінці все-таки варто додати, що представлений "Укроборонпромом" дослідний зразок ще не пройшов навіть заводських випробувань, про державних говорити не доводиться. А значить, в разі вдалого збігу обставин його появи у військах варто очікувати не раніше, ніж через два-три роки.
