Ривок піхоти. Навіщо ЗСУ взяли ще одну висоту під Марьинкой

Бойовики після серії спроб атаки на наші позиції на початку місяця - під Горлівкою та Невельским - перейшли до своєї стандартної в останні пару років тактиці. Хаотичні обстріли, у тому числі з 120-мм мінометів і саморобних РСЗВ, снайперська війна. При цьому від мобільних вогневих груп судячи з вістей вони відмовилися остаточно - неабиякою мірою цьому сприяло насичення передовій лінії протитанковими засобами.

У цьому плані вкрай типова зведення за 13 червня - 33 обстріл наших позицій, 11 разів - із застосуванням артилерії калібром 122 мм, мінометів калібрами 120 мм і 82 мм, 4 військовослужбовців були поранені.

Триває війна в небі, так як супротивник вкрай потребує розвідувальної інформації, і фактично єдиним джерелом залишаються безпілотники. Тут боротьба йде з перемінним успіхом - все-таки російські засоби радіоелектронної боротьби, як і раніше, залишаються досить ефективними - принаймні, проти нашої армії, все збройної в основній своїй масі за стандартами 1980-х років.

При цьому вже який місяць "точки докладання зусиль" залишаються колишніми. З нашого боку це насамперед Докучаєвське і Приморське напрямки, де метр за метром триває постійне просування нашої угруповання. Про це, правда, можна судити тільки за зведеннями від супротивника, де регулярно з'являються нібито обстріл Докучаєвська, приморських сіл, а по суті має місце неграмотне використання своєї артилерії по наших позиціях, які вже буквально в кількох десятках метрів.

Так, наприклад, за 14 червня пропагандисти "ДНР" повідомляють про такі випадки. "Українські силовики з важких знарядь обстрілювали Докучаєвськ. В результаті цього пошкоджено житловий будинок. Також в результаті нічних обстрілу з боку українських силовиків в селі Комінтернове (Пикузы пошкоджений приватний будинок по вулиці Черняховського, а на вулиці Ахматової - лінія електропередач. Без світла із-за цього залишаються близько 60 будинків".

Є повідомлення і про поранення мирного жителя в Донецьку. Такі випадки теж цілком типові, так як починаючи з переформатування у військову операцію наші військові просунулися з Мар'їнки відразу на декількох ділянках. Так, на одному з них під контроль було взято терикон, який є панівною заввишки.

У підсумку тактичне розташування однієї з механізованих бригад (за деякими даними - 93-ї) помітно покращився. Наші військові тепер отримали можливість не тільки контролювати всі підходи до ворожого опорного пункту, але і вести по ньому фланговий перехресний вогонь. У разі порушення Мінських домовленостей, звичайно.

Марьинское напрям як з нашої, так і протилежної сторони вважається вкрай небезпечним в плані наступу. І справа тут, перш за все в дуже щільній міській забудові, де перевага в артилерії і танках практично повністю зводиться на немає. І один-єдиний ривок піхоти може сильно змінити співвідношення сил. Ми можемо досить легко увійти на околиці Донецька з розгортанням повномасштабного наступу. А супротивник - взяти під контроль Мар'їнку з розгортанням наступу в напрямку Курахове з його ТЕЦ. Причому три роки тому така спроба вже робилася, але навіть ЗСУ зразка 2015 р. змогла вчинити гідний опір, завдавши дуже чутливі втрат супротивнику у живій силі і техніці. Що вже говорити про нинішній армії.

Катастрофічно мало відомостей про події на Луганському напрямку, де знову таки "традиційно" всі бойові дії локалізуються в районі населених пунктів Новотошковское, Новоолександрівка і Новозвановка. Тут противник вже досить довго намагається артилерійським вогнем витіснити наші підрозділи з досить вигідних позицій. Однак за три роки війни тут обладнані такі серйозні в інженерному плані позиції, що спираються в тилу на Сіверський Донець, що наряд сил артилерії повинен бути колосальний.

По всій видимості, російсько-окупаційні війська не змогли посунути просування на Светлодарской дузі. Принаймні, повідомлень звідти в останні дні навіть від місцевих жителів поменшало. Втім, як нічого не вийшло і з спроби витіснити з нових позицій наших військових в районі Петровського Старобешівського району. Недарма росіяни на останньому засіданні мінської групи з безпеки слізно просили повернутися до варіанту розведення сторін саме в районі Петровського і Станиці Луганської.

В цілому ж можна говорити, що побоювання переростання бойових дій в гарячу фазу саме в найближчі пару тижнів залишаються. Адже недаремно начальник Генерального штабу Муженко відвідав бригади, які зараз знаходяться на "першій лінії", а командувач військовою операцією генерал Наївши буквально не вилазить з передової.

Недарма саме на ці пару тижнів заплановані наймасштабніші за останні роки навчання резервістів, причому не тільки першої, але і другої хвилі. І якщо в Чернігівській області "під рушницю" стали 5 тисяч осіб, то по інших областях поки обмежуються окремими батальйонами територіальної оборони. Цікаво, що всім резервістам вже доведена інформація, що за межі області їх відправляти не будуть, але на місці можуть залучити до охорони стратегічно важливих об'єктів і підтримання порядку".

Є надія, що такі заходи зайві, однак краще вже так, ніж повториться ситуація кінця серпня 2014 р., коли від Маріуполя до Миколаєва не було жодної боєздатної частини і лише політичні причини зупинили Путіна від бліцкригу до Херсонського перешийку.