Північна війна 2.0. Фінляндія стала останньою надією "Газпрому"

Фінляндія може легко позбавити Європу від істерик "Газпрому", залякувального ЄС проблемами з поставками газу
Фото: EPA/UPG

Для чергових істерик "Газпрому" привід дала Польща. Російська монополія вимагає від польської PGNiG укласти довгостроковий контракт на транзит газу після 2022 року. Поляки, тим часом, нікуди не поспішають, а у відповідь на претензії "Газпрому", назвали його "невизначеним партнером". Втім, про Україну "Газпром" теж не забув і завів традиційну мантру про крадіжку газу.

"Російських телеглядачів "годують "правильними" новинами. Виявляється, Україна збільшує крадіжка газу з ПСГ. Зауважте, не з російських або європейських, а своїх - українців! Телеглядач повинен твердо знати, що газ у ГТС і ПСГ України може бути тільки російським. Закупівля газу в Європі за схемою реверсу - це тимчасове непорозуміння, не відображає даний право власності", - не без іронії зазначає Михайло Корчемкін, власник East European Gas Analysis.

Ситуація насправді парадоксальна: на рівні компаній "Газпром" і "Нафтогаз" цілком успішно працюють, більше того, без української газотранспортної системи російський газовий монополіст не зможе нормально забезпечити поставки газу в ЄС. Але при цьому, Кремль робить все можливе, щоб дискредитувати не тільки Україну, але і всі інші східноєвропейські країни, через які проходить транзит російського газу в Європу, просуваючи наддорогі і надзвичайно ризиковані проекти обхідних газопроводів " Північний потік 1 і 2 (ну і звичайно ж, не забуваючи про "Турецькому потоці").

У цьому ключі, нещодавню зустріч президента України Петра Порошенка з президентом Фінляндії Саулі Нііністьо можна розглядати як спробу контргри з боку України. Одним з питань, які обговорили президенти, було будівництво "Північного потоку-2". "Говорячи про співпрацю в області енергетики, ми розраховуємо на принципову позицію Фінляндії щодо проекту "Північний потік-2". Так звана комерційна привабливість цього проекту несе в собі ряд політичних ризиків", - сказав Порошенко.

Якщо ж пильніше поглянути на роль Фінляндії в "Північному потоці-2", то ми побачимо тимчасову і фінансову залежність від неї даного проекту. Довжина "Північного потоку", який вже качає газ, становить 1224 км В море над його будівництвом працювало 148 судів, які перевезли близько 200 тис. відрізків труб масою 2,5 млн тон. Але щоб корабель нормально функціонував, йому час від часу потрібен порт. З одного боку магістраль проходять уздовж Естонії, Латвії, Литви, Польщі. Ми знаємо, що відносини РФ з цими країнами настільки зіпсовані, що вона навіть не намагається вести переговори. На вильоті труби Калінінград, але це теж не оптимізує роботу.

З іншого боку газопроводу - Фінляндія і Швеція, берегові лінії яких паралельні 70% довжини труби. Якщо порти не вдасться орендувати та будуть використані порти Німеччини і РФ, то навіть важко зараз порахувати на скільки часу затягнеться будівництво "Північного потоку-2" і на скільки воно подорожчає. Так, що Росії необхідно домовлятися зі Швецією або Фінляндією.

Неприємні новини "Газпром" вже отримав від Швеції. "Влада шведського острова Готланд мають намір відмовити компанії Nord Stream 2 AG в оренду порту в Слите для робіт по будівництву газопроводу "Північний потік-2" з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря", - повідомило в грудні 2016 року шведське інформаційне агентство ТТ.

Відкласти підписання договору про оренду свого порту і вирішили влади міста Карлсхамна. "Ми мовчимо процес і заморозимо угоду з тим, щоб обговорити ще раз питання після нової інформації, отриманої вчора", - заявив в теж час шведського телеканалу SVT глава адміністрації міста Пер-Ула Матссон.
Остаточне рішення по оренді портів планується прийняти в лютому 2017 року. Як відомо, для будівництва газопроводу є економічна необхідність орендувати чотири порти, розташовані на острові Готланд і в місті Карлсхамн.

У той же час міністр оборони Швеції Петер Хультквист, виступаючи перед журналістами сказав, що "згідно зробленим оцінкам, використання портів чинить негативний вплив на шведські воєнно-політичні інтереси".

На тлі позиції шведів, принципового значення набуває, те, що скажуть фіни. Прем'єр-міністр Фінляндії Юха Сипиля, 23 січня поточного року заявив, що Фінляндія поки не отримувала заявку Росії на проведення робіт по "Північному потоку - 2"."Для Фінляндії це питання екології, як і в першому проекті. Ми поки не отримали заявку, але для нас це звичайний екологічний проект, а не політичне питання", - підкреслив Юха Сипиля. Фінляндія залишається в списку тих, з ким РФ ще сподівається домовитися з цього питання.

Можна припустити, що зустріч Президента України з головою Фінляндії та підписання Меморандуму визначає ще не озвучений відповідь. Фіни зіграють більш дипломатично і мотивують свою відмову РФ в оренді портів занепокоєнням про стан екології. До речі, Європа почала вирішувати питання енергетичної безпеки кардинальним чином збільшуючи частку поновлюваних джерел енергії. І саме таку пропозицію, включаючи також співпраця в галузі енергоефективності та альтернативного палива, були задекларовані в Меморандумі, який Україна і Фінляндія підписали 24 січня цього року.

Варто відзначити, що ще в минулому році компанії Engie, OMV, Shell, Uniper і Wintershall - партнери проекту повідомляли, що припиняють свою участь у його реалізації. "Газпром" зробив дуже вигідну комерційну пропозицію: 50% в частці проекту діставалося партнерам, по 10% кожної.

Продовжувати проект самостійно "Газпром" не зможе з двох причин: відсутність правової бази та фінансування.

Витрати на "Північний потік-2" плануються на рівні 8 мільярдів євро, а якщо врахувати вартість запозичень, то сума досягне майже 10 мільярдів євро. Ці цифри назвав заступник голови правління "Газпрому" Олександр Медведєв. З одного боку, сума начебто переборна, але якщо це була б єдина витратна стаття компанії.

Тому, треба йти на ринок запозичень. А там санкції! І гроші ніхто не дає. "Газпром" заявив, що до 2017 року планує виділити на будівництво газопроводу близько 111 мільярдів рублів (близько 1,7 мільярда євро).

Михайло Гончар, експерт з енергетичних питань вважає, що партнери "Газпрому" по "Північному потоку-2", які відмовилися від співпраці "вже не повернуться в проект. Вони побоюються потрапити під санкції, які все розширюють, і втратити набагато більше, ніж заробити".

Крім усього іншого, Гончар назвав і технічну проблему. У РФ немає компаній, здатних провести глибоководну укладання труб. Раніше це питання "Газпром" вирішував з італійською компанією, з якої пізніше побили горщики. "Зараз на укладання труб вони намагаються найняти фахівців зі Швейцарії. Але вони теж не хочуть потрапляти в жорна санкцій", - підкреслив експерт.

Михайло Гончар зазначає також, що "за час протистояння російські посилено попрацювали і деякі країни йдуть на поступки. Дуже тверду позицію в цьому питанні займає Польща. Вона, як член ЄС, має в Європі більше ваги, ніж Україна і тому до неї змушені прислухатися".

У свою чергу, голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв, переконаний, що європейські країни повинні бути більш обережними в своїх рішеннях, що ведуть до посилення їх залежності від Росії. "Коли не буде українського маршруту і Німеччина залишиться з двома Північними потоками, Газпром може використовувати це для різних способів шантажу: більш високі ціни, це може бути геополітичний тиск, це може бути шантаж інших сусідів Росії, таких як Польща, Словаччина", - сказав він.