Північна війна 2.0. Фінляндія стала останньою надією "Газпрому"

Для чергових істерик "Газпрому" привід дала Польща. Російська монополія вимагає від польської PGNiG укласти довгостроковий контракт на транзит газу після 2022 року. Поляки, тим часом, нікуди не поспішають, а у відповідь на претензії "Газпрому", назвали його "невизначеним партнером". Втім, про Україну "Газпром" теж не забув і завів традиційну мантру про крадіжку газу.

"Російських телеглядачів "годують "правильними" новинами. Виявляється, Україна збільшує крадіжка газу з ПСГ. Зауважте, не з російських або європейських, а своїх - українців! Телеглядач повинен твердо знати, що газ у ГТС і ПСГ України може бути тільки російським. Закупівля газу в Європі за схемою реверсу - це тимчасове непорозуміння, не відображає даний право власності", - не без іронії зазначає Михайло Корчемкін, власник East European Gas Analysis.

Ситуація насправді парадоксальна: на рівні компаній "Газпром" і "Нафтогаз" цілком успішно працюють, більше того, без української газотранспортної системи російський газовий монополіст не зможе нормально забезпечити поставки газу в ЄС. Але при цьому, Кремль робить все можливе, щоб дискредитувати не тільки Україну, але і всі інші східноєвропейські країни, через які проходить транзит російського газу в Європу, просуваючи наддорогі і надзвичайно ризиковані проекти обхідних газопроводів " Північний потік 1 і 2 (ну і звичайно ж, не забуваючи про "Турецькому потоці").

У цьому ключі, нещодавню зустріч президента України Петра Порошенка з президентом Фінляндії Саулі Нііністьо можна розглядати як спробу контргри з боку України. Одним з питань, які обговорили президенти, було будівництво "Північного потоку-2". "Говорячи про співпрацю в області енергетики, ми розраховуємо на принципову позицію Фінляндії щодо проекту "Північний потік-2". Так звана комерційна привабливість цього проекту несе в собі ряд політичних ризиків", - сказав Порошенко.

Якщо ж пильніше поглянути на роль Фінляндії в "Північному потоці-2", то ми побачимо тимчасову і фінансову залежність від неї даного проекту. Довжина "Північного потоку", який вже качає газ, становить 1224 км В море над його будівництвом працювало 148 судів, які перевезли близько 200 тис. відрізків труб масою 2,5 млн тон. Але щоб корабель нормально функціонував, йому час від часу потрібен порт. З одного боку магістраль проходять уздовж Естонії, Латвії, Литви, Польщі. Ми знаємо, що відносини РФ з цими країнами настільки зіпсовані, що вона навіть не намагається вести переговори. На вильоті труби Калінінград, але це теж не оптимізує роботу.

З іншого боку газопроводу - Фінляндія і Швеція, берегові лінії яких паралельні 70% довжини труби. Якщо порти не вдасться орендувати та будуть використані порти Німеччини і РФ, то навіть важко зараз порахувати на скільки часу затягнеться будівництво "Північного потоку-2" і на скільки воно подорожчає. Так, що Росії необхідно домовлятися зі Швецією або Фінляндією.

Неприємні новини "Газпром" вже отримав від Швеції. "Влада шведського острова Готланд мають намір відмовити компанії Nord Stream 2 AG в оренду порту в Слите для робіт по будівництву газопроводу "Північний потік-2" з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря", - повідомило в грудні 2016 року шведське інформаційне агентство ТТ.

Відкласти підписання договору про оренду свого порту і вирішили влади міста Карлсхамна. "Ми мовчимо процес і заморозимо угоду з тим, щоб обговорити ще раз питання після нової інформації, отриманої вчора", - заявив в теж час шведського телеканалу SVT глава адміністрації міста Пер-Ула Матссон.
Остаточне рішення по оренді портів планується прийняти в лютому 2017 року. Як відомо, для будівництва газопроводу є економічна необхідність орендувати чотири порти, розташовані на острові Готланд і в місті Карлсхамн.

У той же час міністр оборони Швеції Петер Хультквист, виступаючи перед журналістами сказав, що "згідно зробленим оцінкам, використання портів чинить негативний вплив на шведські воєнно-політичні інтереси".

На тлі позиції шведів, принципового значення набуває, те, що скажуть фіни. Прем'єр-міністр Фінляндії Юха Сипиля, 23 січня поточного року заявив, що Фінляндія поки не отримувала заявку Росії на проведення робіт по "Північному потоку - 2"."Для Фінляндії це питання екології, як і в першому проекті. Ми поки не отримали заявку, але для нас це звичайний екологічний проект, а не політичне питання", - підкреслив Юха Сипиля. Фінляндія залишається в списку тих, з ким РФ ще сподівається домовитися з цього питання.

Можна припустити, що зустріч Президента України з головою Фінляндії та підписання Меморандуму визначає ще не озвучений відповідь. Фіни зіграють більш дипломатично і мотивують свою відмову РФ в оренді портів занепокоєнням про стан екології. До речі, Європа почала вирішувати питання енергетичної безпеки кардинальним чином збільшуючи частку поновлюваних джерел енергії. І саме таку пропозицію, включаючи також співпраця в галузі енергоефективності та альтернативного палива, були задекларовані в Меморандумі, який Україна і Фінляндія підписали 24 січня цього року.

Варто відзначити, що ще в минулому році компанії Engie, OMV, Shell, Uniper і Wintershall - партнери проекту повідомляли, що припиняють свою участь у його реалізації. "Газпром" зробив дуже вигідну комерційну пропозицію: 50% в частці проекту діставалося партнерам, по 10% кожної.

Витрати на "Північний потік-2" плануються на рівні 8 мільярдів євро, а якщо врахувати вартість запозичень, то сума досягне майже 10 мільярдів євро. Ці цифри назвав заступник голови правління "Газпрому" Олександр Медведєв. З одного боку, сума начебто переборна, але якщо це була б єдина витратна стаття компанії.

Тому, треба йти на ринок запозичень. А там санкції! І гроші ніхто не дає. "Газпром" заявив, що до 2017 року планує виділити на будівництво газопроводу близько 111 мільярдів рублів (близько 1,7 мільярда євро).

Михайло Гончар, експерт з енергетичних питань вважає, що партнери "Газпрому" по "Північному потоку-2", які відмовилися від співпраці "вже не повернуться в проект. Вони побоюються потрапити під санкції, які все розширюють, і втратити набагато більше, ніж заробити".

Крім усього іншого, Гончар назвав і технічну проблему. У РФ немає компаній, здатних провести глибоководну укладання труб. Раніше це питання "Газпром" вирішував з італійською компанією, з якої пізніше побили горщики. "Зараз на укладання труб вони намагаються найняти фахівців зі Швейцарії. Але вони теж не хочуть потрапляти в жорна санкцій", - підкреслив експерт.

Михайло Гончар зазначає також, що "за час протистояння російські посилено попрацювали і деякі країни йдуть на поступки. Дуже тверду позицію в цьому питанні займає Польща. Вона, як член ЄС, має в Європі більше ваги, ніж Україна і тому до неї змушені прислухатися".

У свою чергу, голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв, переконаний, що європейські країни повинні бути більш обережними в своїх рішеннях, що ведуть до посилення їх залежності від Росії. "Коли не буде українського маршруту і Німеччина залишиться з двома Північними потоками, Газпром може використовувати це для різних способів шантажу: більш високі ціни, це може бути геополітичний тиск, це може бути шантаж інших сусідів Росії, таких як Польща, Словаччина", - сказав він.