• USD 41.9
  • EUR 43.5
  • GBP 52.4
Спецпроєкти

Ручні гармати. Для кого в Харкові почали випускати гвинтівки Snipex T-REX і Snipex ALLIGATOR

В кінці минулого року Міністерство оборони України традиційно відзвітувало про нові зразки озброєння, прийняті на постачання і озброєння армії

На озброєння Збройних сил України прийнято далекобійні гвинтівки Snipex T-REX і Snipex ALLIGATOR калібру 14,5х114 мм
На озброєння Збройних сил України прийнято далекобійні гвинтівки Snipex T-REX і Snipex ALLIGATOR калібру 14,5х114 мм
Реклама на dsnews.ua

У досить скромному списку опинилися відразу дві снайперські гвинтівки, які більше схожі на ручні гармати або протитанкові рушниці за радянською термінологією часів Другої світової війни.

Йдеться про Snipex T-REX і Snipex ALLIGATOR калібру 14,5 мм від приватної харківської фірми ХАDO Chemical group (скорочення від "ХАрьковский ДОм"), заснованої в 1991 році в Харкові. До початку війни на Донбасі підприємство не мало прямого відношення до виробництва зброї і спеціалізувалося на випуску моторних масел і різноманітної "автохімії". Але досить швидко харків'яни освоїли як виробництво збройових масел для чищення, змащення та консервації стрілецької зброї, так і спеціальних гелів для чищення стволів артилерійських знарядь.

Після цього фірма вийшла і на ринок розробки і виробництва великокаліберних снайперських гвинтівок. Під маркою Snipex на ринку з'явилися досить успішні зразки Rhino Hunter ( "Мисливець на носорогів") під патрон 12.7х99 мм (.50BMG) і Snipex M75 під радянський великокаліберний патрон 12.7х108 мм. І якщо перша гвинтівка позиціонується як цивільний зразок, то М75 вкрай обмежено, але все-таки застосовується в армії.

І ось вперше пройшли державні випробування і зразки Snipex T-REX і Snipex ALLIGATOR під радянський великокаліберний патрон 14,5х114 мм. Відмінність між моделями в тому, що Snipex T-REX — це однозарядна гвинтівка для цивільного ринку, а Snipex ALLIGATOR — військовий зразок зі знімним коробчатим магазином, розрахованим на п'ять патронів.

У зв'язку із застосуванням потужного патрона і досить довгого стовбура інженери компанії використовували кілька специфічних ідей, що дозволили зменшити габарити зброї і скоротити негативний вплив віддачі на стрілка. Так, гвинтівка створена за схемою "булл-пап" з винесенням органів управління вогнем вперед, а частина віддачі компенсується так званим "лафетним" компонуванням. Як запевняють представники компанії-розробника, завдяки цьому їм вдалося досягти досить непоганих показників — на рівні віддачі мисливської рушниці 12 калібру, що виглядає вельми непоганим результатом.

Рішення розробляти зброю саме під такий патрон має ряд серйозних підстав. По-перше, гвинтівка під такий калібр викликала інтерес у військових ще на етапі проєктування, оскільки на складах зберігається достатньо велика кількість боєприпасів під неї. По-друге, харків'яни, судячи по довжині стовбура і характерному надульному пристрою конічної форми, який дуже нагадує полумʼягасник, використовували стовбур великокаліберного кулемета Владимирова, що в значній мірі полегшило як етап розробки, так і випробувань. Виробник, правда, відмітає це припущення, наполягаючи на тому, що всі складові гвинтівки, включаючи ствол, компанія виробляє в Україні. У той же час відомостей про початок виробництва в Україні стовбурів такого калібру (втім, як і 12,7-мм) у відкритій пресі в останні роки не було.

Реклама на dsnews.ua

Однак не зовсім зрозуміла ніша для такого роду зброї. Так, харків'яни говорять про те, що ця самозарядна великокаліберна система призначена для високоточної стрільби на дистанцію 2-5 кілометрів. Однак в реальності таке завдання виглядає важкореалізовуваним хоча б в силу того, що масові патрони калібру 14,5 мм призначені не для точної стрільби, а перш за все для ураження легкоброньованої техніки. За кордоном існує виробництво патронів такого калібру з кулями різних типів, в тому числі і "снайперських", але в Україні їх просто немає. Є, звичайно, варіант закупівлі, але тут постає питання ціни.

Судячи по вазі (25 кг) — це типова зброя окопної війни, причому не дуже мобільна, так що її основним завданням може бути розстріл польових укріплень на лінії зіткнення і боротьба з автомобільною і легкоброньованою технікою. Так, попадання кулі калібру 14,5 мм явно завдасть більше шкоди, ніж ті ж 12,7 мм. Але з такими завданнями чудово справляється і КПВТ на верстаті від тієї ж волонтерської контори Armorum Solutions, так що питання — чи варто було проводити дорогі державні випробування Snipex T-REX і Snipex ALLIGATOR і відволікати такі потрібні зараз ресурси.

Досить сумнівним виглядає і використання нових гвинтівок як снайперського комплексу — через відсутність спеціалізованих патронів. І якщо на початку війни на фронті великокаліберної стрілецької зброї не було взагалі, то нині в бойових підрозділах досить багато гвинтівок під 12,7 мм як західного, так і вітчизняного виробництва, а також підготовлених розрахунків.

Не зовсім зрозумілі і подальші перспективи виробництва такої зброї. Для української армії потреба в таких комплексах напевно буде мінімальною, а іноземний військовий ринок такої зброї давно і щільно поділений. Так, серед конкурентів можна назвати азербайджанську IST-14,5 Istigal, угорську Gepard M3, південноафриканські NTW-14,5 і Truvelo 14,5x114. І це без урахування таких виробів, як кубинська Mambi I, іранська Shaher або курдська Zagros. Залишається ще, правда, цивільний ринок, але тут навряд чи варто розраховувати на більш-менш великі обсяги через великі специфічності такої зброї.

З іншого боку, прийняття гвинтівок на озброєння ЗСУ можна розглядати як один з етапів укладання саме великого іноземного контракту. Адже, як правило, однією з умов укладення такого роду контрактів є присутність зразка на озброєнні армії. Так було, наприклад, з тим же танком "Оплот", який заради просування в Таїланд формально прийняли на озброєння ЗСУ і навіть купили пару примірників. Цілком ймовірно, що така ж схема реалізується і зараз з "харківськими" гвинтівками калібру 14,5 мм.

    Реклама на dsnews.ua