Російські мрії про космос. Чому впав "Персей"

Технологічне відставання Росії від США у космічній гонці вже настільки велике, що тепер росіянам доводиться змагатися не з американцями, а з китайцями, причому в ролі наздоганяючих. Яскравий приклад – програма розвитку сімейства ракет-носіїв "Ангара".

Відповідно до Федеральної космічної програми на 2016-2025 рр., після 2025-го з експлуатації мають вивести важку ракету "Протон-М" та замінити її на ракету "Ангара-А5". Її перший випробувальний космічний старт відбувся у 2014 р., потім було ще аж два запуски. І ось 27 грудня 2021 р. з космодрому "Плесецьк" в Архангельській області було здійснено четвертий запуск, на який "Роскосмос" та військові покладали великі надії — вперше мав бути випробуваний розгінний блок "Персей". За ідеєю з ним та зі збільшеною ємністю паливних баків "Ангара-А5" могла вивести на геостаціонарну орбіту заввишки 36 тис. км не 2,8 т корисного вантажу, як раніше, а 3,6 т, що дуже важливо для великих військових супутників-шпигунів. Макет такого супутника було вирішено під час цього випробувального запуску вивести на орбіту.

Однак, незважаючи на те, що всі три щаблі самої ракети відпрацювали штатно, далі щось пішло не так. Згідно з відкритими даними Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки (NORAD), другого включення двигунів "Персея" не відбулося, і блок "завис" на витягнутій орбіті з нижньою точкою 179 км і верхньою точкою 201 км. Через щільність атмосфери на такій висоті "Персей" за десять днів почав різко втрачати висоту своєї нерозрахункової орбіти. 5 січня він опустився до 150 км, потім нижче 100 км, увійшов до щільних шарів атмосфери і згорів у центральній частині Тихого океану, приблизно за 1590 км на південний схід від островів Піткерн.

Ця невдача може поставити хрест на подальшому графіку запусків ракет сімейства "Ангара". Утім, проблеми з реалізацією програми були і раніше: на початку 2021 р. "Роскосмос" планував три запуски, але в результаті вдалося зробити лише один. Тож до подальших планів — запустити з космодрому "Плесецьк" у 2022 р. дві важкі ракети "Ангара-А5" та одну легку "Ангара-1.2" — слід поставитися з великою часткою скепсису.

Тим більше що, судячи з деякої інформації, у росіян виникли технологічні проблеми із запланованою передачею виробництва "Ангари" від Державного космічного науково-виробничого центру ім. М. В. Хрунічева (Москва) в ПО "Політ" (Омськ). Та й взагалі, проєкт перетворюється з комерційного на чисто військовий, бо вже очевидно, що "Ангара" не зможе конкурувати на міжнародному ринку запусків через високу вартість носіїв.

Маса питань накопичилася і до двох інших магістральних проєктів російської космічної програми — створення нового пілотованого корабля "Орел" та планування міжпланетних місій. Робота над "Орлом" триває з 2009 р., проте далі макетів на виставках справа не просунулась. За цей час американці спроєктували і запустили три нові пілотовані кораблі (Crew Dragon, Starliner і Orion), а ще один — китайці.

Згадка про міжпланетні місії в російських реаліях взагалі виглядає як фарс — за увесь час існування Російської Федерації не було жодної успішно проведеної самостійної наукової міжпланетної місії. Дві запущені до Марса станції ("Марс-96" і "Фобос-грунт") безславно загинули, решту місій скасували або постійно переносять на потім.

Тим часом у грудні 2020 р. китайський зонд "Чан'є-5" доставив на Землю близько 2 кг місячного ґрунту, у травні 2021 р. Китай вперше успішно доставив на поверхню Марса автоматичну міжпланетну станцію "Тяньвень-1". На земній орбіті ударними темпами будується космічна станція "Тяньгун" загальною масою близько 100 т. Вона буде в кілька разів менша за МКС і розрахована на прийом на постійній основі всього трьох членів екіпажу. Цікаво, що через глобальне рішення NASA зосередитися на розвитку бази на Місяці після 2025 р. (коли російська сторона планує відмовитися від участі в проєкті Міжнародної космічної станції), китайський "Тяньгун" стане єдиною опорною точкою землян на орбіті планети.

Проте загалом у технологіях ракетобудування, створення надійних та високопродуктивних космічних апаратів глобальне відставання Китаю від США дуже відчутне. Не варто забувати і про колосальні зусилля Вашингтона та його союзників щодо створення серйозних торгових та технологічних бар'єрів на шляху подальшого розвитку китайської космічної програми.

Проте навіть китайська програма нині виглядає перспективнішою, ніж російська. А перманентна стагнація російської економіки, витік мізків, загальна деградація технічної освіти, ізольованість міжнародними санкціями та експортними обмеженнями, а найголовніше — монопольне управління держави космічною галуззю, — всі ці фактори гарантують, що відставання РФ від США та КНР тільки збільшуватиметься.