Агресивна поведінка та не менш агресивна риторика Кремля останніх років призвели до ефекту, протилежного очікуваному. Так, фіни напружилися, але не кинулися прогинатися перед Москвою, а навпаки форсували зближення з США.
На минулому тижні РФ звернулася до країн Балтійського регіону (за винятком Данії і Німеччини) з пропозицією зустрітися у столиці Росії у вересні і обговорити регіональну безпеку. "ДС" писала, що такий міні-саміт варто сприймати як спробу тиску на Фінляндію, Швецію, Литву, Латвію, Естонію та Польщу. Очевидно, що російська сторона мала намір використовувати різні важелі впливу на кожного учасника, щоб нечленів НАТО відвадити від Альянсу, а членів - змусити мовчати.
Міністри закордонних справ Фінляндії і Швеції Тімо Сойні і Маргот Вальстрем допустили відмова від цієї поїздки і підкреслили необхідність реагувати на такі виклики з боку РФ єдиним фронтом.
І ось, через п'ять днів, Юссі Ниинисте, міністр оборони Фінляндії, у якої з Росії 1,3 тис. км спільного кордону, заявив Reuters про намір Гельсінкі якомога швидше підписати угоду про військове співробітництво з США. Головна причина - російська військова активність в регіоні. "Документ буде охоплювати сфери, у яких вже працюємо разом, такі як військова підготовка, обмін інформацією і дослідницька діяльність", - сказав міністр, зазначивши, що аналогічної натовської домовленості про взаємної військової допомоги він включати не буде.
Фіни поспішають домогтися цього угоди до того, як США оберуть нового президента. Звичайно, проросійські, так і в цілому популістські висловлювання Дональда Трампа не можуть не бентежити. Однак, як зазначив Ниинисте, Фінляндія буде співпрацювати зі Сполученими Штатами, незалежно від того, який кандидат буде обраний президентом. Ясна річ, що яким би красномовним був Трамп, москвофилию Вашингтон не підхопить навіть у разі його перемоги.
Як би те ні було, це угоду можна розглядати як перехідного етапу на шляху до інтеграції Фінляндії в НАТО. Причому вступити туди Гельсінкі можуть з Швецією - своїм надійним партнером і союзником. Сойні 22 серпня на зустрічі з фінськими послами нагадав, що Швеція - "найближчий і найбільш природний партнер" Фінляндії. "Ми не можемо, ми не хочемо повертатися спиною до Росії. У той же час будемо об'єктивні: своїми діями в Криму Росія порушила європейські правила", - додав глава МЗС Фінляндії. Сойні каже, що поки що його країна не має наміру ставати членом Альянсу, але відчинені двері в НАТО вже служить запорукою безпеки.
Стокгольм і Гельсінкі беруть участь у миротворчій операції натовських країн в Афганістані, а також тісно працюють з ВС членів Альянсу - Ісландії, Норвегії і Данії. Енергійне ж зближення нейтральних північних країн з НАТО почалося ще в 2015 році.
А в кінці січня цього року була опублікована доповідь генсека НАТО Йенса Столтенберга, згідно з яким Росія під час військових навчань, що проходили ще в березні 2013-го, відпрацьовувала ядерний удар по країнам-членам Альянсу та його партнерів, до яких відноситься та ж Швеція. За даними шведських ЗМІ, підтверджених ВПС країни, три роки тому, 29 березня, біля берегів королівства були помічені російські дальні бомбардувальники Ту-22M3, здатні нести ракети з ядерною бойовою частиною, у супроводі чотирьох винищувачів.
Таким чином Москва пішла по шляху ескалації напруженості із Заходом ще до вторгнення в Україну. Як пише New Europe, Альянс переконаний, що безпечним Балтійський регіон не буде, поки Швеція, а значить і Фінляндія не стануть повноправними членами НАТО.
Природно, що ставлення раніше цінували свій нейтралітет фінів та шведів до Альянсу почала стрімко змінюватися. Приміром, лютневий соцопитування у Швеції показав, що вже практично половина населення підтримують членство в НАТО. Це при тому, що ще чотири роки тому "за" висловлювалися лише 20% громадян.
Як реагує Кремль? Він рефлексує в звичній манері, вдаючись до погроз. Так, Лавров у квітневому інтерв'ю шведському виданню Dagens Nyheter заявив, що Росія прийме "військово-технічні заходи" у разі вступу Швеції в Північноатлантичний альянс. "Якщо Швеція вирішить вступити в НАТО, у нас не з'явиться думок, що шведи вирішать на нас нападати. Це я можу відразу сказати. Але оскільки шведська військова інфраструктура в тій ситуації буде вже підкорятися верховному головнокомандуванню НАТО, то, звичайно, ми на наших північних рубежах будемо змушені вжити необхідних військово-технічні заходи, виходячи з того, що по той бік кордону знаходиться військово-політичний блок, який вважає Росію загрозою і хоче її всіляко стримувати", - рознервувався глава МЗС РФ.
Погрожували з Москви кулаком і фінам. Причому особисто Путін, який під час візиту в Гельсінкі, 2 липня застеріг свого колегу Саулі Ниинисте від вступу в НАТО.
З тих пір поведінка Кремля не змінювалося. Москва традиційно віддає перевагу вести діалог з позиції сили, військово потрясаючи технологічно застарілою дубиною Заходу. І одночасно з пропозицією балтийцам поговорити по душам, РФ проводить військові навчання. 23 серпня на білоруському полігоні Обуз-Лесновский стартували військові маневри сил ОДКБ, в яких беруть участь 1,5 тис. військових і 300 одиниць військової техніки з Росії, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану. І на черзі - вже у вересні - повномасштабні військово-морські навчання "Кавказ-2016", які будуть проходити на території Південного (куди з легкої руки тепер входить і аннексированный Крим) та Північно-Кавказького федеральних округів. Ці вчення подвійно символічні, адже, по суті, з "Кавказ-2008" почалося вторгнення на територію Грузії і наступна за ним окупація Абхазії і Південної Осетії.
Своїми діями Москва повною мірою виправдовує жорсткі заходи США, НАТО і ЄС з вибудовування нової системи оборони на рубежах Європи. В один день з вищезазначеною заявою фінського міністра оборони глава Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал корпусу морських піхотинців Джо Данфорд підкреслив, що Росія, по-перше, очолює список основних загроз для США (Росія, Китай, Іран, Северня Корея і міжнародний тероризм); а по-друге, докладає максимум зусиль для підриву основ "самого успішного альянсу в історії" -НАТО.
У повідомленні на сайті Пентагону зазначається, що генерал стурбований поведінкою Росії, включаючи анексію Криму, її діями у Східній Україні, погрозами Грузії та Молдови, а також допомогою сирійському режиму.