Росія переграє Зеленського. Чому майбутньому парламенту пророкують швидку смерть

У неділю українці оберуть новий склад Верховної Ради. Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, до парламенту проходять п'ять партій, можливо, шість, тому вже зараз можна простежити приблизну конфігурацію законодавчого органу дев'ятого скликання. І спрогнозувати, коли можуть виникнути перші кризи.

Коаліція для "Слуги народу"

Почнемо з конфігурації. "Слуга народу" в середньому за соцопитуваннями може отримати 45% голосів при голосуванні в багатомандатному окрузі. Не виключено, що й більше, однак поки будемо відштовхуватися від рейтингів на кінець кампанії. Отже, у разі 45%-ного результату партія президента отримає тільки за списками 102-105 мандатів. До цього додамо десь 80-90 мандатів, які в ідеалі отримають мажоритарні "Слуги народу". Беремо по максимуму — разом вийде під 200 багнетів. А це означає, що мрія Зеленського про монопольне більшості не реалізується і таки доведеться створювати коаліцію. Навіть якщо, увійшовши до парламенту, до "зеленої" фракції приєднається з десяток вільних мажоритарників.

Найбільш реальним партнером по коаліції може стати "Голос" Святослава Вакарчука, якому, втім, різні соціологічні компанії дають різні рейтинги — від 8% до непотрапляння до Ради. Повіримо першим. Якщо "Голоси" буде 8%, то він зможе привести під купол під 30 депутатів з урахуванням мажоритарників. Якщо підсумувати їх зі "Слугами народу", то на коаліцію вистачає. Однак вона буде дієвою лише за кількох умов. Перше — всі депутати кожен раз будуть ходити на роботу і кожен раз голосувати в унісон. Забезпечити це без торгів досить складно. Друга умова — в сесійний зал не будуть вносити законопроекти, які будуть суперечити ідеології "Голоси". Тобто не буде спроб переглянути мовний закон, мовні квоти і т. д. Третє — як один буде голосувати сама фракція "Слуги народу". Дисципліна — завжди проблема великих фракцій. Дисципліновано голосували "регіонали", і то їм був потрібен Михайло Чечетов, який подавав знаки, коли тиснути зелену кнопку, а коли ні. Така перша сигнальна система Павлова. У фракції Зеленського буде багато людей, які вважають себе самодостатніми. Буде багато і тих, кого Саакашвілі правильно назвав "випадковими людьми". Простіше кажучи, рано чи пізно доведеться або повертатися до кнопкодавства, або мати під рукою третю фракцію в коаліції або якусь депутатську групу, яка буде підставляти плече, коли це вкрай необхідно. У нинішньому парламенті такими групами були "Відродження" і "Воля народу".

Третьою фракцією в коаліції мріє стати "Батьківщина". Однак, схоже, в команді Зеленського цього не дуже хочуть. І їх можна зрозуміти. По-перше, Юлія Тимошенко занадто високо підняла ставки — вона хоче посаду прем'єра. Якщо ні, тоді багато портфелів в уряді. До того ж вся політична історія Юлії Володимирівни свідчить не на користь її партнерства. Вона завжди грала за своїми правилами. І все ж припустимо, що Зеленський домовиться з Тимошенко і "Батьківщина" стане третьою в коаліції. Точніше, якщо брати її приблизну чисельність за результатами голосування, навіть другий. За приблизними розрахунками, біло-сердечна фракція може скласти більше 30 багнетів.

При коаліції на трьох це освіта здатна швидко прийняти обіцяні Зеленським закони про народовладдя, скасувати недоторканність депутатів, підтримати закон про імпічмент, знову криміналізувати незаконне збагачення і т. д. Проте в соціально-економічних питаннях "Слуга народу", "Голос" і "Батьківщина" повні антиподи. Фракція Тимошенко не буде підтримувати співпрацю з МВФ, відкриття ринку землі, підвищення тарифів і тому подібні невигідні для рейтингу цієї партії речі. Тобто в коаліції на трьох спочатку буде закладена міна уповільненої дії, яка буде робити це об'єднання дуже нестабільним і конфліктогенним.

Хто в опозиції

Залишається ще дві сили, які, за результатами соцопитувань, гарантовано проходять до парламенту — партія Петра Порошенко "Європейська солідарність" та "Опозиційна платформа — За життя". З цими політсилами президентська партія об'єднуватися не хоче. І не зможе. Кримінальні справи проти Порошенка, а далі, очікувано, будуть кримінальні справи проти багатьох діячів попередньої влади спалюють мости для союзництва ЄС в можливій пропрезидентської коаліції. За приблизними підрахунками, разом з мажоритарниками новий політпроект п'ятого президента може мати не більше 40 мандатів. І це буде хоч і не велика, але досить дієва опозиція. Яка навіть за умови тиску на її депутатів з боку силових структур все ж буде підтримувати державні законопроекти.

Інша справа "Опозиційна платформа — За життя". Вона отримає другий результат в багатомандатному окрузі та значна кількість мажоритарників у південно-східних регіонах. Може так скластися, що в цілому "ОП — ЗЖ" приведе в Раду до 50, а то і більше депутатів. І це стане для нової влади головним викликом. По-перше, партія Бойка–Медведчука буде претендувати на посаду першого віце-спікера для Віктора Медведчука. Хто б не став спікером від СН, а найчастіше в ЗМІ фігурує прізвище Руслана Стефанчука, йому доведеться туго. По-друге, вже зараз зрозуміло, що для проросійського проекту кума Путіна ці дострокові вибори лише етап для наступних дострокових виборів ВР і, можливо, президента. Медведчук домовляється в Кремлі про реалізацію свого "мирного плану", разом з Бойком їздить на газові переговори з Медведєвим і Міллером. На Банковій можуть скільки завгодно говорити, що вони не уповноважували Медведчука, він і надалі буде створювати альтернативний центр політичного впливу як у парламенті, так і в країні. По-третє, це особа славиться кулуарними домовленостями та інтригами, від яких новий парламент буде трясти. Рано чи пізно це стане підставою для дострокових виборів достроково обраної Верховної Ради. Причому в спілках з Медведчуком можуть засвітитися зовсім несподівані фігури.

Існує ще варіант, коли у наступній ВР виникнуть депутатські групи ахметівського "Оппоблока", партійний список якого, схоже, необхідний бар'єр не долає, але все ж має добрі шанси привести досить багато мажоритарників, і "Довіряй справах" — партії Геннадія Кернеса і Геннадія Труханова, партнером яких вважається Ігор Коломойський. Вони також можуть призвести до парламенту власну колону мажоритарників. Навіть якщо повноцінні депгрупи не наскребутся, вони осядуть серед позафракційних, де будуть розігрувати "золоту акцію", виторговуючи собі щось за підтримку коаліційних рішень. При цьому слід пам'ятати дві речі: перша — представники цих об'єднань також схильні до проросійської риторики і, дуже ймовірно, стануть союзниками "ОП — ЗЖ" в дуже багатьох питаннях; друга — на відміну від попередньої коаліції, яку сформували за рахунок індивідуального членства (в силу цієї обставини юристи Зеленського і довели до КСУ про конституційність указу Зеленського про розпуск Ради), персонального входження в більшість різних позафракційних вже не буде. Це якийсь ефект бумеранга, який тепер вдарить по "зеленій" команді.

Історія не терпить "якби", але доводиться говорити, що дострокові вибори ВР зіграли на руку саме проросійським силам і Росії. До осені, коли повинні були відбутися планові вибори, Зеленський та його команда отримали б можливість домовитися з нинішнім парламентом, який би, може, і не без проблем, проте підтримав ключові президентські ініціативи. За цих півроку можна було домовитися про вигідні для Зеленського зміни в новому парламенті, однак президент вибрав шлях війни з парламентом. І неважко припустити, що з цього в результаті нічого доброго не вийде. Хотілося б вірити, що ми помиляємося, однак, схоже, Саакашвілі прав. Більш того, на користь його словами грає ще один вкрай важливий момент — поза стінами парламенту виявиться величезна кількість досить впливових осіб, яким вигідно наближати смерть ВР дев'ятого скликання. Щоб на критиці обраних 21 липня народних депутатів потрапити у Раду сьомого скликання.