Від Распутька до Тимощука: хто з українських футболістів толерує тероризм по-російськи

Про це у п'ятницю, 13 жовтня, повідомляє російський Telegram-канал Mash.

"Футболіст донецького "Шахтаря", який виступає зараз у чемпіонаті України, Олександр Распутько зник після матчу з бельгійським "Антверпеном" у Лізі чемпіонів. Клуб кинувся шукати свого гравця. Але, як виявилось, півзахисник приїхав до Росії просити політичного притулку", — написав Mash.

При цьому, російський ресурс натякає, що виступи донецького клубу у чемпіонаті України — начебто явище тимчасове, адже РФ здійснила спробу анексувати Донецьку область.

Раніше про зникнення гравця "Шахтаря" повідомив український сайт "Динамоманія", який присвячено, як випливає з назви, гранду українського футболу з Києва.

"На борту літака, на якому команда гірників мала повернутися до України, раптово не виявилося 19-річного хавбека Олександра Роспутька, який напередодні домовився з "Шахтарем" про новий п'ятирічний контракт. Саме на підставі цього факту і було ухвалено рішення включити його до заявки на матч з "Антверпеном", — писала "Динамоманія".

Повідомлялося, що під час пошуків знайшли лише акуратно складену форму гравця. Распутько, за інформацією "Динамоманії", також видалив усі свої записи в соцмережах і перестав відповідати на телефонні дзвінки. Його місцезнаходження досі невідоме.

Telegram-канал "Брутальний футбол", посилаючись на свої джерела, пише, що футболіст перебрався до Росії, але не надав цьому підтвердження.

"ДС" вирішила "пройтися" по списку українських футболістів, які зрадили свою країну заради виступів у чемпіонаті Росії — країни, яка розв'язала війну проти їхньої Батьківщини.

Серед таких "токсичних" персон одразу спадає на думку Анатолій Тимощук.

Багаторічний капітан "Шахтаря", який відповідну пов'язку отримав у 22 роки, і досі працює у тренерському штабі "Зеніта" із Санкт-Петербурга.

Ще у першій половині нульових півзахисник родом із Луцька намагався доводити власну "патріотичність" розмальовуванням обличчя синьо-жовтими фабами та пов'язками у кольорах національного прапора.

У 2007 році майбутній зрадник перебрався зі стану "гірників" до, власне, "Зеніта" за солідні на той час 20 мільйонів доларів. За два з половиною роки Тимощук перейде до мюнхенської "Баварії", однак у німецькому клубі він був, у кращому випадку, гравцем ротації, тому повернувся до Пітера у 2013-му — незадовго до початку гібридної війни РФ проти України.

Російський клуб він ненадовго покинув у 2015 році — заради казахстанського "Кайрата". За два роки Тимощук завершив кар'єру футболіста та увійшов до тренерського штабу "Зеніта" як помічник румунського фахівця Мірчі Луческу, який, як відомо, очолював "Шахтар" з 2004 по 2016 роки та став справжньою легендою донецького клубу.

Зараз румун тренує київське "Динамо" — принципового суперника "гірників"

Але повернімося до персони Анатолія Тимощука. Новоспечений тренер у Росії не гребував брати участь у акціях, які знаменували "побєдобєсіє" до 9 травня. Українець разом з Луческу носив квіти з символікою російського вторгнення до України — так званою "георгієвською стрічкою".

Примітно, що навіть під час війни на Донбасі Тимощук разом з партнерами по збірній України, відвідував у госпіталі поранених воїнів ЗСУ.

Але по-справжньому зрадницька натура ексфутболіста "Шахтаря" розкрилася під час повномасштабної атаки РФ на Україну.

24 лютого 2022 року Тимощук опублікував "сторі" в Instagram, в якому заявив, що "нам потрібен мир". Примітно, що мапа України на опублікованій світлині містить окупований Крим, але на ній немає Одеської області. У Росії згадка Криму у складі України вважається "посяганням на територіальну цілісність РФ" та карається у кримінальному порядку.

Тренер "Зеніта" воліє не коментувати повномасштабну війну Росії проти України, але називає її "спецоперацією" — відповідно до місцевих вимог.

"Люди завжди будуть говорити і погане, і добре, а ті, хто каже, який я поганий, нехай згадають, скільки матчів я зіграв за збірну України і скільки користі їй приніс. Те, що я мовчу про СВО, не говорить про те, що я підтримую це або засуджую. У кожного є своя позиція, моя полягає в тому, що не все так однозначно, тому я намагаюся про це не говорити", — говорив він російським пропагандистам у грудні минулого року.

У 2022 році Українська асоціація футболу довічно заборонила Анатолію Тимощуку здійснювати будь-яку діяльність, пов’язану з футболом — адміністративну, спортивну тощо — за поведінку, яка шкодить репутації футболу та УАФ.

Тимощука також позбавили всіх титулів переможця та срібного призера чемпіонату України, Кубка України, Суперкубка України.

Окрім того, Контрольно-дисциплінарний комітет УАФ рекомендував Центру ліцензування позбавити Тимощука тренерської ліцензії Pro-UEFA та доручив адміністрації звернутися до влади щодо позбавлення Анатолія Тимощука всіх державних нагород і почесних звань.

Ексфутболіст оскаржує такі рішення у судовому порядку.

Також Міськрада рідного Луцька забрала у Тимощука звання почесного громадянина міста.

Окрім цього, Тимощук перебуває під санкціями української держави.

Про те, що ексгравець збірної України — зрадник — говорила і його колишня дружина Надія Навроцька. Навроцька подала на розлучення у 2014 році через "багаторічний зв'язок" Тимощука з коханкою у Росії. Від ексфутболіста у його вже колишньої дружини залишилося двоє доньок. Примітно, що Тимощук через свого адвоката відмовляється платити на них аліменти — посилаючись на санкції, які було запроваджено проти Росії за вторгнення

У Росії Анатолій одружився вдруге, і в нього народилося ще дві доньки.

А колишній прессекретар Тимощука, Віталій Юрченко виклав у Facebook документи, які нібито свідчать, що Тимощук працює на ФСБ.

Легендарний український тренер Мирон Маркевич охарактеризував Тимощука лаконічно: "Г*ндон та й г*ндон".

Не покинув російський чемпіонат після повномасштабного вторгнення ексгравець "Шахтаря" — Іван Ордець, який з 2019 року виступає за московське "Динамо". Наразі захисник на правах оренди грає за німецький "Бохум", але належить клубу зі столиці Росії й досі.

Контракт оборонця з "Динамо" наразі призупинено, хоча, за правилом ФІФА, легіонери з російського та українського чемпіонатів мають право розривати угоди із клубами в односторонньому порядку. Чим, наприклад, масово скористалися іноземні футболісти, які грали за "Шахтар".

У березні 2022 року український футболіст розповідав про "справжнє пекло" у його рідній Волновасі Донецької області. При цьому, Ордець ані словом не обмовився, що це пекло у місті влаштували російські загарбники.

За підсумками сезону 2021/2022 "Динамо" посіло дев'яте місце у Російській прем'єр-лізі. Це "досягнення" команда вирішила відсвяткувати на гучному "корпоративі". Разом з партнерами невимушенно веселився і Іван Ордець.

Мережу підірвали кадри, які було опубліковано на сторінці Ордеця у забороненій у Росії соцмережі Instagram. "Динамівець" Москви веселиться разом із партнерами та роздумує про "роботу над помилками".

У червні цього року у статусі гравця "Бохуму" в інтерв'ю журналісту Роману Кадєміну Ордець висловлював готовність знову зіграти за збірну України, куди його перестали викликати після переходу до "Динамо". Але захисник поки що так і не дочекався виклику до головної футбольної команди країни.

Переїхала працювати до Росії і справжня легенда "Шахтаря" початку "нульових" — Геннадій Зубов.

Півзахисник, який за "гірників" провів більше 300 матчів, працевлаштувався у "Звєзді" із Санкт-Петербурга. Цікаво, що цей клуб виступає "аж" у третьому дивізіоні. Зате тепер Зубов зможе частіше спілкуватися у Пітері з вищезгаданим Анатолієм Тимощуком, з яким грав разом ще у "Шахтарі".

Окрім Геннадія до штабу "Звєзди" увійшов і Анатолій Скирчук, який також раніше працював у структурі "гірняків". Примітно, що колишній півзахисник у Росії тренує форвардів. Скирчук же у "Звєзді" став асистентом головного тренера Дмитра Комбарова.

Допомагає російським тренерам нині і колишній півзахисник "Шахтаря" Віталій Віценець.

Гравець, якому активну футбольну кар'єру довелося завершити через травми у 27 років, очолював юнацькі команди донецького "Шахтаря" та криворизького "Кривбаса".

У статусі наставника юнаків останніх "зустрів" повномасштабне вторгнення. Проте у червні 2022 року Віценця з "Кривбасу" вигнали. У клубі повідомили, що зробили це через відсутність у тренера проукраїнської позиції. Разом з експівзахисником клуб довелося покинути і його асистенту Станіславу Дьяченку.

Цікаво, що Віценець неодноразово відвідував рідний Донецьк вже після початку російської окупації міста. А також катався на санчатах біля легендарного, але вже занедбаного стадіону "Донбас-Арена".

Після того, як "Кривбас" вигнав тренера-русофіла зі своїх лав, того взяв до себе тульський "Арсенал" — помічником головного тренера.

Досі грає у Росії урожденець Кривого Рогу Дмитро Іванісеня.

Опорний півзахисник захищає кольори "Крильєв Совєтов" із Самари. Футболіст, у активі якого є один матч за збірну України, приєднався до російського клубу ще до повномасштабного вторгнення РФ.

Причиною такого кроку Іванісеня назвав відсутність пропозицій після закінчення його контракту із луганською "Зорею".

Вже у Росії футболіст жалівся на "злих українців". За час повномасштабної війни Самару він також не покинув, хоча, повторимося, правило ФІФА дає йому таке право. Легіонери з російського чемпіонату можуть достроково розірвати контракти зі своїми клубами. Так через удари дронів по Москві, наприклад, вчинив норвезький півзахисник місцевого "Динамо" Матіас Норманн.

Цікавим є футбольно-політичний шлях іншого ексгравця "Шахтаря", вихованця клубу Марка Мампассі.

Уродженець Донецька, українець з конголезьким корінням, у грудні 2021 року підписав контракт із московським "Локомотивом". Своє рішення він аргументував тим, що не може пробитися у основу "Шахтаря". Тому у пошуках ігрової практики відправився до чемпіонату Росії.

21 лютого 2022 року — за три дні до повномасштабного вторгнення — захисник у віці 18 років за пришвидшеною процедурою отримав російський паспорт.

Дискваліфікація всіх російських команд з міжнародних змагань, очевидно, не сприяє набуттю ігрової практики, тому "новий русскій" Мампасі подався з "Локомотива" у оренду: спочатку до турецького "Антальяспора", а потім — до бельгійського "Кортрейка".

Денис Кулаков — також вихованець "гірників", який не соромиться у грати у Росії після її повномасштабного нападу на Україну.

У рідній країні Кулаков грав за цілу низку клубів, аж поки не опинився в "Уралі" з Єкатеринбурга. Там український півзахисник "дослужився" до капітана.

У березні 2022 року з'явилися дані про те, що українець покинув клуб, але вже у вересні він повернувся до "Уралу".

На клубному YouTube-каналі Кулаков, зокрема, хизується тим, що закінчив школу "на золоту медаль".

Але це — про "гарних" хлопчіків. Абсолютно "дикою" є історія колишнього гравця "Шахтаря" Євгена Бредуна. Футбольної слави Бредун не зажив. У складі "гірників" не заграв, поїздив по орендах до українських та білоруських клубів.

Доленосним для півзахисника став вояж до ПФК "Севастополь" — до анексії Криму. Вже після анексії півостострова та початку війни на Донбасі Бредун грає за харківський "Геліос", але незабаром повертається до вже окупованого росіянами Криму. Там він долучається до новоствореного окупантами севастопольського клубу СКЧФ, а також бере російський паспорт.

Вже у статусі громадянина РФ Бредун осідає в Харкові. У своїй квартирі у 2019 році ексфутболіст переховував сербського снайпера, який воював на боці терористів "ДНР", Деяна Берича.

Сербський терорист у відео на YouTube подякував за "Жені" за допомогу та показав обличчя ексфутболіста, щоб "розкрити" того повністю.

За розповідями Берича, Бредун ховав його від української армії навіть у стрипбарі.

Нині ексгравець відкрив футбольну школу в окупованому Криму та проводить там пропагандистські змагання.

А Берич, уточнює Tribuna.com продовжує свою терористичну діяльність — в інтерв'ю пропагандистським ЗМІ нещодавно розповів, що займається навчанням й акліматизацією "братушек з Європи" перед їхньою відправкою на війну проти України.

Ще однією футбольною людиною, яка зрадила Україну, є колишній пресаташе "Шахтаря" (2005-2015) Руслан Мармазов.

Мармазов ще у 2009 році отримав звання "Заслужений журналіст" України, проте з початком війни на Донбасі став пропагандистом так званої "ДНР". У 2016 році він взяв "паспорт" угруповання, а ще за три роки отримав громадянство РФ.

2015-го року Мармазов заявляв, що відчуває себе частиною "русского міра" та "зробив свій цивілізаційний вибір

Цікаво, що дружина Мармазова — Тетяна — була "міністеркою освітою" цього квазідержавного утворення на три літери.

У 2017 році подружжя навіть хотіли депортувати з Росії в Україні — за непродовження дозволу на тимчасове перебування у країні, однак скандал вдалося зам'яти.

Зазначимо, з моменту початку російсько-української війни у 2014 році за клуби з РФ грала ціла (або була тренерами) низка українських футболістів. Серед них: Олександр Зінченко, Ярослав Ракицький, Євген Селезньов, Андрій Воронін та інші. Однак, з початком широкомасштабного вторгнення РФ кожен із них зробив свій вибір на користь України та чітко засудив російську агресію проти рідної країни.

Перелік персонажів, яких було перелічено в матеріалі, не є вичерпним. Зате вичерпним є їхнє, у кращому випадку, мовчання щодо злочинів проти нашої країни, які і досі чинять російські окупанти.