Ромські погроми. Чому "радикали" працюють проти України

Про політичні мотиви погромників у поліції поки не кажуть. Однак те, що відбулося у Львові, де пролилася перша кров під час нападу на ромів, має змусити правоохоронні структури вжити заходів для припинення насильства. І вже не за фактом події, а превентивно. Інакше Україну чекають серйозні труднощі не тільки з правозахисними організаціями, але і з європейськими політичними структурами, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.

Отже, коротко нагадаємо, що саме сталося. У ніч на неділю, 24 червня, на околиці Львова невідомі в масках напали на тимчасовий табір ромів в лісовому масиві. Як повідомив відділ комунікації поліції Львівській області, в результаті атаки одна людина загинула, четверо отримали травми. У тому числі 10-річний хлопчик. Як уточнили в поліції, нападників було близько десяти. Їх затримали за гарячими слідами. Нападниками виявилися місцеві жителі 2000-2002 років народження. Затриманий 20-річний організатор нападу. Підозрюваним загрожує серйозний тюремний термін.

У соцмережах повідомляють про причетність до нападу угруповання "Твереза і зла молодь". Під її прицілом не тільки цигани, але і наркозалежні та інші категорії населення, до яких значна частина суспільства ставиться з презирством.

Навколо цієї події вже розпалюються пристрасті. Частина фейсбук-аудиторії вважає, що якщо держава не може впоратися, включається суд Лінча. Прихильники жорстких методів нагадують, що цигани порушують громадський порядок і права інших людей, споруджуючи свої табори в паркових зонах і лісах, засмічують територію, нападають на громадян.

А ось публічної реакції українських політиків першого ешелону і представників влади (крім Нацполиции) за станом на кінець неділі ще не було. Оперативно відреагувала омбудсмен Людмила Денисова. Вона направила звернення до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з проханням дати правову оцінку діям радикалів та вжити заходів реагування. Денисова побачила в цій події "явні ознаки дискримінації за національною ознакою та розпалювання ворожнечі щодо ромської національної меншини".

Відреагував і мер Львова Андрій Садовий (його коментар з'явився у Фейсбуці близько 12 дня). З посиланням на інформацію поліції він розповів, що "загиблого кололи ножами групою і з однозначною метою вбивства. Маму порізали за те, що намагалася захистити 10-річної дитини". Він також закликав "залишатися людьми" і констатував: "Історія показує, що відстань від цивілізованого людської істоти до бездушної бестії невелике".

Можна прогнозувати, що в цьому ж руслі будуть і інші заяви політиків. Однак лише заявами імідж країни не покращиш. Так, Рада Європи засудила напад на ромський табір і вимагає швидкого і прозорого розслідування. Яке, і це дуже важливо, повинна вивести на тих осіб, які стоять за радикальними групами молоді, фінансують їх. Нагадаємо, ще 19 вересня 2017 Європейська комісія проти расизму та нетерпимості (ЄКРН) при Раді Європи у своєму звіті констатувала: саме роми часто стають мішенню расової дискримінації в Україні. До речі, досі немає бюджету і частково не імплементована стратегія захисту та інтеграції цієї етнічної групи до 2020 року, прийнята в 2013 році. А в українському судочинстві вкрай рідко виносять вироки за статтями про злочини на ґрунті расової ненависті, констатували експерти РЄ.

З тих пір ситуація тільки погіршилася. Нападу членів радикальних молодіжних організацій на ромів в цьому році стали тенденцією. Перший дзвінок пролунав 21 квітня, коли в Києві на Лисій горі члени "С14" розігнала циганський табір. Радикали пояснили свої дії необхідністю забезпечити безпеку місцевих жителів. На відео, яке з'явилося в ЗМІ, видно, як цигани з дітьми біжать від молодих людей в масках і без них. Ті кидають камінням і бризкають газом з балончиків. Чути, як цигани звуть правоохоронців на допомогу. Після появи цього відео в публічному просторі поліція відкрила кримінальні провадження за статтями "порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії" і "хуліганство".

Незважаючи на те, що це напад засудили Українська Гельсінська спілка з прав людини та правозахисна організація Amnesty International, сигнал тривоги тоді почутий не був. Тому надалі ситуація швидко набула ознак системності. Вже через кілька тижнів, 9 травня, у селищі Рудний у Львова згоріло місце стихійного поселення ромів. Поліція відкрила кримінальне провадження за статтею "хуліганство".

22 травня в селищі Велика Борка під Тернополем невідомі напали на табір ромів, який перебував там близько двох років. Поліція вилучила з місця події гільзи від травматичної зброї. Розглядають кілька версій. Зокрема, конфлікт між місцевим населенням та ромами: напередодні з Тернополя були скарги на поведінку таборитів.

7 червня члени "Національних дружин" розгромили циганський табір у Голосіївському парку столиці. Напад вони транслювали в прямому ефірі на своїй сторінці в Фейсбук. Можна спрогнозувати, що резонанс навколо вбивства рома у Львові нарешті змусить українську владу не тільки приділити більше уваги діям радикально налаштованої молоді, але і почати вирішувати нагальні проблеми циган. Ще років п'ять тому ті все ж більше трималися на насиджених місцях, а відсутність роботи і можливості легального заробітку штовхають їх до кочового життя.

Можливо, тут стане в нагоді досвід ряду європейських країн, менш або більш успішно намагаються інтегрувати ромів у свої товариства - Румунії, Угорщини, Словаччини, Франції. Слід визнати, що толерантність до представників цієї меншини по всій Європі невисока. Але з лідерами ромів принаймні кажуть, вивчають внутрішні проблеми цього народу, спільно шукають шляхи їх вирішення. В Україні за різними оцінками від 260 до 400 000 ромів. Це досить значна цифра.

Там, де владні структури воліють не втручатися в розборки автохтонів з цим нацменшиною, виникають цілі політичні рухи, які не тільки збирають в кулак бажаючих громити циган, але і стають ідеологічною опорою Москви. Так, угорська партія "Йоббік" розкрутилася не лише на націоналізмі та імперської ностальгії, але і на антиромских погромах. Частини угорців це подобалося, що привело "Йоббік" в парламент. Офіційний Будапешт також отримував від євроструктур глибоку стурбованість з-за сплеску насильства проти ромів. Однак різниця між Угорщиною і Україною в тому, що Угорщина давно в ЄС, а ми туди тільки стукаємо. І кожен випадок міжнаціональних конфліктів робить європолітиків більш глухими до цього стукоту.