Роман Шрайк: Історія з квартирою Лещенко - це в першу чергу історія про політичну інфантильність
Історія з квартирою Лещенко - це в першу чергу історія про політичну інфантильність. Значущій кількості людей було б відверто наплювати, хто які купує квартири, якщо цей хтось не депутат.
Я готовий повірити, що походження грошей таке або майже таке, як написав Сергій. Так, круто, коли у тебе є друзі, готові позичати такі суми під чесне слово. Тут можна тільки позаздрити. Але, в принципі, якщо можеш зайняти і купити квартиру своєї мрії, то чому ні? Звичайно, так. Якщо ти не політик. Але якщо ти політик, та ще й спеціалізується на виведенні на чисту воду, то спочатку потрібно думати до чого така покупка призведе.
Політик працює з громадською думкою. Без громадської думки, в тому числі і про політику, політика не існує. А спрогнозувати реакцію суспільства на таку покупку було абсолютно не складно. Дуже дивно, що ніхто Сергію це не пояснив. А якщо пояснювали, то дуже дивно, чому він це не сприйняв. Хоча ні, не дивно. Я охоче вірю, що бажання облаштувати життя з коханою людиною побило всі аргументи розуму. Якщо любов заважає політиці, то нафіг політику.
Єдине, що я не можу зрозуміти - це рахунок в ощадбанку. Це просто незрозуміла хрень, яку ніяк не вибачають аналогічні рахунки більш великих діячів. Рівно як і рахунок Лещенко ніяк не виправдовує скотиняче поведінку інших політиків.
Сергій був суперпридирчивым журналістом і став суперпридирчивым політиком. Але ця суперпридирчивость сильно хроманула, коли особисте увійшла в конфлікт з кар'єрним. Саме ця раптова кульгавість і викликала таке пожвавлення. Не знаю, чи буде це бурління доленосним для Сергія. Але впевнений, що воно несе в собі дуже корисний урок для наших таких небагатьох по-справжньому нових політиків і чиновників. Без яких світлого майбутнього нашої країни, вибачте, кришка.