Резолюція ПАРЄ по Україні. Що в ній для нас поганого

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) 25 січня прийняла нову резолюцію по Україні в контексті російської агресії на Донбасі. І вона дещо програє у порівнянні з жовтневим документом, який охрестили "історичним" за те, що ПАРЄ вперше назвали все, що відбувається на Сході і в Криму своїми іменами - агресією, окупацією тощо

Документом, прийнятим у середу, більше підходить характеристика "неідеальний". Саме так його назвав віце-президент ПАРЄ, український нардеп Георгій Логвинський. "Не можна сказати, що у нас все ідеально і не можна назвати цю резолюцію ідеальною, але вона досить захистила наші інтереси і показала, що реформи в нашій країні є, ми на правильному шляху... Я дуже сподіваюся, що зараз нас чекає позитивне час", заявив він в інтерв'ю телеканалу "112 Україна". Пан Логвинський також назвав резолюцію "збалансованою" і такою, яка стала "результатом плідної роботи з доповідачами".

До речі, про доповідачів. Ними виступили представники ліберальної групи АЛДЄ Хорді Шукла та ЄНП Аксель Фішер. Перший - член "Демократичної конвергенції Каталонії", що наполягає на незалежності іспанської автономії з подальшою євроінтеграцією; а другий - член, сюрприз, Християнсько-демократичного союзу, лідером якої є Ангела Меркель. З іншого боку, майбутні вересневі вибори і непроста політична ситуація в Німеччині змушує канцлера лавірувати між вимогами і позицією місцевих сил, що декларують лояльність Кремлю, (мається на увазі Соціал-демократична партія Німеччина), з метою хоч якось компенсувати рейтингові втрати за міграційного кризи.

Враховуючи ці факти, насправді не так вже і дивує рішення проштовхнути поправку про проведення виборів на окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Цікаво, що саму поправку запропонував член, скажімо так, ще більш маргінальної політсили - депутат ПАРЄ від партії "Ліва" (Die Linke) Андрій Гунько. Доповідачі її лише дещо модифікували, як повідомляють ЗМІ.

У будь-якому випадку, ця поправка, подана на засіданні ключового комітету у розробці документа - моніторингового комітету ПАРЄ. Це була усна поправка, і її насправді могли включити в резолюцію. Але і блокувати її можна. Для цього не менше десяти депутатів ПАРЄ мають одномоментно виступити проти. Так і сталося.

У резолюції, як казав все той же Логвінський, збереглася формулювання "російська агресія" замість "внутрішнього конфлікту". Хоча, знову-таки, документ українська делегація визнала неідеальним. Тоді що ж такого було включено в резолюцію? Розіб'ємо документ, опублікований на сайті ПАРЄ, на блоки з негативним для України відтінком.

Реформи

У першому пункті ПАРЄ прихильно визнає "амбітну програму реформ" української влади у відповідь на вимоги, озвучені під час Революції гідності. І також визнає, що втілювати задуми в реальність досить важко із-за російської агресії на Донбасі і анексії Криму.

Але в той же час в резолюції чорним по білому зазначено, що "відсутність прогресу" у виконанні мінських угод, або простіше кажучи - з урахуванням практично повної марності "Мінська" як такого, не можна гальмувати процес реформування країни, адже в Україні вже досягнутий значний прогрес у зміні нормативно-правової бази, необхідної для реформ". Простіше кажучи, Європа вдарила по хворому місцю (а таких в України, на жаль, вистачає) - низькими темпами реформ і постійного переведення стрілок чиновниками на війну. ПАРЄ хоче реформ на практиці.

Опозиція

Асамблея тривожиться за різке звуження політичного діалогу в Україні, що виражається в обвинуваченні "опозиційних політичних сил" у держзраді або екстремізмі. У ПАРЄ закликали всіх учасників політичного процесу подолати розбіжності і працювати разом над "стабільністю і зміцненням демократії". Загалом, депутати заступилися за дуже різношерсту по ідеології української опозицію.

Вони свято вірять в демократичні цінності і права. Наприклад, право на свободу думок. Це дійсно чудово і Україні треба прагнути до цього. Однак ЄС відчуває на собі максимум ефект інформаційної війни. Україна ж, якщо так можна висловитися, страждає куди більше. Гинуть люди. І в нинішній політичній середовищі як такої немає ні чітко вираженої проукраїнської коаліції, ні канонічної опозиції. Вони перетікають один в одного, а до останньої ще й відносять себе явно проросійські елементи. В умовах війни демократія сильно страждає, що сумно. Європейців, звичайно, не можна назвати бездушними роботами. Можливо ті європейські політики, які далекі від українських реалій, хочуть зрозуміти проблеми свого сусіда, але це дається їм насилу. Або просто небажання.

Свобода слова

Логічно, що слідом за бідами опозиції в ПАРЄ звернули увагу на ситуацію зі свободою слова в Україні. В країні нападають на журналістів з різними поглядами і з різних ЗМІ. Але депутати переживають і за російських журналістів, більшість з яких є сьогодні лише гвинтиками у пропагандистській машині Кремля. Так, ПАРЄ розуміє побоювання української влади щодо російської пропаганди, але переконана, що заборона на в'їзд можна використовувати лише в крайньому випадку, у відповідності зі статтями 16 і 17 Європейської конвенції про права людини та статті 20 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Не сподобалося європейцям припала і публікація "Миротворцем" даних журналістів, які отримували акредитацію в ОРДЛО.

Примітно, що ці уколи на адресу Києва з боку ЄС озвучені одночасно з публікацією Human Rights Watch і Amnesty International доповіді про незаконні затримання в Україні як сепаратистами, так і СБУ. Прямо-таки шквал каміння в город.

Конституційна реформа: децентралізація і судова система Європа також традиційно наполягає на зміні Конституції України з подальшою децентралізацією. Реформа основного закону, йдеться в резолюції, запустить загальне реформування країни і тісно пов'язане з подальшою реалізацією "Мінська". ПАРЄ не тисне необхідність децентралізації для демократії і т. п. Але відверто слабенько виглядає шматок про надії депутатів на виконання угод Росією. Кремль регулярно дає зрозуміти, що він всі зобов'язання виконує, а у всіх смертних гріхах звинувачує Україну. Ось і виходить, що від України знову зажадали конституційної реформи навіть без авансу зі сторони РФ.

Інше зауваження, справедливе, зауважимо, стосується судової реформи. У ПАРЄ задоволені прийняттям ВР відповідних конституційних поправок і зараз хочуть бачити повної адаптації законодавства. Депутати вірять, що це додасть імпульс реформу судової системи з перетворенням її в дійсно незалежну гілку влади. Правда, як і у вирішенні багатьох інших важливих питань, народні обранці відрізняються відомою повільністю, і навіть нерозторопністю.

Розслідування вбивств на Евромайдане

Ще одне хворе місце. Більше насамперед для українців, на чиє невдоволення в Євросоюзі не можу не звертати. Розслідування злочин як би є, але його ніби й немає. Три роки українці всі чекають хоч якогось результату щодо подій в Києві і Одесі.

Люстрація

Також громадяни України чекали реально діючої люстрації, якої не відбулося. Була створена лише видимість. Але її вистачило, щоб представники старої системи заявили про можливі порушення і несправедливості. Та й сьогодні продовжують захищати те, що в теорії після революції повинно було відмерти. Адже без цього революцію не можна назвати революцією. Асамблея ж у резолюції висловила стурбованість порушенням прав людини у положення закону про люстрацію. ПАРЄ вимагає зробити його більш європейським - привести у відповідність до стандартів ЄС.

Корупція

Було б дивно, якби в резолюції ПАРЄ не вказала Києву на ці млини, які цілком тверезомислячі українські дон кіхоти не можуть подолати. Депутати вказали на повільні темпи боротьби з корупцією і тісний взаємозв'язок політиків з економікою. Асамблея каже, що хоче бачити результат, а домогтися його, на її думку, можна за допомогою НАБУ і САП. І Бюро, і прокуратура повинні мати достатньо ресурсів: перші для перевірки декларацій, а другі для виконання своїх завдань в цілому. ПАРЄ також закликає створити спеціалізований антикорупційний суд і боротися з корупцією в самій судовій системі.

Вибори

Крім постійних виборів в ОРДЛО Асамблея знову закликала повернути пропорційну систему. І справедливо звернула увагу на фактичне підпорядкування рядових депутатів верхівці партії. Мова про можливості виключити депутата, якщо він змінить фракцію. ПАРЄ вимагає змінити відповідну статтю 81 Конституції. І до всього іншого скасувати зміни, які дають можливість постфактум міняти партійні списки. Питання в тому, чи відреагують на ці вимоги в Раді чи захочуть перенести увагу на більш гострі питання з тієї ж резолюції.

Мова та насильство

І насамкінець депутати ПАРЄ не пройшли повз мовного питання і насильства відносини жінок. Європейці, також знайомі з різноманіттям мов у межах однієї країни, очікувано заступаються за мови нацменшин. Природно, мається на увазі російська, який, ймовірно, нещадно гноблять українські нацисти. Ні, мовне питання, безумовно, гострий. Хтось ратує за двомовний патріотизм, хтось за суто український. Так чи інакше це доброчинна ґрунт для критики як з боку Росії, так і з боку Європи. Що стосується насильства. То ПАРЄ закликала Україну ратифікувати конвенцію Ради Європи про запобігання насильства щодо жінок.

Отже. Так, Парламентська асамблея Ради Європи прийняла бік України. Знову. Так, були невигідні поправки, які вдалося блокувати. Це перше враження, що базується навіть не на побіжному перегляді всього тексту. Якщо ж взяти до уваги всі вищезазначені пункти, то насправді більша частина резолюції - це шпильки на адресу України. Конкретні вимоги та нагадування з натяком: досить вже кивати на війну, працюйте. І якщо так подумати, то де гарантії, що зміна політичного ландшафту в Європі після виборів у Франції, Нідерландах і Німеччині не призведе до того, що нові поправки Гунько будуть все-таки прийняті в іншій резолюції ПАРЄ?