Резерв Білецького та інших "вешателей". Звідки взялися зрадоботы і куди вони подінуться
Ми продовжуємо серію публікацій про те, як війни інтернет-ботів вплинуть на результат президентських виборів в Україні. Початок читайте тут:
Порохо-, зрадо-, юлі - та інші боти. Як вони воюють між собою і чому це важливо
Зрада для Тимошенко. Як порохоботы будуть просувати Порошенко на другий термін
"Негативний IQ". Чому Тимошенко підходять тільки особливі боти
Інтрига другого туру. На чию сторону перейдуть боти кандидатів "третіх сил"
Путінське військо. Виявиться мережева армія Медведчука вдалішими кремлеботов
Якщо подивитися на ботів як на зріз суспільства, то можна побачити, що найбільш масова їх категорія — це зрадоботы. Це ті, хто живе в світі негативних новин і у всьому і усюди бачить зраду, навіть у перемогах. Адже для зрадоботов будь-яка перемога — це не більше ніж піар влади, а значить, обман, а значить, зрада.
Можна назвати три головні теми, що стали в останні три роки живильним середовищем для розмноження зрадоботов і поширення зради. Перша — "влада зливає патріотів". Ця хвиля пішла з фронту, коли добровольчим батальйонам довелося вписуватися в структуру регулярних підрозділів ЗСУ та Нацгвардії (до речі, це було вимогою партнерів з НАТО), і породила серію панічних "вістей з передової" про те, що нібито "влада збирається здати Маріуполь ворогові". Зрозуміло, паніку нагнітав насамперед сам ворог, але приклалася до цього і партія "УКРОП" Ігоря Коломойського. Зараз ця тема отримала друге дихання — вже у вигляді "влада садить патріотів і знищує активістів".
Друга тема — про нібито "вакханалії корупції в Україні". Її активно розкручував Міхеїл Саакашвілі за підтримки блогерів-депутатів Мустафи Найєма та Сергія Лещенка. До речі, Саакашвілі та Коломойський, були затятими антагоністами. Та й Найєм з Лещенко, ставши депутатами від БПП, насамперед почали викривати Коломойського, а потім вже переключилися на уряд і президента. Яку роль у всьому цьому зіграли гроші Костянтина Григоришина, Олександра Онищенка, Сергія Курченко — ще довго буде предметом дискусій, поки не стане нарешті предметом судових розглядів. Але сама тема корупції, безсумнівно, буде і далі творчо розвиватися зрадоботами, у яких на будь-які звіти ГПУ про посаджених корупціонерів є сакраментальне: "А чому Ахметов не сидить?"
Третя тема — про "торгівлю з окупантами". Насправді замовником її був Кремль, якому хотілося одержати привід для захоплення активів українських компаній на окупованих територіях, і такий привід йому забезпечили організатори горезвісної "блокади Донбасу". Але цього Кремлю мало — йому потрібно переконати Євросоюз в необхідності "Північного потоку-2" та інших проектів трубопроводів в обхід України. А для цього Кремлю потрібно лякати ЄС тим, що нібито в будь-який момент українська влада під тиском якихось "активістів" (або самі "активісти") може перекрити трубу, по якій гойдається російський газ в Європу. Оскільки гроші у "Газпрому" поки ще є, то куплені блогери і надалі будуть розгойдувати тему "торгівлі на крові", замовчуючи, що в разі введення заборони на будь-які експортно-імпортні операції з РФ на Україну чекають претензії від РФ в рамках СОТ, а головне, українська труба стане нікому не потрібна, сама ж Україна позбудеться доходів від транзиту російського газу, які є зараз однією з головних статей українського експорту послуг і одним з найважливіших джерел надходження валюти в Україну.
Звичайно, є й безліч інших тем, де при невичерпному бажанні знайти зраду вона обов'язково знаходиться. Вбираючи будь-яку зраду, немов губка, зрадоботы справдилися недовірою до всіх політиків, хто займає зараз або раніше мав великі пости нагорі влади. Якщо у зрадоботов і бувають кумири, то найчастіше любов до них триває недовго, після розчарування йде пошук нового кумира — і так по колу. Найбільш сильні і тривалі надії викликав у зрадоботов Саакашвілі. Але і ці симпатії давно охололи, не кажучи вже про почуття (які у свій час були дуже гарячими) до "героям блокади Донбасу" типу Насіння Семенченко та Єгора Соболєва.
Найцікавіше, що в самих собі, в своєму власному колі зрадоботы теж не знаходять лідерів. Здавалося б, чого простіше — взяти когось на кшталт Сергія Лещенка, Дмитра Гнапа або Лізи Богуцької. До речі, самі вони в різний час вже заявляли про бажання поборотися за крісло президента. Ось тільки ідея підтримати їх малопопулярна в середовищі зрадоботов.
На даний момент найбільш популярна в цьому середовищі ідея ігнорувати голосування. Проте ближче до виборів багато чого може змінитися. По-перше, як ні парадоксально, але якась частина зрадоботов може піти до порохоботам. Деякі зрадоботы визнають у приватних розмовах, що вони давно вже в душі не зрадоботы, але зрадоботствуют, щоб не втратити читачів. Аргументація для переходу в табір порохоботов — "підтримаю Пороху зло кремлівському Х-лу".
По-друге, чимала частина зрадоботов може переметнутися в табір юлеботов, аргументуючи, що "краще нехай Юля, лише б не Петя". А по-третє, зрадоботы — це резерв для всіляких "третіх сил" та "темних конячок". Тільки скоріше не для любителів обтічних формулювань типу Анатолія Гриценка і Святослава Вакарчука, а для тих, хто пообіцяє виконати давню мрію зрадоботов — "вішати порохоботов". До речі, подібні погрози вже звучали з оточення лідера партії "Національний корпус" Андрія Білецького, який сподівається стати єдиним кандидатом у президенти від націоналістів.
