А судді хто? Чому Угорщини та Румунії варто помовчати про освіту нацменшин в Україні
5 вересня Верховна Рада прийняла у другому читанні законопроект №3491-д "Про освіту". Новий закон викликав цілком передбачувану дискусію в Україні. І - хвилю обурення у сусідів. Теж, втім, аж ніяк не несподівану.
Закон, нагадаємо, гарантує право на навчання в комунальних закладах (класах, групах) мовою етнічної меншини поряд з державною мовою.
Особливо незадоволений Будапешт. 7 вересня міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто застосував розкручену Володимиром Путіним, приятелем прем'єра республіки Віктора Орбана, фразочку про ножах в спину. "Україна встромила Угорщини ніж у спину, внісши зміни до закону про освіту, який сильно порушує права угорської меншини", - заявив глава Мзс, назвавши український закон ганебним. Ще він тиснув на євроінтеграційні плани України в тому контексті, що це, мовляв, неприпустимо для країни, яка прагне розвивати все більш тісні відносини з Європейським Союзом". Сійярто додав, що під загрозою опинилося функціонування більшості шкіл на Закарпатті, а права 150 тисяч українських угорців порушені.
Сійярто прикро, адже Будапешт стільки зробив для України. До такої міри прикро, що на 11 вересня міністр навіть викликав на килим українського посла Любов Непоп. Але це півбіди. Міністр пообіцяв, що угорська дипломатія більше не підтримає, а навпаки, буде перешкоджати всім українським ініціативам у міжнародних організаціях, а також прийняття важливих для Києва рішень. В ООН, ОБСЄ та Європейському Союзі Угорщина буде порушувати питання про внесення поправок в мовну статтю закону України про освіту, додав Сійярто.
В один день з першою заявою глави угорської дипломатії висловила стурбованість і Румунія. Держсекретар Віктор Микула хоче обговорити закон під час візиту до Києва цього тижня. І в румунському Мзс також підкреслили, що Конвенція про захист нацменшин зобов'язує державу визнавати право представника національних меншин на навчання рідною мовою.
У Варшаві теж не залишилися осторонь, але висловлювалися навіть дещо м'якше, ніж в Бухаресті. Відомство Вітольда Ващиковського пообіцяв стежити за процесом реалізації закону і допомогти полякам з освітою, якщо будуть труднощі. При цьому польський МЗС підкреслив: "Українська сторона послідовно заявляла, що метою закону, прийнятого 5 вересня, не є витіснення мов національних меншин...Ми переконані, що українська сторона виконає зобов'язання по проведенню консультацій з нами щодо положень закону, які стосуються вживання мов національних меншин".
Угорські, польські та румунські школи в Україні
Така м'якість може здатися досить дивною, адже відносини між євроскептиками, що перебувають при владі в Польщі, і Києвом склалися непрості. Але насправді в реакції на новий закон про освіту головним було не переборщити - не зробити занадто великого слона.
Справа в тому, що, незважаючи на давні зв'язки двох країн і неофіційний, але клішований статус адвоката України, польських шкіл в країні не так вже й багато. Як повідомив у відповідь на зарубіжну істерію заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей, в Україні шкіл з навчанням польською мовою всього лише п'ять. На угорській та румунській, за його словами, навчають дітей у 176 та, відповідно, дещо більше (але менше 200) числі шкіл. Всього ж не українською мовою навчаються 10% школярів.
При цьому за етнічним складом поляків в Україні, як прийнято вважати, менше, ніж угорців та румунів. Свіжих даних на цей рахунок, на жаль, немає, але, за даними перепису 2001 р., поляків було близько 144 тис. (0,3%), угорців - 156 тис. (0,32%), румунів - 151 тис. (0,31%).
Українські установи в Угорщині, Польщі та Румунії
Примітно, що гучність заяви прямо пропорційна кількості українських шкіл та інших установ у цих країнах. Наприклад, в Угорщині діють дві українські школи - українська недільна школа в Ньередьхазе і недільна школа при Товаристві української культури в Будапешті. В уряді Угорщини, мабуть, виходять з того, що раз вже українці, згідно перепису населення 2011 р., - лише восьма за чисельністю етногурт (понад 7 тис. осіб, 0,1%), то і напружуватися не варто.
У Румунії, за даними за той же рік, українців більше 51 тис. (0,27%, четверте місце). Але Бухарест і пропонує три українські секції в Бухарестському, Клужском та Сучавському університетах; а також ліцей ім. Шевченка в Сігету-Мармацієй (недалеко від українського Солотвино). Є з однієї секції в ліцеях Сучавського і Тимишского повітів.
Польща: у 2016 р. офіційні дані говорили про близько 30 тис. українців, або 0,21%. Проте неофіційна цифра - до півмільйона. А Ващиковський говорив, що в Польщі проживають і працюють мільйон українців. Насправді нелегко відстежити точну кількість, враховуючи підвищений інтерес українців до цієї країни, включаючи нелегальне і напівлегальне перебування там. У будь-якому разі в Польщі є 17 шкіл, включаючи вісім суботніх. Є ще українські кафедри в Познанському, Вроцлавському та Ягеллонському університетах. 103 районах дію пункти навчання української мови. І нові школи та установи, зауважимо, постійно відкриваються то там, то тут. Процес досить інтенсивний. До того ж українська діаспора досить активна навіть у такому агресивному середовищі, як Перемишль останнім часом.
Колода в оці
Повернемося до слів Сійярто про те, що Україна хоче в ЄС, але надходить не по-європейськи. Ну, по-перше, не можна не згадати, що ще зовсім недавно Брюссель зробив Будапешту ата-та за спроби закрити Центрально-Європейський університет Джорджа Сороса. По-друге, до українізації системи освіти у європейців взагалі не повинно бути претензій. Держави блоку самі пройшли через це. У сенсі - приведення її до мови титульної нації.
Так або інакше, система освіти в європейській країні є національною з належною повагою до прав меншин, яке виражається в різних програмах, кафедрах та складання іспитів (за винятком державної мови) мовою національної меншини. В угорських вузах основним залишається угорський, а не мова ромів (другий за чисельністю фолькгурту); або англійську - у поки ще незакритий ЦЄУ. Своєрідною компенсацією є програми англійською, німецькою, румунською, словенською, сербською та хорватською. Аналогічно із "застереженнями" у Румунії навчання ведеться румунською. В Польщі - польською. Бо насправді Україна слід європейським практикам.
І зауважте, в Європі період розвитку держави до подання прав меншин тривав значно довше, ніж в Україні. Але від Києва цього вимагають зараз. І хто вимагає: Угорщина, яка здебільшого є моноетнічною державою: більше 92% - угорці. Як і Румунія - 83,46% румунів. Як і Польща - 96,9% поляків.
Де собака зарита
Ще одна загальна для цих країн риса - в цілому профіль держав досить схожий. Угорщина Орбана нагадує Польщі Качиньського, і навпаки. Тому ці двоє і дружать сьогодні проти Брюсселя. Румунія Йоханніса менше схожа на Угорщину. Але знову-таки - загальна подібність є. Тому-то в кінці серпня румуни вийшли на масові акції протесту проти спроби міністра юстиції відкусити трохи президентських повноважень.
І Україна незабаром має шанси вступити в цей клуб. Очевидно, що сьогодні Київ йде тим же курсом - за великим рахунком, у країні будується неліберальна демократія. Такий етап розвитку держави, обумовлений великим рядом причин. Хоч і не першою, але далеко не останньою з них є агресія Росії.
За фактом цей конфлікт навколо нібито освіти насправді стосується не так утворення, як амбіцій. Українська освітня реформа послаблює потужний важіль угорського впливу не тільки на Закарпатті, але й на політику України в цілому. У Будапешта цей важіль орієнтувався на етнічну меншину в ступені, значно більшою, ніж у Варшави, приміром. Можливості Румунії впливати на Бессарабію і Чернівецьку область, а через них - знову-таки на українську політику в цілому, також знижуються. З поляками, загалом, аналогічно. Тільки у останніх поле для маневрів ширше за рахунок значно більшої залученості в українську політику. Тому вони не дуже переживають за польських шкіл, лише долучившись до мейнстріму.
Причому саме польський приклад показав, що якою б не була дружба між країнами, прихід до влади популістів кшталт "Права і справедливості" Качиньського може цю дружбу перетворити чи не в тягар.
Зворотна сторона медалі
З іншого боку, високі шанси, що представник етнічної меншини в Україні поїде за освітою на історичну батьківщину. Особливо після того, як Будапешт або Бухарест запустять відповідні програми. Для України це буде означати черговий відтік мізків " на Захід. Це проблема, враховуючи, що якість української освіти дотягує ні до румунської, ні до польського, ні до угорського.
Згідно World University Rankings 2016-2017 українські вузи розташовані нижче 800-го місця. Угорщини 301-е місце подарував горезвісний (яка іронія) університет Сороса, без якого найкращий вуз країни займав би 500-е. Найкращий польський університет займає 501-е місце, а румунська розташувався на 601-м. Розрив з українськими очевидний і спокусливий не тільки для українського угорця, румуна чи поляка, але і, власне, представника титульної нації. Від цього, до речі, наші сусіди виграють чимало.
В той же час головна мета - надійна "гуманітарна" стіна на східному кордоні. Тому-то сам закон про освіту в першу чергу стосується найбільшої меншини в Україні та Європі - росіян. Поряд з біометричним контролем на кордоні цей нормативно-правовий акт дозволяє максимально відмежуватися від РФ. Причина проста: життя атошников і титанічні зусилля з побудови держави практично з нуля не можуть стати марними, якщо в країні виросте нове покоління адептів "русского мира". Цього можна очікувати, якщо не вирватися з російського мовного простору. А що до реакції Будапешта і Бухареста, то угорці, румуни, так і поляки з молдаванами - супутній збиток, але далеко не основна мета держави сьогодні.
Виникає питання: яку модель відносин вибудовувати в нових реаліях? Виходить, що доведеться брати участь у конфлікті неліберальних демократій - терпіти угорські палиці в колеса і відповідати. Тим більше що є по чому бити Будапешт чи Варшаву, використовуючи їх гризню з Центром ЄС. А так сподіватися, що в майбутньому, коли Україна, можливо, стане більш незалежною від сусідів, буде міцніше стояти на ногах і вибудує якісне українське освіта, політика щодо етнічних меншин стане ліберальніше. І кути згладяться.
