Реактивні богині війни. Як з ракет для Мігів зробили зенітний "Град"
Насамперед модернізації піддається реактивна артилерія. Найбільш масовою системою реактивного вогню в ЗСУ залишається 122-мм "Град". На весну 2014 р. у військах перебували близько 300 установок двох модифікацій: БМ-21 на шасі вантажівки "Урал-375" та БМ-21-1 на "Урал-4320".
Ще до 2014 р. українські конструктори пропонували відразу кілька варіантів модернізації, основною особливістю яких було використання нового шасі — вітчизняного "КрАЗа". Так, з'явився варіант від Харківського конструкторського бюро машинобудування ім. А. А. Морозова (ХКБМ) на базі "КрАЗ-6322" — "Верба".
Новий варіант має масу близько 20 т, оснащений автоматизованою системою прицілювання і навігаційним устаткуванням, що забезпечує топопривязку та оперативну передачу координат. Недоліком варто визнати можливість перезарядки виключно за допомогою спеціальної машини (а не вручну, як на БМ-21), що певною мірою стримує прийняття на озброєння цього варіанту.
Однак у 2017 р. була показана і транспортно-заряджаюча машина, що може свідчити про те, що цей варіант знаходиться на завершальній стадії прийняття на озброєння.
Завдяки новій машині процес перезарядки 40 реактивних снарядів займає всього близько 120 секунд.
Досить серйозні проблеми зараз є з модернізацією не менш поширеного РСЗВ — 220-мм БМ-27 "Ураган". Шасі "МАЗ", на якому монтується комплекс, в Україні не виробляється, а тільки ремонтується. Спроби поставити артилерійську частину на нову базу (проект "Бастіон-3") натрапили на деякі труднощі. Тому на даному етапі було вирішено ремоторизировать готівковий парк. У підсумку фірма "Техимпекс" отримала контракт на установку нових дизельних двигунів Д-245 білоруського виробництва. За заявою військових, це дозволило вдвічі зменшити об'ємний витрата палива. Так, нині на 100 км витрачається 80 л дизельного палива замість 150 л бензину на радянському варіанті.
При цьому "АвтоКрАЗ", як і раніше плекає надії на відновлення проекту "Бастіон-3". На черговій виставці "Зброя та безпека-2017" на відкритому майданчику була виставлена і досвідчена машина, щоправда, вже з пакетом на вісім направляючих, а не на 16 стандартних для "Урагану".
Цікавим напрямом української інженерної думки є спроби використання 80-мм некерованих авіаційних ракетних снарядів-8 (використовується на більшості радянських штурмових літаків і вертольотів). Справа в тому, що цих ракет накопичилося на складах досить багато, також на ДАХК "Артем" освоєно переоснащення та виробництво під назвою РС-80ПО, тому не використовувати їх було б неправильно.
У 2017 р. були проведені випробування РСЗВ на базі гусеничного артилерійського тягача МТ-ЛБ, а на виставці "Зброя та безпека-2017" був представлений варіант і на базі польської вантажівки STAR 265M2 — ZRN-01 Stokrotka.
Причому цікаво, що в останньому випадку — це спільний проект з польською WB Group і позиціонується не тільки як піхотна система для знищення наземних цілей, але і, що більш цікаво, як засіб боротьби з безпілотними апаратами противника. За заявою виробника, система виявлення цілей, яка включає український радар, оптичні прилади і цифрову систему керування вогнем польського виробництва, дозволяє виявляти навіть малі безпілотні апарати, в тому числі з композитних ("прозорих") матеріалів, на відстані до 10 км.
Окремо варто сказати і про основі всіх проектів — реактивних снарядах. На сьогоднішній день в Україні налагоджено виробництва 122-мм снарядів для "Граду". Причому новий реактивний снаряд завдяки використанню нового ракетного палива, нового матеріалу корпусу, а також удосконаленого вузла стабілізації дозволяє вести стрільбу на відстань до 40 км. Нагадаємо, що радянський варіант БМ-21 розрахований на дальності до 20 км.
В цілому ж можна говорити про те, що реактивна артилерія ЗСУ на сьогоднішній момент в комплексі з новими системами цілевказівки і розвідки є досить ефективним засобом вогневого ураження противника. І в якійсь мірі засобом стримування можливого масованого наступу.