Розвідка боєм вдалася. Коли Путін захоче прорвати фронт під Маріуполем

У квітні планується оголосити про нові поступки України вимогам Путіна. Для цього буде організовано новий саміт у нормандському форматі. Кожна сторона готується до цієї події по-своєму.

Від Росії, як показали недавні бої в районі Золотого, можна очікувати нових наступів з метою натиснути на Київ. Це одна небезпека, а друга - це те, чого можна очікувати від Зе-влади: здача позицій на фронті і на переговорах. Обидві ці небезпеки досить серйозні і тому заслуговують уважного розгляду.

Військові плани Кремля

Вранці 18 лютого російська окупаційна армія провела військову операцію біля Золотого Луганської області. Нагадаємо, в кінці жовтня в районі цієї ділянки було здійснено розведення сил і засобів. Теперішній наступ окупантів можна охарактеризувати як розвідку боєм. Тільки це була розвідка боєм відразу в трьох планах.

У локальному плані випробовувалися на міцність позиції наших військ, ослаблені через розведення. І ось результат: вперше за кілька років нашим воїнам довелося відступити в бою. Ворог зумів захопити наш спостережний пункт, потіснити наші війська, зайняти нові позиції і отримати більш зручну для себе конфігурацію лінії фронту. При цьому ворог фактично взяв під контроль зони розведення і завдяки цьому розширив свої можливості проникнення в тил наших військ. Жителі Золотого і навколишніх населених пунктів з повною на те підставою побоюються за свою безпеку: не можна виключати, що в найближчі тижні окупанти зроблять ще одне, більш масштабний наступ на цій ділянці.

Але в той же час наступ ворога можливо і на інших ділянках, де окупанти можуть захотіти поліпшити свої позиції або навіть прорвати лінію фронту. Операція біля Золотого 18 лютого була розвідкою боєм також і всієї нашої готовності давати відсіч ворогові. Російське військове командування побачило, що ж змінилося в наших військах на передовій за останній рік. Бойовий дух - ні, не впав. Професіоналізм - ні, не послабився. Рівень оснащення озброєнням і технікою знизився (зокрема, згідно з деякими повідомленнями, в кінці січня за розпорядженням Генштабу ЗСУ протитанкові ракетні комплекси були відведені в районі Золотого на 30 км від лінії фронту, що і подарувало росіянам можливість використовувати танки для вогневої підтримки наступаючих підрозділів). Оперативність реагування військового керівництва України на інформацію з місць сповільнилася рази на рівні Генштабу ЗСУ і взагалі фактично зникла на рівні Верховного головнокомандувача ЗСУ.

Це означає, що окупанти побачили свій додатковий ресурс у раптовості нападу. І вони можуть спробувати використовувати його в будь-якому місці в будь-який час. Якщо ворог захоче домогтися максимального психологічного ефекту, він може спробувати прорвати лінію фронту в районі Маріуполя, покладаючись на те, що наші підрозділи втратять кілька годин, перш ніж отримають підтримку артилерійським вогнем (як це і сталося в районі Золотого). А час для цього вибрано, природно, саме незручне для Володимира Зеленського.

Операція біля Золотого 18 лютого стала розвідкою боєм ще й тактико-технічних характеристик Зеленського як Верховного головнокомандувача ЗСУ: його адекватності, його податливості маніпуляціям і його передбачуваності. Росіяни побачили, як можна їм маніпулювати і отримувати бажаний результат. Втім, тут нам вже пора перейти від планів Кремля до планів Банкової.

Сеанс самогіпнозу на Банковій

На Банковій могли б винести багато уроків з російського наступу біля Золотого 18 лютого. Але у Зеленського інші пріоритети, про що він сам чітко висловився ще тижнем раніше в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна". Відповідаючи на питання, чи почув його Путін, Зеленський сказав: "Я впевнений, що він мене зрозумів, дуже прозоро зрозумів. Здається, що коли такий контакт очі в очі, ти відразу розумієш, хто перед тобою, що за людина. Всупереч усім даними розвідки. Мені здається, що він мене зрозумів. І він розуміє, що потрібно закінчити цю війну".

Тут ключові слова "всупереч усім даними розвідки". Це справжнє образ думок і спосіб дій Зеленського, в якому той навіть не соромиться публічно зізнаватися. До речі, згідно з деякими повідомленнями, в Генштабі ЗСУ знали про переміщення танків з Луганська в район Золотого ще 16 лютого. Але Зеленському нема чого враховувати розвіддані, якщо він бачив в очах Путіна бажання миру.

Ще один дуже показовий визнання Зеленський зробив 15 лютого. "У моїй ментальності, в моїй особистій культурі, в моєму мозку я закінчив війну", - заявив він на Українському ланчі під час Мюнхенської конференції з безпеки. Все, що суперечить цій галюцинації, мозком відкидається. І якщо факти говорять про те, що світу немає і триває війна, тим гірше для фактів.

Російську військову операцію в районі Золотого Зеленський назвав провокацією і заявив, що його метою "є зрив мирного процесу на Донбасі, який почав просуватися невеликими, але безостановочными кроками". Дійсно, коли у самого в мозку світ і Путіна в очах світ, тоді нове російське наступ можна пояснити тільки чиєюсь провокацією, про яку Путін нібито не відав. Кажуть, що саме таку версію вклав у мозок Зеленському керівник його Офісу Андрій Єрмак.

Передуючи засідання РНБО, Зеленський заявив, що його "курс на завершення війни залишається незмінним". Підкреслимо: він сказав це до засідання РНБО, і ніякі слова військових вже не могли збити його з цієї думки. До речі, саме це засідання було давно заплановано на 18 лютого для розгляду зовсім інших питань (зокрема, проблеми коронавіруса), інакше зовсім не факт, що воно було б швидко скликано для пошуку відповіді на російський наступ.

Власне, ніякої відповіді і не було знайдено. На брифінгу на Банковій за результатами засідання РНБО Зеленський повторив, що "ця провокація не змінить курс" на завершення війни, а секретар РНБО Олексій Данилов довів тезу про провокації до абсурду: "Не у всіх є бажання і розуміння, що нам потрібен нормандський формат для того, щоб ми припинили війну на території Донецької і Луганської областей. Я не можу сказати, що всі в цьому зацікавлені. І ті сили, які не зацікавлені, постійно здійснюють певні провокації, як сталося сьогодні".

"Щоб ми припинили війну" - про кого це він? про наших військах? Так бажання перекласти провину з Путіна на міфічних провокаторів призводить до перекладання її на наших воїнів.

Чого чекати далі

Після брифінгу 18 лютого Банкова взагалі припинила згадувати про спробу росіян прорвати фронт в районі Золотого. Також представники влади уникають розмов про нинішньої ситуації в тому районі, в особливості про те, що у місцевих жителів там паніка.

Це обумовлено побоюваннями Зеленського зірвати новий саміт нормандської четвірки, який, як він сподівається, все-таки пройде в квітні. За словами Зеленського, він хоче на саміті домовитися з Путіним "про повернення, деокупації Донбасу з якимись більш або менш чіткими термінами". Це зараз його головна фішка не тільки в зовнішній, а й у внутрішній політиці. Саме для цього тепер у главі президентського Офісу поставлений Єрмак. Не без допомоги останнього Зеленський впевнений, що світ на Донбасі - це головне, чого від нього чекають люди, і їм не важливо, якою ціною він досягнутий.

Такий настрій Банковій повністю влаштовує Кремль. Той збирається використовувати обіцянку світу, як морквину перед осликом, щоб привести Київ до прямих переговорів з Донецьком і Луганськом.

За відомостями наших джерел, Зе-команда вже погодилася на всі інші вимоги Кремля, включаючи закріплення особливого статусу ОРДЛО в Конституції України, загальну амністію, вибори за кремлівським сценарієм, в яких переможуть бойовики і колаборанти. Підтвердженням готовності Банковій йти майже на будь-які поступки Путіну стало виступ Зеленського на Мюнхенській конференції, де він заявив, що безпека на період підготовки та проведення виборів в ОРДЛО може бути забезпечена шляхом спільного патрулювання кордону, в якому візьмуть участь як українці, так і представники тимчасово окупованих територій, так і ОБСЄ".

Піар-обгрунтуванням цієї та інших поступок повинна стати "Національна платформа примирення і єдності". Її презентація була анонсована на 19 лютого, але потім перенесена, як пояснив радник Данилова Сергій Сивохо, з-за "цинічній провокації в районі Золотого". Завдання платформи, за його словами, - "наводити мости".

Однак у Зеленського поки бояться сісти за стіл переговорів з главами окупаційних адміністрацій. Підкреслимо, що Кремль домагається виконання цієї вимоги не тільки для того, щоб принизити особисто Зеленського, але і для того, щоб довести, що на Донбасі немає російської агресії, а є громадянська війна.

Це прямий шлях до скасування Заходом санкцій, накладених на Росію за невиконання мінських домовленостей, після чого вже і самі ці домовленості можна буде згорнути в трубочку і викинути. А Києву залишиться або погоджуватися на всі забаганки Кремля, озвучені кремлівськими маріонетками в Донецьку і Луганську, або отримати обтяжений абхазький варіант. Мається на увазі визнання Росією фейкових ДНР і ЛНР, встановлення з ними дипломатичних відносин та легальне надання їм військової допомоги. Порівняно з абхазьким цей варіант буде обтяжений тим обставиною, що фейкові республіки Донбасу претендують на всю територію Донецької і Луганської областей України. І це означає, що ніякого світу не буде, а буде війна.

Ця перспектива настільки реалістична, що вона серйозно лякає навіть Банкову, яка готова закривати очі на всі інші небезпеки. Весь час після попереднього саміту нормандської четвірки, який відбувся 9 грудня, Кремль безуспішно намагався примусити Київ до цієї відступлення, погрожуючи, що інакше нового саміту взагалі не буде.

Однак тепер з'явилися можливості нових сценаріїв. Звичайно, ми не можемо нічого стверджувати напевно про майбутні події. Але один сценарій, підкреслимо, гіпотетичний, все ж опишемо.

Гіпотетичний сценарій

Поведінка Зеленського 18 лютого показало, що він став заручником власної обіцянки якнайшвидшого світу. Він буде повторювати слово "світ" разом з Єрмаком навіть тоді, коли всім навколо буде очевидний розпал війни. А Путін не схильний втрачати можливість покарати довірливого.

За законами жанру в самий незручний для Зеленського момент (як тільки він оголосить мільйонів українських телеглядачів про швидке настання світу на Донбасі) провокатори розгорнутий наступ на лінії Гнутово - Широкіно (і тим самим підтвердять повідомлення нашої розвідки, яким Зеленський зазвичай не повірить). Якщо наші підрозділи на передовій замість артилерійської підтримки отримають вказівки не відповідати на провокації, то не виключено, що окупанти зможуть прорвати лінію фронту і впритул підступити до східних околицях Маріуполя.

Тоді Зеленський подзвонить Путіну, в чиїх очах він бачив світ. А той скаже йому, щоб він домовлявся про світ з "народом Донбасу". І Єрмак підтвердить, що цей крок дозволить залишитися найбільшим лідером сучасності і отримати Нобелівську премію миру... Суперечити Путіну і Єрмаку буде означати для Зеленського не тільки попрощатися з надією на швидкий світ, але й випробувати себе в реальній, а не кіношною ролі Верховного головнокомандувача. Віддавати накази, ризикувати життям багатьох тисяч людей - військових і цивільних. Висока ймовірність, що Зеленський просто не зважиться на це, побоїться відповідальності і тому погодиться з Путіним і Єрмаком.

Тут настане хепі-енд, бо по телевізору скажуть, що Зеленський приніс нам мир, а іншого вибору у нього все одно не було. І, загалом-то, що тут заперечиш - можливість іншого вибору і справді скорочується з кожним днем.