Розлучена Станиця. Як окупанти намагаються переграти всіх з відведенням озброєнь

Мова йде про відвід ЗСУ і збройних формувань в районі Станиці Луганської та створення демілітаризованої зони". З одного боку, наші військові намагаються представити громадськості всередині країни цей крок як "поліпшення позицій". Хоча це у них виходить не дуже добре, так як відступ воно і є відступ, в яку обгортку його не оборачивай.

З іншого боку, окупаційні влади представили цей відступ як свою велику перемогу. І, по всій видимості, вони мають підстави так говорити, так як свою частину домовленостей виконувати не збираються. Причому робиться це досить цинічним чином — залишилися в районі розведення люди зі зброєю просто одягли пов'язки фейкової структури СЦКК. Зроблено це настільки цинічно і відверто, що навіть ОБСЄ, яка намагається дотримуватися нейтральність, була змушена відзначити цей факт у своєму звіті.

"Вдень 4 липня на ділянці розведення команда місії бачила до шести членів збройних формувань (у всіх були сині нарукавні пов'язки з написом СЦКК), які стояли між блокпостом збройних формувань на південь від моста біля Станиці Луганської та колишньої передовий позицією збройних формувань на південь від дерев'яних конструкцій над зруйнованою частиною мосту. На колишній передовій позиції збройних формувань спостерігачі також бачили члена збройних формувань у камуфляжному одязі".

Варто нагадати, що Спільний центр контролю і координації припинення вогню та стабілізації обстановки на південному сході України (СЦКК) — це структура, створена 26 вересня 2014 р. Росією, Україною та ОБСЄ в рамках реалізації Мінських угод.

Штаб-квартира центру спочатку перебувала в Соледарі Донецької області, потім була переміщена в Дебальцеве, а на початку 2015 р. знову повернулася в Соледар через погіршення ситуації в Дебальцеве.

До складу центру входили по 75 російських і українських офіцерів, які змінювали один одного кожні три місяці. Однак 18 грудня 2017 р. міністерство закордонних справ РФ повідомило про припинення роботи російських військових у СЦКК. Причиною цього стали нібито дії української сторони, які обмежували російським військовим доступ до лінії зіткнення.

Фактично на цьому діяльність центру закінчилася, проте в кінці 2017 р. тодішній глава республіки" Захарченко заявив про створення "групи ДНР в СЦКК". Але жодних повноважень ні від ОБСЄ, ні від росії, ні від України ця структура не має. Зате стала прекрасною ширмою для невиконання домовленостей.

Як бачиться, саме такий сценарій з перефарбовуванням "корпусів Народної міліції республік" в миротворчий контингент готується і на майбутнє. Адже недарма паспорти громадян Російської Федерації видають в першу чергу саме "військовослужбовцям".

І що стосується зони відведення під Станицею Луганський, є і ще один тривожний дзвіночок можливого настання бойовиків на цьому напрямку. Справа в тому, що відведення військ і навіть демонтаж оборонних споруд (про що, наприклад, заявляє наш президент) не вирішує питання створення плацдарму. Починаючи з 2014 р. вся ця територія буквально всіяна мінно-вибуховими загородженнями. Причому хаотично, без усіляких карт мінних полів. І розмінування може зайняти не один тиждень, що серйозно може стримувати темпи наступу. Та й українська сторона на такий очевидний крок піти не зможе.

Тому це питання вирішили дуже витончено — всю цю територію лінії розведення просто підпалили. Під впливом високих температур все почало вибухати і горіти, таким чином розчищаючи плацдарм для бойовиків.

А те, що при цьому страждає екологія і місцеві жителі, для окупаційної влади абсолютно не важливо. І перші жертви вже є. Так, 3 липня в Станично-Луганському районі при ліквідації пожежі на "невстановленому вибуховий пристрій" підірвався трактор і постраждав 34-річний тракторист державного підприємства "Станично-Луганське дослідне лісомисливське господарство". Чоловіка з мінно-вибуховими травмами госпіталізували в лікарню.

Таким чином, можна впевнено говорити, що виконувати свою частину домовленостей бойовики не збираються і своїм завданням вони вбачають виключно відновлення моста, здатного витримати бронетехніку і захоплення плацдарму на іншому березі річки Сіверський Донець. І, на жаль, якщо говорити об'єктивно, то в цьому їм активно допомагає наше нове військово-політичне керівництво.

На цьому тлі цілком адекватно виглядають дії США, які послідовно продовжують політику протистояння з Росією в Чорноморсько-Азовському регіоні, зміцнюючи свої позиції.

У цьому році йдуть досить активні роботи по модернізації Очаківської військово-морської бази. Тут американська сторона фінансує зміцнення і модернізацію існуючих пірсів, будівництво нового плавучого доку, огорожі навколо бази, судноремонтні об'єкти. Проте головне — це будівництво двох абсолютно нових центрів морських операцій для координації зусиль ВМСУ і НАТО. Причому будівництво виконується силами виключно американських збройних сил, без залучення України.

Після модернізації Очаків зможе стати повноцінною базою НАТО, найближчій до окупованого Криму.

Ще одним важливим моментом зміцнення позицій США на Чорному морі стало посилення румунських збройних сил. Днями стало відомо, що Бухарест купить додаткову партію винищувачів F-16.

Мало того, серйозно збільшується і американський контингент у цій країні, яка знаходиться всього в 150 морських милях від Криму. 3 липня стало відомо, що американський підрозділ (52nd Expeditionary Operations Group Det. 2), яке озброєне стратегічними безпілотниками MQ-9 Reaper, перекидається з польської бази Мирославец на румунську авіабазу Campia Turzii. І це на додаток до 12 F-16 і 250 військовослужбовцям, перекинутим сюди в травні.

Перекидання цих найсучасніших на сьогодні дронов може свідчити про зміну стратегії НАТО і США в Європі. Адже до цього основною точкою докладання зусиль була Балтика, тепер, судячи з усього, це Чорне море. Адже Вашингтон продовжує політику підтримки як України, так і Грузії, які безпосередньо зіткнулися з агресією Росії за останні роки.

Мало того, зміцнення позицій США в Румунії і в Україні є прямою відповіддю на нарощування військової могутності Росії в Криму. З моменту анексії півострова в 2014 р. Москва відправила на півострів досить значні сили, включаючи п'ять дивізіонів ЗРК С-400, як мінімум десять військових кораблів, шість підводних човнів і новітні винищувачі.

Таким чином, хоча загальні тенденції розвитку ситуації на лінії зіткнення на Донбасі на даний момент є невтішними, проте підтримка країни з боку основного союзника — США — залишається незмінною, що в якійсь мірі може нівелювати зусилля Росії по закінченню конфлікту на Донбасі в обмін на визнання Україною тим чи іншим способом приналежності Криму до Росії.