Данилюк-руйнівник. Чому Зеленському не пропонують розігнати Нацполицию?

Наполеонівські плани тріумфатора першого туру президентських виборів Володимира Зеленського перед виборцями відкрив член його команди, екс-міністр фінансів Олександр Данилюк, який раніше настільки "революційними" ідеями не відрізнявся. Плани ці виявилися хоч і радикальними, але зовсім не новими — ліквідувати всі силові органи, чиєю роботою незадоволені громадяни, а потім з чистого аркуша створити нові, але тепер вже з чесними і порядними співробітниками.

"Прокуратура — провал, суди — провал, СБУ — провал, ГФС — повний провал! Тому є єдиний підхід, який нам доведеться застосовувати, — це старий підхід революції: до підстави і потім", — сказав Данилюк, уточнивши, що потрібно "запустити ці структури заново".

Після реформування СБУ, як вважає Данилюк, "це повинна бути контррозвідка", а "держслужба і зовсім повинна більше нагадувати роботу в приватному секторі, бути більш ефективною і гнучкою". Подібні плани, додав екс-міністр, цілком підтримує і Зеленський, тому що "людина не із системи".

Не потрібно володіти винятковою проникливістю, щоб зрозуміти — Данилюк сказав саме те, що хотів би почути потенційний виборець Зеленського. Ідея про те, що у владі все без винятку злодії і моральні виродки, маленькому українцеві близька, тому що проста, зрозуміла і легко пояснює неідеальність його життя. Це вам будь-який таксист розповість і дохідливо пояснить, як все виправити: розігнати, ліквідувати, а то й розстріляти, якщо хочете. Все те ж саме суспільству пропонувала Надія Савченко і герой Зеленського Василь Голобородько в його "програмному" серіалі "Слуга народу".

Данилюк, зрозуміло, трохи розумніші Савченко, а тому радикального розстрілу парламенту воліє "радикальне реформування". От тільки справа ця виглядає бездоганно лише в якості гасла, реалізація такого сценарію на практиці загрожує дуже серйозними ризиками, про яких ні Данилюк, ні тим більше Зеленський воліють не замислюватися.

ГПУ, СБУ, Фіскальна служба, а тим більше суди — це тисячі людей-держслужбовців, які прийшли в ці установи не вчора і пройшли спеціальну підготовку, щоб працювати там. Радикальний підхід Зеленського, мабуть, передбачає принцип мітли. Виглядає це так: більшість держслужбовців цих установ звільняють або ще простіше — створюють нові структури, помінявши місцями літери в назвах або надавши їм інший статус, наприклад, назвавши СБУ Міністерством нацбезпеки.

Звільнення тут не кінець, а тільки початок проблем, і проблеми ці створить собі в першу чергу Зеленський. Сотні тисяч викинутих на вулицю людей не зможуть швидко знайти собі роботу, адже колишній прокурор або податківець явно не піде на будівництво або "на полуницю в Польщу". Ці люди створять колосальне соціальне напруження, з яким того ж Зеленському доведеться щось робити.

Але це далеко не єдина проблема. "Зе-революціонерам" варто нагадати, що принцип "руйнування дощенту" вже не один раз намагалися застосувати в новітній історії України, але ніколи не отримували швидкого і очікуваного результату.

Багато вже забули, як після Помаранчевої революції 2004 р. намагалися кавалерійською атакою з шашками наголо викорінити корупцію в ДАІ. В один прекрасний день автоінспекцію просто ліквідували, а огрядних міліціонерів зі смугастими палицями, яких так ненавидів (і треба визнати цілком справедливо) простий автолюбитель, розподілили в інші підрозділи. Ось тільки корупція від цього анітрохи не зменшилася, а кількість ДТП помітно зросла. Так що з часом ДАІ довелося відновити, а практично всі старі корумповані кадри повернулися на роботу ще раніше за рішеннями судів.

Та ж історія сталася і з самим "демонизированным" органом влади — Адміністрацією президента. Перетворивши його в секретаріат, нібито зменшивши кількість функцій і зробивши його суто допоміжним органом, президент Віктор Ющенко насправді тільки змінив вивіску, яку вже через кілька років повернув на місце Янукович.

В значній мірі те ж саме можна сказати і про Генпрокуратурі, Госфискальной службі. Прокурорське відомство намагався реформувати чи не кожен новий генпрокурор, знову-таки з часів Ющенка, не обійшла ця доля і ГПУ послемайданного періоду. Як і в поліції, під приводом оновлення складу та викорінення корупції оголосили конкурси з тестуванням, поліграфом та іншими корисними речами. Всі ці нововведення, втім, радикально не змінили ситуацію.

У своєму переліку на ліквідацію Данилюк не згадав Національну поліцію. Чи це просто відповідь реверанс міністру внутрішніх справ Арсену Авакову за його симпатії кандидату Зеленському, то в Зе-команді вважають реформу поліції вдалою.

Але реформа Нацполиции тому і вдала, що не робилася за принципом "до основания, а затем", а була поступовою і продуманою. Так і вдала вона досить відносно. Незадоволених нової реформованої поліцією хоч греблю гати, а дуже багато працівників нової поліції — це все ті ж старі міліціонери, які пройшли переатестацію. Недавній скандал "Лягай, Бандера!" це зайвий раз підтверджує, так що перед Нацполицией варто ще дуже довгий шлях еволюційного дореформирования.

Що стосується судів, то заклики розігнати всіх "злодійкуватих" суддів регулярно звучать у країні з 2014 р., а то й раніше, але на такий радикальний крок поки що ніхто не зважився, хоч він і був дуже спокусливим для влади, що прийшла після Революції гідності. Звільнити всіх суддів — справа нехитра, але де потім набрати нових, кваліфікованих і чесних? Адже це в масштабах країни десятки тисяч людей, які повинні мати відповідну освіту, кожного треба перевірити, а потім перевірити, і все це вимагає чимало часу. Може затягнутися і на роки. Як все це час буде жити країна взагалі без судової влади?

І найголовніше — адже ніхто не дасть гарантії, що новий, молодий і прогресивний суддя не спокуситься відкрилися перед ним корупційними перспективами, навіть якщо його попередньо перевірять і перевірять на детекторі брехні.

"Махаючи шаблею", у Зеленського лише потурають вічних сподівань українців, які чомусь думають, що на місце старого корумпованого есбеушника, прокурора, судді або фіскала тут же можна знайти десяток більш професійних і високоморальних кандидатів з вулиці.

Це не означає, що всі згадані Данилюком структури не потребують реформування, але як би комусь не хотілося красивих радикальних кроків, реформувати силові структури доведеться довго, ретельно і не поспішаючи. Залишати країну взагалі без прокуратури, судів та СБУ під час війни — невиправданий ризик.

Що ж стосується Данилюка, у нього були всі можливості реалізувати свою реформаторську потенцію в якості міністра фінансів, але його робота у владі запам'яталася лише гучними скандалами.