Разозли коміка. На що розраховує Садовий, вирішивши йти в Раду без Гриценко

Можна було б зіронізувати, що єдине, що отримав Садовий від Гриценка, — це "вірус непрохідності". Але Андрій Іванович був непрохідним ще до оформлення договору з Гриценком, і саме відсутність перспектив на президентських виборах змусило його відмовитися від цієї затії.

Тепер же, коли Гриценко, обіцяв, до речі, зробити Садового прем'єр-міністром, фінішував на почесному, але непрохідному п'ятому місці з результатом 6,9%, його цінність як партнера навіть для ще більшого невдахи Садового стає вкрай сумнівною.

Знімаючись з виборів президента, Садовий мав рейтингом у межах статистичної похибки, і його рішення виглядало цілком логічним. Куди краще підтримати більш рейтингового й ідеологічно близької Гриценко, ніж терпіти ганьбу, набравши 1,5–2% голосів. Такий результат Садового поставив би жирний хрест на перспективах "Самопомочі" на майбутніх парламентських виборах.

Однак Гриценко очікувань Садового явно не виправдав. Якщо врахувати, що на парламентських виборах партія завжди отримує менший результат, ніж її лідер на президентських, то шанси на те, що Гриценко зможе протягнути Садового і частину його команди в наступний парламент, зовсім мізерні. При цьому не потрібно забувати і про непростому характері Гриценко, який за свою довгу політичну кар'єру встиг пересваритися з більшістю партнерів і союзників. Таким чином, рішення Садового йти на парламентські вибори самостійно настільки ж логічне і виправдане, як і рішення знятися з президентських. Питання лише в тому, за рахунок чого "Самопоміч" сподівається долати прохідний бар'єр. Адже сьогоднішні рейтинги партії мало відрізняються від особистих рейтингів Садового. З 2% підтримки розраховувати особливо не на що.

У 2014 р. "Самопоміч" успішно проэксплуатировала образ "нових осіб", привівши у Верховну Раду багато людей, раніше у вищих політичних ешелонах не бували. Але сьогодні після п'ятирічки роботи команди Садового в парламенті всі ці особи вже давно не нові. Більш того, нічого позитивного "Самопоміч" за підсумками роботи в парламенті запропонувати виборцям не може.

По-перше, фракція за п'ять парламентських років неабияк подрібнювала. З 33 депутатів до кінця каденції залишилося 25. Крім того, кілька нардепів від "Самопомочі", мова в першу чергу про Семена Семенченко та Єгора Соболєва, заробили славу зрадофилов, шатунів і провокаторів, беручи участь у всіх можливих спроб влаштувати третій Майдан, що явно йшло врозріз з помірною опозиційністю "Самопомочі". Крім того, в партії почалися проблеми в регіонах. Так, минулого року зі скандалом була вигнана ціла фракція у міськраді. Все це не дуже сприяє популярності партії та її перспектив залишитися в парламенті наступного скликання.

Не може не розуміти цього і сам Садовий, недарма заяву про самостійну участь "Самопомочі" у виборах він супроводив пропозицією термінового прийняття закону про президента, що передбачає в тому числі і процедуру імпічменту глави держави. Задум львівського мера в даному випадку зрозумілий. Щоб невеликий і небагатій проєвропейської політсилі кшталт "Самопомочі" залишитися на плаву, потрібно очолити боротьбу прогресивних українців проти русскомирского коміка Володимира Зеленського. А якщо й не очолити, то хоча б спробувати це зробити.

І поки прямі конкуренти Садового кшталт "Громадянської позиції" Гриценко думають, що їм робити у випадку можливої перемоги Зеленського на президентських виборах, Садовий вже пропонує єдино можливий у даній ситуації план — максимально підрізати крила можливого майбутнього президента.

Зрозуміло, шанси на те, що в нинішньому парламенті пропозицію "Самопомочі" буде реалізовано, мізерні, але Садовому це вже не так важливо. Головне — засвітити себе і свою політсилу як тих, хто першими знайшли і запропонували практичний спосіб боротьби із загрозою державності. І як би не закінчилися президентські вибори, Садовий тепер зможе завжди говорити, що він, мовляв, не тільки попереджав, але і вимагав від колег убезпечитися від зловживань майбутнього президента, будь то "шоколадний барига" або "клоун-малорос".

Чи допоможе таке позиціонування "Самопомочі" — питання риторичне, але у Садового кращого плану, ніж спробувати повернути позиції партії під парламентські вибори, напевно, бути не може. У Львові за 13 років від незмінюваного мера вже помітно втомилися, і якщо Садовий так до кінця не реалізується як політик всеукраїнського масштабу, то сильно ризикує втратити і затишне мерське крісло.