Рознарядка на дурість. Хто перетворив Порошенко в нагородного клерка

28 червня з нагоди Дня Конституції України президент Петро Порошенко нагородив близько 200 українців за "значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм. У мережі прокотилася хвиля обурення. Коли українці задаються питанням: "А за який такий внесок були відзначені державними нагородами деякі одіозні персонажі, потрапили в списки", вони не так уже неправі. Але я все ж не поспішала б звинувачувати президента у змові і реваншизм. Це системна проблема, а не ініціатива окремого політика. Можна говорити про те, що трапилося, як про явище - анахронизме, пережитке радянського минулого, який чим далі, тим більше ображає суспільство.

Серед нагороджених були такі персонажі, як Владислав Атрошенко та Олександр Герега, які голосували за "диктаторські закони" 16 січня 2014 року. До нагородження Олександра Герегу представив голова Верховної Ради Андрій Парубій. Що ж стосується Владислава Атрошенка, то його кандидатура була внесена Чернігівською обласною державною адміністрацією з письмовою підтримкою голови Асоціації міст України Віталія Кличка.

У прес-службі Чернігівської облдержадміністрації пояснили, що подання Антрошенко надійшло до адміністрації за підписом заступника мера з гуманітарних питань. У листі значилася формулювання "за значний особистий внесок у розвиток суспільства Чернігова та з нагоди святкування річниці Асоціації міст". Як пояснили в прес-службі, назвати конкретний внесок, який став підставою для подання, вони не можуть. Така інформація відсутня в документах. Кличко підписав, те, що йому подали на підпис. Це заведена процедура. В країні накопичилося таке величезне число нагороджених, що можна починати займатися позбавленням державних нагород. Списками. По-іншому вже не вийде.

Система нагороджень дісталася нам від Радянського Союзу. Тисячі доярок та трактористів колись одержували ордени та медалі не тому, що внесли особливий внесок у розвиток країни, а тому що до пам'ятної дати необхідно було когось нагородити. Області, райони, державні установи отримували вказівку представити до нагороди стільки-то чоловік. І вони представляли тих, хто в рекордних масштабах доїв, валив ліс, добував вугілля. Так само як і тих, хто багато років протирав штани у кабінетах. Існувала ціла індустрія, що працює "на рекордсменів". За чутками, для підтримки міфу про Стаханові працювали цілі бригади гірників. Це були нагороди за служіння системі. А ніяк не за особистий подвиг і героїзм.

З тих пір мало що змінилося. Хіба що бригад, що працюють на "рекордсменів" більше немає. Але практика нагородження випадкових людей по разнорядке залишилася. Ось і з'являються довжелезні списки нагороджених, які псують святковий настрій всій країні.

Звичайно ж на кожному етапі можна було викреслити одіозні прізвища, можна було звіриться з біографіями претендентів, а також резонансом, який їх нагородження викличе в суспільстві.

Апарат президента, секретаріат Верховної Ради, адміністрація мерії та інші інституції могли і зобов'язані були зупинити просування до державної нагороди по-справжньому заплямованих персонажів.

Чиновники могли не ставити свій підпис, раз вже в списках значаться люди, підозрювані у злочинах. От тільки хочу зауважити, що жодного разу за весь час узгодження списку по вертикалі ніхто, ні один патріотичний клерк, ні одна секретарка, або представник цивільного контролю не обурився тим, що відбувається.

Задаючись питанням про те, чому президент нагородив діячів колишнього режиму державними нагородами, варто було б запитати себе про ті тисячі людей, хто готував, друкував, відправляв, редагував списки. А де вони були? Чому мовчали? Чому не спробували донести до суспільства і чиновників, що в річницю прийняття української Конституції до нагородження будуть представлені люди, які порушували її? Адже до тих пір, як про нагородження не було оголошено на сайті президента, ми навіть не чули про те, що Герега та інші претендують на державні нагороди.

Бернард Лінгам, прес-секретар Маргарет Тетчер, вивів теорію "Облажались" (Соск-up theory), яка говорить: "Облажались, а не змова". "Багато журналістів дуже ласі на теорію змови. Я вас запевняю, їх матеріали виходили б куди більш достовірними, якщо б вони твердо дотримувалися теорії, що уряд облажалось", - писав він. Простіше кажучи, не варто підозрювати змову, коли мова йде про дурниці і непрофесіоналізмі. Механізм "Облажались" працює в обидві сторони. Публіка легше вірить теоріям змовників у владі, ніж тому що система плодить дурь.

Будь-яка дурість, непрофесіоналізм і головотяпство тут же трансформуються в суспільній свідомості в теорію змови. Українське суспільство тут зовсім не виняток.

Усвідомлюючи загрозу війни, диверсій і зради воно особливо відчутно в будь неоднозначним рішенням влади. Паралелі: "раз вони нагороджують зрадників, то вони з ними у змові" виникають інтуїтивно і приймається на віру швидше, ніж пояснення, що стара система державного нагородження працює по-старому. Те, що може здаватися нічого не значущою формальністю елітам, широкими масами сприймається як сигнал.

Дурість - це те, чого не може собі дозволити влада, не ризикуючи бути обвинуваченої в злочині. Необхідно пам'ятати про формулою, виведеною Бернардом Ингамом і не допускати прорахунків, які можуть бути сприйняті суспільством у руслі "теорії змови". У нагородженні одіозних персонажів з нагоди Дня Конституції облажались все. Це більше, ніж помилка системи. Це дурість. В такий час нагородження списками, приурочені до пам'ятних дат, краще було б і зовсім скасувати. Люди, представлені до нагород не повинні викликати у суспільства відторгнення. Нехай це будуть одиниці. Але їхні імена та вчинки повинні символізувати героїзм і служити формуванню моральних цінностей. Інакше відторгнення почнуть викликати ті, хто представляють номінантів до нагород або ті, хто проводять церемонію нагородження. Що загалом-то і сталося.