Зрада відкладається. Чого чекати Україні після розмови Трампа та Путіна

Переговорний процес у трикутнику Росія – США – Україна наблизився до критичного моменту. Поки що жодної стратегічної зради з боку Дональда Трампа не було. Була тактична зрада у вигляді тимчасового припинення військової допомоги та розвідданих, але цей епізод уже залишився у минулому. Стратегічна зрада могла статися під час телефонної розмови Трампа та Путіна 18 березня. Ця небезпека не реалізувалася, а відсунулася на кілька днів.

Критичним моментом стануть американо-російські переговори, які мають відбутися десь на Близькому Сході. Це буде аналог американо-українських переговорів, які відбулися у Джидді (Саудівська Аравія) 11 березня. Як ми всі пам'ятаємо, за підсумками переговорів було підписано спільну заяву, опубліковану на офіційних сайтах президента України та Держдепартаменту США. Ось і після очікуваних переговорів американської та російської делегацій також має з'явитися спільна заява. У ній ми прочитаємо, чи продав Трамп Путіну якісь інтереси України.

Хитрощі Путіна

Потрібно визнати великим успіхом Трампа той факт, що мирний процес розпочався. Настільки ж великою невдачею Трампа треба визнати той факт, що переговори йдуть не за його планом. Точніше, Україна з планом Трампа погодилася, а Росія його відкинула і нав'язала свій план.

Українська делегація приїхала до Джидди з трьома пропозиціями: по-перше, тиша в небі (заборона на ракети, бомби та далекобійні дрони), по-друге, тиша на морі, по-третє, заходи довіри; як пояснив Володимир Зеленський, "перш за все це звільнення полонених — наших військових та цивільних — і повернення українських дітей, вивезених до Росії". Американська делегація сказала, що не повинно бути жодних попередніх умов для припинення вогню, і на цій підставі відмовилася підтримувати третій пункт. Що ж до перших двох пунктів, то американці заявили, що Трампу мало тиші у небі та на морі, він хоче тиші також і по всій лінії фронту. І українська сторона погодилася. У спільній заяві записано, що "Україна висловила готовність прийняти пропозицію США щодо негайного запровадження тимчасового, 30-денного режиму припинення вогню, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін, за умови прийняття та одночасного виконання Російською Федерацією. Сполучені Штати доведуть до відома Росії, що взаємність з боку Росії є ключем до досягнення миру".

Однак у розмові з Путіним Трамп здувся. Він погодився на поетапне припинення вогню: спочатку часткова тиша у небі, а потім решта. Але Путін навіть цього не пообіцяв.

За підсумками розмови Білий дім та Кремль випустили повідомлення, в яких по-різному трактують зміст домовленостей Трампа та Путіна. Щодо першого етапу припинення вогню Білий дім стверджує, що "лідери погодилися, що рух до миру розпочнеться з припинення вогню по енергетиці та інфраструктурі" (an energy and infrastructure ceasefire). А Кремль розповідає, що Путін позитивно відгукнувся на ініціативу Трампа "про взаємну відмову сторін конфлікту від ударів на 30 днів по об'єктах енергетичної інфраструктури". Однак "енергетична інфраструктура" — це набагато менше, ніж "енергетика та інфраструктура".

Щодо подальших етапів Путін теж схитрував. Білий дім хвалиться, що негайно на Близькому Сході розпочнуться "технічні переговори щодо реалізації морського припинення вогню у Чорному морі, повного припинення вогню та постійного миру". Однак у кремлівській версії предмет цих переговорів буде набагато вужчим: Путін "конструктивно відреагував на висловлену Дональдом Трампом ідею реалізації відомої ініціативи щодо безпеки судноплавства в акваторії Чорного моря. Умовлено розпочати переговори для додаткового опрацювання конкретних деталей такої домовленості". Ані про повне припинення вогню, ані про постійний мир тут не йдеться.

Попереду паровоза

Що міг зробити Трамп у такій ситуації? Він міг би, наприклад, заявити, що наразі передчасно робити висновки, чи Путін готовий до повного припинення вогню: це з'ясується незабаром на переговорах делегацій США і РФ. Проте Трамп вирішив видати бажане за дійсне.

"Моя сьогоднішня телефонна розмова з президентом Росії Путіним була дуже гарною і продуктивною. Ми домовилися про негайне припинення вогню по всій енергетиці та інфраструктурі, розуміючи, що ми працюватимемо швидко, щоб домогтися повного припинення вогню і, зрештою, КІНЦЯ цієї жахливої війни між Росією та Україною, — написав він у своїй соціальній мережі Truth Social. — І президент Путін, і президент Зеленський хотіли б, щоб це закінчилося. Цей процес зараз іде на повну силу, і ми, сподіваюся, заради людства виконаємо цю роботу!"

До цієї розмови з Путіним Трампа можна було б назвати локомотивом мирного процесу. Але зараз він виглядає швидше як людина, яка біжить поперед паровоза. Для нас це небезпечний момент: Путін користується марнославством Трампа, щоб нав'язувати йому свій план. І Путін уже сформулював, чого хоче.

"У контексті ініціативи президента США щодо запровадження 30-денного перемир'я" Путін зажадав "зупинення примусової мобілізації" в Україні та припинення "переозброєння ЗСУ". Крім того, він наголосив, що "ключовою умовою для недопущення ескалації конфлікту та роботи у напрямку його вирішення політико-дипломатичним шляхом має стати повне припинення іноземної військової допомоги та надання розвідувальної інформації Києву".

Це не що інше, як попередні умови для припинення вогню. Українська делегація почула у Джидді від американських колег, що не повинно бути жодних попередніх умов. Подивимося, чи зуміють американці відстояти цей принцип і на переговорах із росіянами.

Точки біфуркації

Коли події можуть піти двома різними шляхами, говорять про точку біфуркації. Нас попереду чекають дві точки біфуркації: спочатку для Білого дому, а потім для Банкової (чи Кремля).

Точка біфуркації для Трампа — це вибір: тиснути на Путіна або поступитися йому. Якраз у той час, коли Трамп розмовляв з Путіним телефоном, міністр фінансів США Скотт Бессент розповідав в ефірі Fox News, які важелі може використати Білий дім. Бессент повідомив, що Трамп попросив його підготувати санкції США на випадок, якщо вони знадобляться для додаткового тиску на Росію. Міністр охарактеризував рівень санкцій, які застосувала адміністрація Джо Байдена щодо Москви, як "шість із десяти". "Ми зберегли ці санкції, і президент Трамп дав мені вказівку, що якщо нам знадобиться, ми перейдемо до санкцій на рівні "десять із десяти", щоб посадити президента Путіна за стіл переговорів", — сказав Бессент. Він додав, що зараз розглядаються всі варіанти, зокрема "максимальні енергетичні санкції проти Росії".

Якщо Трамп наважиться тиснути на Путіна, доки той не погодиться на повне припинення вогню, тоді настане точка біфуркації для Кремля. Звісно, це чудовий для нас варіант, але, на жаль, не найімовірніший.

Імовірніше, що Трамп обере найпростіший шлях і почне виконувати вимоги Путіна. Насамперед він може погодитися повністю припинити постачання Україні американської військової допомоги та розвідданих з моменту повного припинення вогню. З цією зрадою нам, мабуть, доведеться змиритись. Гірше інше: якщо Трамп піде цим шляхом, то Путін вже не зупиниться і домагатиметься подальших поступок. Зокрема, він може вимагати, щоб європейські країни теж припинили постачання Україні військової допомоги та розвідданих, а Україна щоб припинила мобілізацію. І от якщо Трамп почне примушувати до цього Зеленського, тоді настане точка біфуркації для Банкової. Бо якщо виконати одну вимогу, то далі під час переговорів з'являтимуться нові вимоги, які дедалі обмежуватимуть суверенітет України та полегшуватимуть її подальшу окупацію Росією.

Зрозуміло, що тут доведеться радитися з Кіром Стармером, Еммануелем Макроном, Фрідріхом Мерцем та іншими європейськими лідерами. Для всіх це буде непростим вибором. Чи готуються європейці до такої перспективи? Мабуть, так. Принаймні Макрон відреагував на переговори Трампа та Путіна геть не оптимістично. "Ми продовжимо підтримувати Україну перед агресивною війною, тому що знаємо із своєї історії, що означає бути окупованими, — заявив він у своєму X-акаунті. — Наша країна і наш континент повинні продовжувати захищати себе, озброюватися, готуватися, щоб уникнути війни. Це вибір, який ми зробили і робитимемо далі".

Трамп постійно наголошує, що він хоче швидкого результату. Тож переговори американської та російської делегацій можуть відбутися вже найближчими днями. Тактика Путіна буде та сама, що й раніше: не говорити Трампу "ні", але виставляти свої умови і чекати, коли "ні" скаже Україна. Трамп, безперечно, знає про цю тактику Путіна. І якщо він підіграватиме їй, то не тому, що Путін його перехитрив, а тому, що йому так хочеться.