Рівняння на Антимайдан. Що втрачає Зеленський із-за обміну "беркутівців"
Обмін полоненими за формулою "всіх на всіх", домовленості про якому були досягнуті ще 9 грудня в Парижі на зустрічі в нормандському форматі, відбувся якраз під Новий рік, ставши можливим багато в чому завдяки "газових домовленостей України і Росії.
Але ціна, яку зрештою заплатив Зеленський за звільнення українських полонених, що включила в себе не тільки газові поступки, у вигляді відмови України від багатомільярдних позовів до російського "Газпрому", але ряд куди більш важливих для українського суспільства речей. Україна видала окупантам п'ятьох беркутівців, обвинувачених у розстрілі майданівців під час Революції Гідності, "харківських терористів", що організували вибух у Харкові в 2015 році, в результаті якого загинуло чотири людини, і інших злочинців, кого навіть з великою натяжкою не назвеш військовополоненими.
Тому не дивно, що для багатьох така ціна виявилася непропорційно високою, що призвело до акцій протесту ще на стадії підготовки до обміну, коли українські суди почали відпускати вбивць "під особисте зобов'язання". Зрозуміло, якось перешкодити обміну нечисленні акції в передсвяткові дні вже не могли, і в Зеленського в новорічному зверненні до народу буде відмінна можливість відзвітувати про чергову перемогу миролюбства і гуманізму.
Передбачаючи обурення, яке викличе у патріотичної громадськості обмін "беркутівців" та проросійських терористів, на Банковій заздалегідь підготували аргументи, покликані довести правильність такого кроку. В першу чергу команда Зеленського апелює до досвіду Ізраїлю, який в 2011 році обміняв 1027 палестинських терористів на одного полоненого капрала Гілада Шаліта. Мовляв, ми, як і Ізраїль, готові платити будь-яку ціну кожного нашого громадянина. Правда, такі аргументи особливого враження на супротивників Зеленського не справили. Надто вже різні ситуації в Україні та Ізраїлі. Та й у самому Ізраїлі звільнення тисячі заради одного далеко не всі вважали правильним. Ну а спроби прихильників Зеленського в черговий раз перевести стрілки на Петра Порошенка, мовляв це попередник нинішнього президента не дав довести розслідування розстрілів Майдані до кінця і покарати злочинців, до суті питання взагалі відносяться слабо.
Так що нинішній обмін лише посилила протистояння всередині України між "войовничим меншістю" українських патріотів з одного боку і все сміливіше піднімають голову проросійським Антимайданом і аморфним аполітичним більшістю з іншого. Для президентства Зеленського ж все це привело до трьох важливих наслідків.
По-перше, історією з обміном Зеленський остаточно дав зрозуміти, що він по інший бік барикад від українських патріотів. Будучи спочатку представником інтересів умовного "аполітичного більшості", і позиціонуючи себе так і до цих пір, своїми діями Зеленський вже не раз дав зрозуміти, що не має наміру прислухатися до думки "патріотичної громадськості", а у зв'язку зі скандальною "справою Шеремета" складається стійке враження, що "АТОшники, волонтери і активісти" - для нього навіть не опоненти, а вороги.
По-друге, поступившись вимогу Кремля звільнити "беркутівців" і харківських терористів, Зеленський, по суті, дав старт амністії всіх "сепаров", в тому числі і лідерів "молодих республік", включаючи посмертну реабілітацію всіляких гіві, моторол, бетменів і захарченко. Якщо Москві досить легко вдалося умовити українську владу звільнити людей, вирок яким мав не тільки правове, а й величезне символічне значення для всієї України і українське суспільство це прийняло, що завадить пробачити сепаратистів Донбасу заради такої високої ідеї як досягнення миру?
По-третє, звільнивши заради обміну "беркутівців", Зеленський надав серйозну допомогу "реваншисту" Андрію Портнову та його однодумцям. Не дарма Портнов тут же відреагував на обмін вимогою "продовжити комплексну роботу щодо дегероїзації і деміфологізації злочинців, перетворених у героїв" тобто активістів Майдану. Тепер, "беркутівців" у справі про розстріли на Майдані як би більше не буде, і заочний вирок, якщо він коли-небудь буде, мало кого потішить. Все це відкриє дорого тепер вже розслідувань проти тих, "хто стріляв у правоохоронців", а Портнов і його товариші на каналах Віктора Медведчука докладуть максимум зусиль для того, щоб уявити Майдан так, яким його бачать з Антимайдана. Виходить, що Зеленський і обмін волею-неволею сприяють повзучому реваншу проросійських сил.
Таким чином, при всьому позитиві від повернення українських полонених додому, для Зеленського успішний сьогоднішній обмін буде означати продовження трансформації від "народного президента" до образу "проросійського президента", що однозначно налаштує значну частину українських виборців проти нього. При цьому проросійський крен Зеленського навряд чи вже зміниться. Поки все виглядає так, що рух "повзучої капітуляції" буде продовжено в наступному році виконанням домашньої роботи з "реінтеграції Донбасу" до наступної "нормандської зустрічі".
