Переохлажденная помста. Коли закриють офіс ФСБ на Подолі
Краще пізно, ніж ніколи. Така давньоримська сентенція першою приходить на розум після заяви Петра Порошенка про його плани внести до Верховної Ради законопроект про одностороннє припинення дії окремих положень договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією. Дійсно, даний міжнародний документ з усіма його формулюваннями про стратегічне партнерство й співробітництво в різноманітних сферах, у тому числі оборонної, виглядає на п'ятому році нашої війни проти російського агресора вже зовсім абсурдно. При цьому договір по суті є рамковими, тобто від нього спочатку танцює вся "дружба", так і всі "співробітництво".
Правда, остаточно і безповоротно викидати його у відро для сміття українська влада не стане. "Чому не можна скасувати цей договір, а ми тільки припиняємо дію окремих статей? Тому що є важливі для України положення, в яких сторони, я цитую, "поважають територіальну цілісність один одного, сторони підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів", - пояснив офіційну позицію держави Порошенко. Тут мова йде про те, що Київ залишає для себе можливість оскаржити на міжнародному рівні порушення принципів всього даного договору з боку Москви, яка анексувала український Крим і здійснила збройне вторгнення в окремі райони українського Донбасу. Втім, це - збереження певних дипломатичних опцій на майбутнє.
У цьому ж розрив окремих положень договору про дружбу з Росією, на дію якого та постійно посилається, відкриває перед Україною можливість переходу в широке контрнаступ на позиції всього квазигуманитарного "мышебратства" - ключового елемента путінської концепції неоімперської перемоги над українцями у славу "російського світу". І, насамперед, дозволяє зрубати на корені один такий щупалець - українська філія Федерального агентства Росії у справах СНД, співвітчизників, що проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної співпраці. Або, як називають скорочено цей державний орган, підвідомчий МЗС РФ, - Росспівробітництво. В принципі, це слід було зробити вже давно, хоча б навіть як помста на розгром української бібліотеки в Москві. Помста, звичайно, блюдо, яке подають холодним, але аж ніяк не замороженим.
Ні для кого в світі не секрет, що дане агентство, що має розгалужену мережу з 96 представництв у 81 країні, займається не стільки культурними і науковими зв'язками Росії за кордоном, скільки є потужним і дорогим засобом пропаганди та інформаційного впливу стратегічного рівня. Навіть офіційно головний напрям його діяльності - "сприяння поширенню за кордоном об'єктивного уявлення про сучасної Росії". У чому полягає така "об'єктивність", для всіх також загальновідомо. Наприклад, не дарма ще восени минулого року Європарламент прийняв спеціальну резолюцію під назвою "Стратегічні комунікації ЄС як протидія пропаганді третіх сторін", в якій серед основних інформаційних загроз Євросоюзу і його партнерам у Східній Європі перераховані не тільки інформагентство Sputnik, телеканал Russia Today і фонд "Русский мир", але і Росспівробітництво з усіма його "Російськими центрами науки і культури (РЦНК).
У своєму нинішньому вигляді федерального агентства у підпорядкуванні МЗС воно з'явилося указом тодішнього президента РФ Дмитра Медведєва у вересні 2008 р. - відразу після успішного військового вторгнення Росії в Грузію. Але при цьому вважає себе правонаступницею не тільки Росзарубіжцентру на чолі з першою жінкою в космосі Валентиною Терешкової, але і Союзу радянських товариств дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами часів СРСР. Всі ці органи завжди використовувалися для забезпечення своєї легальної діяльності за кордоном спочатку КДБ, а тепер його спадкоємцями з ФСБ. До речі, під час недавньої гучного висилки із США російських дипломатів-шпигунів серед вимушено відбувають на рідні простори виявився Олег Жиганов - глава американського представництва Росспівробітництва і РЦНК у Вашингтоні.
Зате його український колега Костянтин Воробйов, який очолює РЦНК в Києві, уникнув такої долі. Втім, йому довелося довго прощатися в аеропорту "Жуляни" з висланим офіційним радником російського посольства Володимиром Небиваевым, що є в реальності представником Служби зовнішньої розвідки Росії. Також Воробйов позбувся в Україні не тільки безпосереднього шефа, але і своєю одеської підпорядкованої - у зв'язку з "справою Скрипаля" нашу країну назавжди покинула керівник представництва Росспівробітництва в Одесі Ірина Царьова, чиї прямі зв'язки з російськими спецслужбами доведені СБУ. Хоча відомство Василя Грицака в тій чи іншій мірі пов'язує з ФСБ і практично всіх співробітників київського РЦНК, розташованого в самому центрі столиці на Подолі, і багатьох його відвідувачів. Тому думка СБУ стосовно української філії Росспівробітництва давно відомо - однозначно закрити.
Тим більше що дане офіційне представництво "русского мира" в Україні продовжує свою "мышебратскую" діяльність, як ні в чому не бувало. Лише за останній рік воно відзначилося попаданням в цілий ряд скандалів - то проводило "тотальний диктант з російської мови", то відправляло українських школярів в Москву і Санкт-Петербург для участі в учбово-освітній програмі "Здрастуй, Росіє", то вивозив молодих художників з України в Новгород на "пленери, творчі зустрічі і дискусії". Чим загрожує така обробка незрілих умів, стає зрозуміло з неодноразовим фактами нинішнього перебування в лавах російських терористів на Донбасі тих, хто будучи підлітком активно "співпрацював" саме з Росспівробітництвом.
Цілком очікувано, що київський офіс РЦНК на Подолі за останні роки був багаторазово піддається нападам з боку українських праворадикалів. І всякий раз така подія з його закиданням фаєрами і димовими шашками, антиросійськими розписами на стінах або биттям скла смакувати російськими ЗМІ довго і нудно під соусом "безчинств у Києві неонацистських молодчиків". Таким чином, у разі реального припинення роботи української філії Росспівробітництва одна з "знімальних майданчиків" для кремлівських пропагандистів кане в Лету сама собою. А одночасно буде знятий цілий масив претензій частини українського суспільства до влади по лінії реального протидії підступів "російського світу" усередині країни.
Вже який місяць припадає пилом у парламенті законопроект про денонсацію угоди 20-річної давності між українським Кабміном і російським урядом про заснування та умови діяльності інформаційно-культурних центрів. Авторами спільної ініціативи виступили нардепи з БПП, "Народного фронту" і "Самопомочі", отже, з її прийняттям навряд чи виникнуть які-небудь проблеми. А постійно відкладалося дане рішення лише через очікуваного відповіді з боку Кремля - загрози закриття Культурного центру України імені Михайла Грушевського на московському Арбаті. Між іншим, про таких дзеркальних діях в разі припинення роботи в Києві РЦНК буквально на цьому тижні заявила в інтерв'ю ТАСС голова Росспівробітництва Елеонора Митрофанова.
І це притому, що повноцінна діяльність українського центру в Москві постійно блокується не один рік, в ньому час від часу проводяться обшуки, а епізодичні культурні заходи настільки нечисленні і "шароварны", що краще б їх не було зовсім. Одним словом, овчинка вичинки явно не варто. У той же час будь-яку атаку на Культурний центр України на Арбаті можна трактувати і як попрання права власності з боку московської влади. Адже, на відміну від київського РЦНК, приміщення для якого на Подолі Росспівробітництво просто орендує, власником арбатского особняка є українська держава.
