Зло Ахметову. Коли Медведчуку доведеться захищати расистів з ультрас "Динамо"
Матчі двох грандів українського футболу майже ніколи не обходяться без скандалів. Іноді чисто футбольних, а іноді і з відчутним політичним присмаком. Так вже склалося в нашій країні, що футбольні клуби - це власність олігархів, а тому фраза "футбол поза політикою" в українських реаліях звучить як "олігархи поза політикою". Що вже, погодьтеся, оксюморон.
Отже, в неділю в Харкові у другому таймі матчу 14 туру чемпіонату капітан донецького "Шахтаря" бразилець Тайсон, перебуваючи під час ігрового епізоду біля трибун київських ультрас, несподівано свідомо вибив м'яч на трибуну, після чого показав ультрасам київського клубу середній палець, і... розплакався. Разом з Тайсоном розплакався ще один гравець "Шахтаря", Дентінью. Засмучених бразильців тут же почали втішати як "гірники" і динамівці, а арбітр призупинив на три хвилини матч, відправивши команди в підтрибунні приміщення.
Справа в тому, що до сліз бразильських футболістів довели ультраси "Динамо", викрикуючи расистські кричалки, коли м'яч опинявся у чорношкірих гравців "Шахтаря", а в таких випадках УЄФА вимагає від суддів спочатку призупинити матч на час, а якщо прояви расизму і далі, то й зовсім припиняти гру. Судячи з відео із сектора київських ультрас, деякі з присутніх там глядачів супроводжували дії бразильців криками, що імітують звуки мавп, що є цілком типовою формою "расистського тролинга" і зустрічається на багатьох стадіонах світу, незважаючи на те, що світові футбольні організації борються з такими явищами вкрай жорстко.
До повної зупинки гри в харківському матчі справа, на щастя, не дійшло, гру відновили, ультраси "Динамо" після бесіди з гравцями київської команди більше расистських вигуків собі не дозволяли, а от Тайсона видалили з поля. Расизм расизмом, а показувати непристойні жести вболівальникам - це неспортивна поведінка, що підлягає покаранню червоною карткою.
Результат матчу, в якому "Шахтар", до речі, мінімально переміг і майже гарантував собі чергове чемпіонство, тут же забувся, а ось расистський скандал явно буде мати продовження. "Динамо" тепер доведеться понести покарання за поведінку своїх уболівальників, тим більше що фото плачуть в Харкові бразильців вже розлетілося по світових спортивних ЗМІ, а солідарність з постраждалими від расизму висловив один з найсильніших футболістів світу, співвітчизник Тайсона і Дентіньо Неймар.
Загалом, інцидент стався досить неприємний, але аж ніяк не унікальний для європейського футболу. Проте в українських реаліях він набуває досить несподіваний відтінок. За донецьким "Шахтарем", що належить екс-регіоналу Рінату Ахметову, закріпилася слава клубу "сепарского". І справа не тільки в донецькій прописку та світогляді деяких гравців, але і у свідомій політиці клубу, який спекулює на темі "донбаського патріотизму", продає та здає в оренду гравців в російські клуби, відмовляється від акцій на підтримку української армії тощо.
"Динамо" ж користується репутацією клубу патріотичного, притому що власники клубу брати Суркіси в особливому українському патріотизмі ніколи не були помічені. Більш того, вони завжди знаходилися в орбіті, напевно, найбільш проросійського з усіх українських політиків - Віктора Медведчука. Поки Григорій Суркіс обіймав посади в УЄФА, а його брат був президентом клубу, на політичну орієнтацію власників "Динамо" не надто звертали увагу. Але на останніх виборах Григорій Суркіс опинився в списках "Опозиційної платформи - За життя" Медведчука і сьогодні представляє цю силу в українському парламенті, що відразу ж викликало роздратування і в ультрас, і у пересічних уболівальників. При цьому клубна політика "Динамо" не змінюється, мабуть, Суркіси розуміють, що в Києві команда з позиціонуванням подібному "Шахтарю" стадіони збирати не буде.
Що ж стосується власника "Шахтаря", то він остаточно розсварився з більшістю своїх партнерів по Партії регіонів і спробував провести до парламенту свою частину Оппоблока, проте успіху на виборах не мав, провівши у Верховну Раду лише кількох мажоритарних депутатів. При цьому проросійська політична орієнтація партії Ахметова нікуди не поділася, незважаючи на конфлікт з групою Льовочкіна, Медведчука і Рабиновича.
Що ж стосується ультрас "Шахтаря", то вони, як і переважна більшість груп футбольних ультрас, стоять на патріотичних позиціях, незважаючи на проросійські реверанси клубного керівництва і солідної частини рядовий "кузьми". При цьому серед ультрас і "Шахтаря", і "Динамо" сильні праві і крайні праві погляди.
Що ж до расистського скандалу, то "Шахтар" відразу після матчу спробував використовувати його на свою користь, розмістивши гнівну заяву про неприпустимість проявів расизму і ксенофобії, яким "не може бути ніякого виправдання". Мовляв, "Шахтар" велика інтернаціональна сім'я, рішуче засуджує таку поведінку і т. д. Можна не сумніватися, що цей скандал "Шахтар" буде розкручувати і далі, мовляв, вболівальники "Динамо" все суцільно расисти, нацисти і фашисти. Останнє, до речі, чудово лягає в російський міф про "українських фашистів", а тому буде підтримана і розвинена "ватяними" уболівальниками "Шахтаря". І це при тому, що шахтарські ультрас нічим не відрізняються від динамівських: і там, і там знаходяться люди, які в силу чи то віку, то чи особливостей інтелектуального розвитку симпатизують різного роду ксенофобиям. Але в цілому ультраси і "Динамо" і "Шахтаря" не раз довели, в тому числі і у війні на Донбасі, свою готовність захищати країну від окупантів.
У той же час керівництво "Динамо" у своїй заяві, зробленій після інциденту, в цілому погодившись з неприпустимістю проявів расизму, попросило не квапити події, спочатку розібратися в інциденті і лише потім вішати ярлики і звинувачення. І тут бажання керівництва "Динамо" захистити і виправдати своїх ультрас також цілком зрозуміло, адже відкритий конфлікт зі своїми найактивнішими вболівальниками вдарить і по іміджу клубу, і по доходах, так і санкції УЄФА клубу потрібно спробувати мінімізувати. Можна не сумніватися, що керівництво "Динамо" буде намагатися виправдовувати своїх ультрас і далі.
Ось і виходить парадоксальна картина: соратники кума Путіна з ОПЗЖ змушені захищати вболівальників свого футбольного клубу, які щиро ненавидять і Медведчука і Путіна, і весь ОПЗЖ разом взятий. Як будуть виглядати брати Суркіси, які з точки зору Кремля підтримують "фашистів", в очах партнерів по партії і друзів у Москві - питання риторичне. Адже футбол, як відомо, "поза політикою".
