Ракетна багатоходівка. Як Азербайджан допомагає Україні вдосконалити "Вільху"

Досить показово, що в цей раз відчували відразу два нових варіанти - підвищеної дальності "Вільха-М" і ракет з касетної бойової частини "Вільха-Р". Пуски проводилися на різну дальність і з різними параметрами.

Власне кажучи, сама "Вільха" вже прийнята на озброєння ЗСУ, а ось нові варіанти поки проходять державні випробування. Які, судячи з усього, вже близькі до завершення. Адже тільки "Вільха-М" має дещо іншу конструкцію, ніж стандартна ракета, а в разі "Вільха-Р" випробовується тільки нова бойова частина.

Судячи з уривків інформації, ракета з підвищеною дальністю польоту може вражати цілі на відстані до 130 км, що наближає її можливості до самого далекобійному зброї ВСУ - тактичного ракетного комплексу "Точка-У" (дальність ураження цілей у якого, нагадаємо, 120 км).

Правда, з бойової могутності нові коригована ракети поки що відстають від "Точки" - для того щоб ракета летіла далі, конструкторам довелося збільшити масу двигуна і відповідно зменшити масу бойової частини з 250 до 170 кг

Відкритим поки що залишається питання з точністю поразки. Проте конструктори стверджують, що "Вільха-М" в апогеї буде досягати висоти 30-40 км, а на кінцевій стадії польоту її швидкість буде складати феноменальні 3,4 Маха (4165 км/год). По всій видимості, враховуючи використання лазерного гіроскопа виробництва КБ "Арсенал", який використовується в конструкції ракети-носія "Дніпро" і також на ракеті російського оперативно-тактичного ракетного комплексу "Іскандер", можна повірити конструкторам, які стверджують, що кругове ймовірне відхилення нового вітчизняного зброї досягає феноменальних 5 м.

Досить перспективним напрямком виглядає і створення касетної бойової частини - адже це зброя здебільшого майданного дії, а ефективність аналогічної бойової частини на ОТРК "Точка-У" під час війни на Донбасі виявилося вище усіляких похвал. Саме так були нанесені максимальні втрати російським війська, які в серпні 2014 р. вторглися на Донбас.

По всій видимості, наступним варіантом стане противокорабельный варіант з радіолокаційною головкою наведення. Поки його позначення невідомо, але є інформація, що роботи по його створенню йдуть повним ходом.

Варто нагадати, що власне "Вільха" як реактивний снаряд, який управляється за допомогою газодинамічних рулів на всій траєкторії польоту і має інерційне наведення з можливістю коригування траєкторії польоту по сигналу GPS, була розроблена і прийнята на озброєння максимально швидко. Вперше про нього заговорив Президент України Петро Порошенко на засіданні РНБО 27 січня 2016 р., а вже восени 2018 р. ракети були прийняті на озброєння ЗСУ, пройшовши непрості заводські і державні випробування.

Варто також відзначити, що "Вільха" є типовою зброєю ракетного стримування. У застосуванні, наприклад, до ситуації на Донбасі "Вільха-М" дозволяє вражати об'єкти противника на глибину 50-70 км за лінією дотику. Тобто фактично аж до російсько-українського кордону.

І найголовніше - вже зараз розгортається серійне виробництво ракети з повністю вітчизняних компонентів, включаючи абсолютно оригінальну систему управління, ракетне паливо і бойову частину.

А як раз з цим етапом у нашого воєнпрому великі проблеми: ми можемо розробити перспективний зразок, проте довести його до серійного виробництва майже ніколи не вдається. До останнього часу в країні не було виробництва корпусів 300-мм ракети - і саме для цього були закуплені кілька верстатів з ЧПУ турецької фірми Repkon.

Не можна не відзначити і ще один факт - поки вартість однієї ракети на нинішньому етапі буде досить високою - від $300 до 500 тис. Але тут є один аспект - у разі якщо ракета буде проводитися сотнями, то ціна впаде в рази. І ресурси для цього є - в першу чергу такі ракети потрібні армії і потрібно їх досить багато (а значить є шанс, що вони потраплять в рамках державного замовлення).

По-друге, є ще й не афішується, так би мовити, "закулісний" замовник для цих ракет. Справа в тому, що за деякими (досить надійним, але неофіційних) джерел, на початковому етапі розробки і впровадження в серійне виробництво "Вільхи" у проект було вкладено турецькі гроші.

При цьому такі ракети не потрібні для турецької армії, так як у неї на озброєнні немає важких РСЗВ "Смерч". Зате є Азербайджан, який володіє найбільшим парком подібних систем за межами Російської Федерації.

І ще - на сьогоднішній день офіційно Баку не купує ці снаряди, однак активність у переговорах з українською стороною просто шалена. Так, наприклад, на останній за часом збройовій виставці в Стамбулі IDEF-2019 представники міністерства оборони Азербайджану і "Укроборонпрому" провели черговий раунд. Причому в прес-релізах прозвучали вкрай обтічні формулювання - "співпраця в боєприпасної галузі".

Така складна система співпраці не випадкова - в якийсь момент Росія стала одним з основних продавців зброї для азербайджанської армії. При цьому позиція Баку з приводу, наприклад, Криму кардинальним чином відрізняється від московської. І тут зрозуміло - у них є свій Карабах.

Тому, бажаючи зберегти хороші відносини як з Україною, так і з Росією, Азербайджан знайшов лазівку налагодження співпраці з Києвом, при цьому зберігаючи "дипломатичне обличчя" у відносинах з Кремлем. Мова йде про щільної інтеграції азербайджанського ВПК з турецьким і отримання таким чином технологій і сучасної зброї.

Тобто в разі, якщо інформація про можливі закупівлі партії ракет "Вільха" Азербайджаном близька до дійсності, то, з одного боку, Баку отримає за відносно невеликі гроші в своє розпорядження досить потужні ракети, які значно підвищують її вогневі можливості. А ми - значне здешевлення виробництва ракет і означає можливості придбати їх набагато більше для власних збройних сил.