"Сценарії з Вашингтона". Що може непублічно пропонувати Байден Путіну

Директор ЦРУ Вільям Бернс перебуває в Анкарі для зустрічі зі своїм колегою з російської розвідки. Про це повідомив агентству Reuters представник Білого дому на умовах анонімності.

За його словами, Бернс має передати повідомлення про наслідки будь-якого застосування Росією ядерної зброї, а також порушити питання про американців, затриманих у Росії. "Він не веде жодних переговорів. Він не обговорює врегулювання війни в Україні ", — наголосив чиновник, додавши, що Україна була проінформована про поїздку заздалегідь.

У будь-якому випадку це не пересічна подія. Це перша очна зустріч високопоставлених представників Вашингтона та Москви після повномасштабного вторгнення російських військ до України. Востаннє делегації США та РФ зустрічалися понад десять місяців тому — 10 січня в Женеві на переговорах щодо безпеки, які завершилися безрезультатно.

Про переговори в Анкарі між делегаціями США та РФ 14 листопада першим повідомив російський "Комерсант". За його інформацією, з російської сторони до Анкари прилетів директор СЗР (служби зовнішньої розвідки) Сергій Наришкін. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков підтвердив факт переговорів в Анкарі, але відмовився розкривати їх зміст.

Байден у ролі миротворця

Зустріч Бернса та Наришкіна цілком вписується у прагнення Вашингтона продемонструвати американцям та усьому світу миротворчі зусилля Джо Байдена. Це важливий момент, і його варто підкреслити. Усередині США (від діячів типу Ілона Маска) і на глобальній арені (від "нейтральних" країн) Байден чує чимало критики в тому дусі, що він повинен думати не про те, як допомагати Україні у війні з Росією, а про те, як найшвидше покласти край цій війні, яка загрожує викликати глобальну продовольчу та енергетичну кризу, підірвати світову економіку та вилитися у світову ядерну війну.

Тому Байден повинен грати публічну роль миротворця. Інша річ, що ми не знаємо, як далеко він готовий зайти у цій грі.

Тиждень тому газета The Wall Street Journal повідомила, що радник із національної безпеки США Джейк Салліван провів конфіденційні телефонні переговори з високопоставленими російськими чиновниками, спрямовані на зниження ризику світової війни через Україну. Газета додала, посилаючись на анонімного представника Білого дому, що 4 листопада Салліван під час свого візиту до Києва "звернувся до керівництва України, закликавши його публічно заявити про свою готовність врегулювати конфлікт".

13 листопада та сама газета розповіла нові подробиці — цього разу посилаючись на двох європейських дипломатів. За їхніми словами, "Салліван рекомендував команді Зеленського почати думати про свої реалістичні вимоги та пріоритети для переговорів, включаючи перегляд заявленої мети України про повернення Криму, який був анексований у 2014 році".

Втім, як розповіла газета The New York Times 10 листопада, в уряді США виникли розбіжності щодо того, чи слід чинити тиск на Україну. Голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі наполягає, що українці мають спробувати закріпити свої досягнення за столом переговорів, але інші високопосадовці опираються цій ідеї, стверджуючи, що жодна зі сторін не готова до переговорів і що будь-яка пауза у бойових діях лише дасть Путіну можливість перегрупуватись.

Про Україну без України?

Оцінюючи всі ці заяви, не варто забувати, що одним із головних їх адресатів є Кремль. Білий дім начебто демонструє Путіну та його оточенню, що можливі різні варіанти. І головний меседж полягає в тому, що Байден зараз ще не ухвалив жодних остаточних рішень і готовий до компромісних домовленостей.

У зв'язку з цим цікаві численні "витоки інформації", що з'явилися у російських ТГ-каналах, які вважаються антипутінськими. Суть у тому, що Путін через різних посередників пропонував Байдену домовитися і нібито отримав зустрічні пропозиції. З'явилося вже кілька різних "сценаріїв з Вашингтона". Достовірність їх, звичайно, є сумнівною, але можна припустити, що ми бачимо прояв інформаційної війни між різними вежами Кремля. Примітно, що всі ці сценарії дуже принизливі для Путіна.

Наприклад, одна з "пропозицій миру" має такі контури. Росія виводить війська з усіх окупованих територій, окрім Криму. Сухопутний кордон Росії та Білорусі з Україною — демілітаризована зона глибиною 100 км (без російських важких озброєнь). Крим — демілітаризована зона повністю (тільки стрілецька зброя), Чорноморський флот РФ залишає Севастополь, проте статус Криму "виноситься за дужки" на сім років. Також Росія отримує гарантії невступу України до НАТО протягом семи років.

Або — Путін йде у відставку, новий керівник виводить війська з української території, золотовалютні резерви РФ, заарештовані на Заході, передаються ООН і витрачаються на відновлення України. Вигода Кремля може бути в тому, що тоді він уникне міжнародного суду над Путіним та іншими військовими злочинцями, конфіскації майна російських олігархів, накладення на Росію зобов'язання виплачувати грошові репарації Україні, а також з Росії одразу ж буде знято всі західні санкції.

Не можна виключати можливості того, що такі сценарії дискутуються між Вашингтоном і Москвою. Очевидно, що подібні пропозиції, при спробі їх реалізувати, розлютять суспільство і в Росії, і в Україні. Тому можливі два варіанти подальшого розвитку подій.

Песимістичний для нас варіант у тому, що США можуть одночасно шантажувати обидві сторони, підштовхуючи до компромісу. Вашингтон може давити на нас загрозою скорочення військової підтримки. А на Кремль — загрозою посилити військову допомогу Україні.

Оптимістичний варіант полягає в тому, що Байден гратиме в цю гру рівно стільки, скільки Путін торгуватиметься. А потім повідомить лідерам Китаю, Індії та інших "нейтральних" країн, що він зробив усе, що міг, проте Путін не погодився на компроміс, тому залишається один вихід — посилити допомогу Україні, щоб якнайшвидше покінчити з цією війною.