Рабинович у спідниці. Як Богословська дала старт президентської кампанії
Наступні президентські вибори з якоїсь далекої і аморфної перспективи стають все більш актуальною реальністю українського політичного процесу. До останнього часу від конкретних заяв, що стосуються майбутньої кампанії, утримувалися майже всі потенційні учасники перегонів, але це мовчання порушила одіозна і добре призабута Інна Богословська, першої прямо заявила про плани балотуватися на пост глави держави.
У тому, що Богословська заявила про свої президентські амбіції раніше всіх, нічого надто дивного немає. Інні Германівні, яка після Революції Гідності опинилася на порозі політичної пенсії, потрібно знову заявити про себе, і бажано як можна голосніше, і передчасно давши старт президентської кампанії, вона як мінімум знову звернула на себе увагу і змусила згадати деталі її політичної кар'єри.
А почалася ця кар'єра в далекому 1998 році, коли Інна Германівна вперше потрапила в парламент, перемігши на одному з округів у Харкові. За свою першу депутатську каденцію Богословська змінила аж три фракції, причому всі прокучмівські - НДП, Партії зелених і Трудовий України. Однак широку популярність в української громадськості Богословська отримала на виборах 2002 року, коли стала одним з лідерів відверто політтехнологічного проекту - "Команда озимого покоління". У парламент озима команда так і не потрапила, але старання Богословської були винагороджені і в 2003 році вона очолила Держкомітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Але вже через рік Богословська зі скандалом пішла у відставку, нібито через незгоду з політикою тодішнього віце-прем'єра Миколи Азарова, запустивши в обіг термін "азаровщина".
Результатом такої ось опозиції до уряду Януковича став новий проект Богословської "Віче", теж цілком політтехнологічний, і провалився на виборах 2006 року, як і "Озиме покоління". Проте в опозиції до Януковича Богословська була дуже недовго і на дострокових виборах 2007 року пройшов до парламенту як четвертий номер списку Партії регіонів, якій була вірною аж до Революції гідності. Але головну свою роль Богословська зіграла на президентських виборах 2010 року, де балотувалася технічним кандидатом в образі такої собі анти-Тимошенко. Тоді Інна Германівна не вилазила з телеефірів, займаючись там виключно антипиаром головного конкурента Януковича. Саме за цю нестримну антитимошенківську риторику, коли Богословська не соромилася ні особистих образ, ні звинувачень в найтяжчих злочинах, Інна Германівна і отримала в народі прізвисько "Черноротая". Навіть по українським, не надто педантичним мірками, потік ненависті і жовчі, изливавшийся з вуст Богословської на адресу Тимошенко, явно зашкалював. Функцію головного критика Тимошенко Богословська старанно виконувала і після виборів, аж до посадки Юлії Володимирівни у в'язницю.
Тим не менш, в політичному чутті пані Богословської не відмовиш. Після початку Евромайдана вона вчасно зорієнтувалася, зі скандалом вийшла з Партії регіонів, та неодноразово використовувала свої риторичні здібності тепер вже зі сцени Майдану і проти Януковича.
І ось за два роки до наступних президентських виборів Богословська починає виборчу кампанію. Враховуючи значний досвід Інни Германівни участі в технічних політпроекти, і її антитимошенківську спеціалізацію зовсім неважко здогадатися, якою саме буде виборча кампанія Богословської. Тим більше, що Юлія Володимирівна знову і небезпідставно мітить у головні конкуренти діючого президента. За великим рахунком, Богословська вже зараз не забуває згадати в прямих ефірах про те, що Тимошенко нічим не краща за Януковича, "настільки ж авторитарна, алчна і фрустрована".
Дуже ймовірно, що на майбутніх виборах Богословської уготована роль такого собі Рабиновича в спідниці. І якщо перший буде відбирати голоси у Оппоблока та його кандидатів, то друга у Тимошенко.
Ще один момент, явно підкреслює технічний характер участі Богословської у виборах - це її програма "наполовину урізати повноваження президента". Це майже по-симоненковски. Колись головний комуніст України обіцяв обратися президентом, щоб ліквідувати цю посаду взагалі. І Симоненко тоді, і Богословська сьогодні чудово усвідомлюють, що ніякими президентами вони обрані не будуть, а тому можна обіцяти все що завгодно, лише б привернути до себе увагу. І сприймати подібні плани занадто серйозно явно не варто.
Тим не менш, зусиллями Богословської президентська гонка вже запущена, і поступово вона буде втягувати у свою орбіту всіх українських політичних гравців. Щось підказує, що Богословська тепер буде з'являтися на екранах телевізорів все частіше і говорити про Тимошенко все голосніше. А у Юлії Володимирівни ж додалося головного болю, адже тепер у неї є відразу два особистих опонента, не поступаються їй у мистецтві риторичного пінг-понгу. Адже Герман, за великим рахунком, практично стала союзницею Олега Ляшка з його "московською зозулею". І обидва цих особистих ворога будуть грати максимально брудно.
