Пилосос для армійських кадрів. Навіщо Зеленський вирішив узаконити ПВК

Минулий тиждень був багатий на заяви від президента, які стосувалися найрізноманітніших питань. На цьому тлі майже непоміченим пройшло засідання Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України, де несподівано для багатьох Володимир Зеленський анонсував наявність у парламенті відразу двох законопроектів про створення приватних компаній (ПВК). Причому, за його словами, один з них планується прийняти до закриття поточної сесії Верховної Ради України.

При цьому президент стверджує, що обидва проекти ще навіть не зареєстровані. Тут він щось наплутав, або законопроектів більше ніж два. Так як на розгляд Верховної Ради вже внесено проект №3005 "Про військово-консалтингову діяльность" депутата від "Слуги народу" Ольги Василевської-Смаглюк (це було зроблено ще 4 лютого 2020 р.). У будь-якому випадку спиратися при аналізі поки можна лише на нього, а також мати на увазі озвучене публічно бажання президента отримати закон про ПВК.

Цікаво відзначити, що при найближчому розгляді законопроект Василевської-Смаглюк дуже схожий на той, який подавав більше двох років тому (5 березня 2018 р.) депутат від Блоку Петра Порошенка Валерій Карпунцов. З іншого боку, важко було б чекати від 34-річної журналістки чогось зовсім оригінального в такому непростому питанні, як спроба перекласти створення і діяльність ПВК в законодавче русло.

Крім ініціативи Карпунцова, за останні роки було ще дві подібні спроби - у 2015 р. за прийняття такого закону активно агітував позафракційний депутат, лідер "Правого сектора" Дмитро Ярош, а в 2018-му - депутат від "Народного фронту" Євген Дейдей. Правда, ні один, ні інший далі розмов "по телевізору" не пішли - відповідні документи так і не були зареєстровані в Раді.

Тепер ми спостерігаємо чергову спробу, але вже під соусом "подолання проблем ветеранів". На перший погляд, новий-старий законопроект №3005 цілком придатний і в цілому відповідає нашим реаліям. Так, насамперед ПВК заборонять працювати всередині України, хоча буде дозволено мати бази і полігони, проводити тренування, включаючи роботу з вогнепальною зброєю.

Чітко окреслено і коло їх завдань: охоронна діяльність (як об'єктів, так і персон), навчання іноземних військ і спецслужб, обслуговування і ремонт техніки, послуги з військового будівництва, розмінування, а також миротворчість. Тобто набір, характерний для будь-якого подібного збройного формування у будь-якій частині цивілізованого світу.

Передбачено також створення спеціального органу для контролю - Національної комісії, яка і буде видавати ліцензії для здійснення діяльності приватної військової компанії.

Які можуть бути плюси і мінуси легалізації діяльності таких компаній (а не секрет, що нелегально ПВК в Україні є створення нових під контролем держави). Перш за все, на тлі розмов про те, що це така собі панацея для вирішення всіх проблем ветеранів війни на Донбасі, варто розуміти, що реально це альтернатива громадянському працевлаштуванню для досить вузького прошарку військових фахівців. Незважаючи на наявність у країні великої кількості людей, у яких є статус учасників бойових дій (за різними даними від 300 до 350 тис.), реально можуть бути затребувані на міжнародному ринку від сили 10-15 тис. осіб.

Причому це насамперед технічні фахівці - техніки літаків і вертольотів, інструктори-танкісти і т. д. "Гарматного м'яса" у вигляді охоронців з досвідом ведення бойових дій у світі достатньо, хоча попит зростає постійно.

Другий важливий момент в організації ПВК - це зацікавленість конкретних країн і політиків. Насамперед мова йде про США, адже неможливість роботи на Росію і російські компанії жорстко прописана в законопроекті. І тут є підстави думати, що Вашингтон підтримує таку ініціативу - адже не дарма питання про приватны військовы компаніъ підняли на щит саме зараз. За деякими даними, мова може йти про вплив на Зеленського Міхеїла Саакашвілі, який під час свого президентства в Грузії активно використовував можливості західних ПВК для посилення боєздатності збройних сил.

Говорячи про плюси, варто сказати і про мінуси такого підходу. Є небезпека того, що на етапі обговорення в стінах парламенту будуть спроби внести непримітні поправки, які легалізують приватні армії "титушек" всередині країни. При наявності досить великого числа депутатів, які орієнтуються на тих чи інших олігархів, цього виключити не можна.

Другий момент - прийняття закону спричинить за собою відтік фахівців з армії. Адже приватна компанія зможе запропонувати більш привабливі фінансові умови, ніж держава. З чим вона не зможе конкурувати, так це із соціальними зобов'язаннями, але як раз з цим в нашій армії досить великі проблеми. І завжди буде спокуса заробити на умовну квартиру за півроку, а не чекати десятиліттями подачки від держави.

Підводячи підсумок, можна сказати, що питання зі створенням приватних військових компаній в Україні досить непросте. І державі тут варто насамперед визначитися зі своєю функцією. Хоча намітки на включення подібних компаній в загальнодержавну систему є - так, наприклад, передбачено часткове державне фінансування у випадку якщо компанія проводить військово-патріотичну роботу. Є, наприклад, просто величезний потенціал залучення ПВК для підготовки бійців територіальної оборони та оперативного резерву. В цьому випадку система підготовки буде набагато простіше з точки зору керованості і логістики, так і практичного сенсу буде побільше, ніж у нинішніх зборах резервістів.

З неочевидних бонусів відзначимо й те, що однозначно в країні зросте рівень бойової підготовки і культури поводження зі зброєю. Мало того, фактично буде легалізована прошарок законослухняних громадян, які не втратили кваліфікацію, які в разі крайньої необхідності зможуть поповнити лави ЗСУ чи інших силових структур. А адже вже зрозуміло, що протистояння з Росією - це на десятиліття, і враховуючи неспівмірність військових потенціалів, наявність підготовленого резерву є одним з важливих чинників посилення обороноздатності країни.