КСУ важливіший за євроінтеграцію. Чому Банкова пішла ва-банк проти Єврокомісії

На шляху нашої євроінтеграції стався новий поворот. Наша влада відмовилася виконувати рекомендації Венеціанської комісії щодо порядку відбору конституційних суддів. Натомість Верховна Рада зібралася ухвалити законопроект №9225, який прямо суперечить позиції Венеціанки та Європейської комісії.

Схоже, Офіс президента розраховує на те, що західні партнери не будуть голосно протестувати, бо зараз важливіше демонструвати єдність, а не роздмухувати розбіжності. Але у будь-якому разі рівень довіри до нашої влади з боку Євросоюзу знизиться. Очевидно, що Банкова зробила одним із головних пріоритетів отримання контролю над Конституційним судом. І тут головне питання — для яких цілей це їй потрібно?

Втрачений сьомий член

У найближчі два місяці Єврокомісія планує дати оцінку виконання Україною семи кроків, які необхідні для початку переговорів щодо вступу до Євросоюзу. Ці кроки було сформульовано 10 місяців тому. І перший із них стосується саме КСУ: "Прийняти та впровадити законодавство про порядок відбору суддів Конституційного суду України, включаючи процес попереднього відбору на основі оцінки їхньої доброчесності та професійних якостей, відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії".

13 грудня Верховна Рада ухвалила закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах". У ньому записано, що відбір проводитиме незалежна Дорадча група експертів (ДГЕ), до складу якої входитимуть три міжнародні експерти та три члени, призначені парламентом, президентом та з'їздом суддів.

Проте 19 грудня Венеціанська комісія оприлюднила висновок, у якому піддала цей закон критиці. Комісія зауважила, що політичний вплив на процес відбору суддів буде нейтралізовано, якщо до складу ДГЕ включити сьомого члена, рекомендованого міжнародними організаціями. Тоді кількість міжнародних експертів зросла б до чотирьох, і вони здобули б перевагу.

Проте Володимир Зеленський не схотів відправити закон до Ради на доопрацювання і 20 грудня підписав його. 13 січня Єврокомісія заявила, що Україна має скоригувати законодавство відповідно до висновку Венеціанки і, зокрема, додати до ДГЕ сьомого члена. 25 січня президент Венеціанської комісії Клер Базі-Малорі направила голові Верховної Ради Руслану Стефанчуку листа, в якому повідомила, що Венеціанка відмовляється висувати кандидатів у члени ДГЕ, доки закон не буде виправлений, зокрема, доки там не з'явиться сьомий член.

Таким чином, ухвалений закон не зможе запрацювати, а отже, відбір конституційних суддів взагалі буде заблокований. Зараз у складі КСУ не вистачає п'ять суддів із 18: три вакансії за квотою парламенту та дві за квотою з'їзду суддів. І відбір кандидатів не розпочнеться, доки не буде ухвалено такий закон, який влаштує Венеціанку та Єврокомісію.

Зрозуміло, що наша влада не могла залишити цю ситуацію в підвішеному стані. 19 квітня голова парламентського комітету з питань правової політики Денис Маслов та ще сім "слуг народу" внесли законопроект №9225 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення окремих положень про проведення конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України". Сьомого члена ДГЕ там немає.

Теорія та практика

Обговорюючи цей законопроект, потрібно чітко розрізняти теорію та практику. Захисники проекту №9225 спираються на теорію. Вони вказують на пункт проекту, в якому йдеться про те, що у разі однакової кількості голосів "за" та "проти" (серед шести членів ДГЕ) є вирішальними голоси трьох членів ДГЕ, з яких принаймні двоє запропоновані міжнародними організаціями або Венеціанською комісією. Тобто, хоча кількість міжнародних експертів не збільшується, але вони все одно набувають вирішального голосу. Саме це, за словами захисників, і було головним для Венеціанки та Єврокомісії, а скільки цих експертів у складі ДГЕ — четверо із семи членів чи троє із шести — зовсім неважливо.

Критики проекту №9225 наголошують на практиці. Вони вказують насамперед на те, що Банкова вже чітко продемонструвала свою пряму практичну зацікавленість у варіанті "троє із шести". Якби їй було все одно, то вона від початку погодилася б на варіант "четверо з семи". І вже давно пройшли б обидва конкурси (у парламенті та на з'їзді суддів), і всі вакансії у КСУ були б заповнені. Але Банкова обрала найскладніший шлях — загострювати відносини з Венеціанкою та Євросоюзом, ставити під ризик зриву євроінтеграцію України, викликати подив у західних політиків своїм бажанням будь-що уникнути сьомого члена ДГЕ. І все це заради того лише, щоб замінити варіант "четверо із семи" на інший, "теоретично еквівалентний"? Очевидно, для Банкової є велика різниця.

Інші важливі практичні подробиці розкривають у статті на "Європейській правді" голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков із співавторами. Вже наявний досвід конкурсів показав, що формат "троє з шести" із вирішальним голосом міжнародних експертів "не дозволяє відібрати найефективніших кандидатів, бо змушує іноземних членів іти на компроміси. До того ж міжнародні експерти не хотіли вступати у конфронтацію та не часто використовували своє право вирішального голосу, — розповідають автори статті. — За такого підходу в конкурсі можуть перемогти лише ті, кого влада вважатиме "безпечними" і у кого міжнародники не знайдуть проблем, як-от недоброчесності або політичної залежності (підкреслимо, "не знайдуть" не означає, що цих проблем немає)".

Про те, що на практиці виходить саме так, дуже переконливо засвідчив нещодавній конкурс на посаду директора НАБУ, який проходив точнісінько за тією ж схемою, яка зараз пропонується для відбору конституційних суддів. Там у конкурсній комісії теж було шість членів, з яких три міжнародні експерти, і у разі однакової кількості голосів "за" та "проти" були вирішальними голоси трьох членів, з яких принаймні двоє запропоновано міжнародними організаціями. Результат вийшов чудовим для Банкової — саме тому вона так прагне повторити цей досвід при відборі суддів КСУ.

Сумнівний компроміс

На щастя, проект №9225 не заблокує нашу євроінтеграцію. Автори вищезгаданої статті встигли дізнатися у західних посольствах, що проект №9225 — це не ляпас європейським партнерам, а компроміс. За їхніми даними, Київ розробляв законопроект №9225, погоджуючи його із представниками Венеціанської комісії, а також Єврокомісії. "Євросоюз подає сигнали про готовність поступитися принципами і, "аби не дратувати українську владу", готовий погодитися на формулу добору суддів КСУ, яка з високою ймовірністю дасть чинній владі змогу захопити Суд на роки, — стверджується в статті. — Ще цікавіше те, що ЄС, мотивуючи зміну своєї позиції, каже, що його українські співрозмовники… "дуже емоційно" реагують на будь-які розмови про сьомого члена".

Схоже, бажання не допустити сьомого члена ДГЕ вийшло у Банкової на перший план і за своєю вагою випередило навіть євроінтеграцію. У такій ситуації Євросоюз справді може погодитися на поступки, аби не радувати Москву публічним скандалом із Києвом.

Але це сумнівний компроміс. Його ціною буде падіння довіри до Києва. Бо як можна довіряти пафосним словам української влади про європейські цінності та захист демократії, якщо вона зробила своїм пріоритетом контроль над КСУ.

А ціна питання — саме контроль над Конституційним судом. Зараз у КСУ 13 членів, із них п'ятеро вважаються повністю лояльними до Банкової. Якщо до них додадуться ще п'ятеро таких, вийде 10 — і вони зможуть штампувати будь-які рішення, які захоче влада.

Якби Банкова хотіла отримати по-справжньому прекрасний КСУ, високопрофесійний, доброчесний і глибоко патріотичний, вона насамперед би забезпечила чесний і прозорий відбір конституційних суддів, щоб ані українські громадяни, ані західні партнери не мали й тіні сумніву в його результатах. І це напевно допомогло б прискоренню нашої євроінтеграції.

Але Банкова замість цього дала додаткові аргументи тим західним політикам, які сумніваються в щирості європейських декларацій нашої влади. Контроль над конституційним судом — це крок назад від європейських традицій взагалі і від принципу поділу влади зокрема.

І якщо цей крок буде зроблено, він неминуче викличе питання щодо його цілей. Які закони запланувала Банкова, якщо вона настільки не впевнена у їхній відповідності Конституції, що хоче завчасно отримати ручний КСУ? Саме у цих підозрах та сумнівах полягає головна небезпека законопроекту №9225 — навіть якщо Венеціанка та Єврокомісія вже змирилися з тим, що його буде прийнято.