Путін в спину. Штайнмайер і Еро приїжджали до Києва вирішувати свої проблеми

У Києві побувала делегація міністрів закордонних справ Німеччини та Франції Франк-Вальтер Штайнмайер і Жан-Марк Еро, з метою переконати українське керівництво у необхідності прийняття нового кейса "зустрічних кроків" для політичного врегулювання російсько-українського конфлікту на Донбасі. Однак їх заяви в "сухому залишку" не віщують Києву нічого хорошого. Мова йде банально про "впихивании" в Україну ОРДЛО з усіма витікаючими наслідками легалізації російської окупації Донбасу.

Наші європейські партнери, не сходячи з трапа літака, зажадали від Києва надати особливий статус Донбасу, прийняти закон про вибори на цих територіях і амністувати бойовиків. В обмін на це, українській стороні пропонують "добру волю Москви" у вигляді повного перемир'я на тиждень (з 15 вересня), а також у довгостроковій перспективі вкинули розмите формулювання: "після вирішення політичних питань - "відновлення контролю над східним кордоном".

У народі ці пропозиції вже охрестили як "план Медведчука - Суркова". Його логіка така: спочатку повне припинення вогню з "виміром тиші" протягом місяця, після цього відвід військ у трьох пілотних зонах і створення складів озброєння, які будуть нібито оглядатиметься СММ ОБСЄ (без участі української сторони). У цей час Верховна Рада України повинна прийняти закон про проведення виборів у ОРДЛО та конституційно закріпити особливий статус окупованого Донбасу. Тільки після цього європейські міністри обіцяють нам якийсь "гарантійний механізм" розширення пілотних зон, відведення і збереження на складах під охороною миротворців ОБСЄ важкого озброєння з подальшим розведенням військ по всій лінії фронту, створення нових пропускних пунктів; звільнення заручників. Паралельно з цим етапом пропонується провести вибори в ОРДЛО, і тільки потім російські війська повинні будуть виведені з території окупованого Донбасу, а бойовики повинні отримати амністію.

Штайнмайер і Еро досить жорстко продавлюють цей план і пов'язують з ним подальшу політику ЄС щодо Росії. "Україна повинна провести вибори на Донбасі після реалізації заходів з безпеки. Продовження політичного процесу неможливо без безпеки" - це єдина застереження, яку роблять наші європейські партнери. У якості "солодкої пігулки" для Києва вони пропонують продовження санкційного режиму на півроку (відповідне рішення вже прийнято) і все той же безвізовий режим з обіцянкою додаткової фінансової допомоги по відродженню постраждалих регіонів.

Цей план є свідченням слабкості європейської політики на російському напрямку і продовженням стратегії задобрювання Путіна з метою заморозити конфлікт.

В ЄС налякані воєнними приготуваннями Москви, мілітаризацією регіону і возможномым фронтальним зіткненням на Донбасі. У Брюсселя немає відповіді на російську загрозу. Заходи безпеки, які були запропоновані командуванням НАТО і оборонними відомствами європейських країн - членів Альянсу не знайшли підтримки у політичних лідерів ЄС. Зростає втома від проблем України в європейському політикумі, прихильники замирення з Росією все частіше починають вигравати вибори в ЄС, збільшується кількість прихильників євроскептиків. Все це грає на руку Москві.

Крім того, фактор виборів у США не додає впевненості в своїх силах прихильників жорстких заходів відносно Росії в самому ЄС.

Росія чітко заявила, що не бачить сенсу в проведенні зустрічі в "нормандському форматі" без принципової згоди Києва на реалізацію "плану Медведчука - Суркова". Це, по суті, російський ультиматум Європі.

Якщо місія Штайнмайера і Еро не буде мати успіху, Росія загрожує відновленням бойових дій і зривом Мінського процесу навіть у форматі консультацій. Про те, що там глухий кут - свідчить відсутність результатів переговорів про обмін полоненими, відкриття пункту переходу в Золотом (Луганська область) і блокуванні обговорення гуманітарних питань. Для переконливості своєї позиції, на територіях ОРДЛО і через агентурну мережу на звільнених територіях Луганської і Донецької області розпускаються чутки про нібито підготовлюваний наступ російсько-терористичних військ по всьому фронту.

План Кремля досить простий. Поки ЄС слабкий, а в США йдуть вибори, максимально нав'язати Україні невигідний сценарій врегулювання і закріпити на рівні документів і угод нові зобов'язання Києва. Наприклад, змусити український парламент прийняти закон про вибори в ОРДЛО і, таким чином, закласти умови для легалізації своєї окупаційної адміністрації на Донбасі.

З російсько-українського конфлікту вийти внутрішньоукраїнський конфлікт. У підсумку Петру Порошенку доведеться мати справу з "легалізовані" Теслярським і Захарченко. Діалог потрібно буде вести безпосередньо, а не через посередників і "народну дипломатію" Кучми - Марчука. По-друге, з виборами повинен бути запущений "особливий статус Донбасу" у вигляді пакета за змістом соціальної сфери окупованій території (захищена рядок у держбюджеті на виплати пенсій і зарплат бюджетникам).

Москва може піти на зниження напруженості в регіоні і навіть вивести частину своїх військ. Не виключено, що Кремль навіть висловиться за озброєнні місії СММ ОБСЄ стрілецькою зброєю для обмеженого інспектування в ОРДЛО. Але до повного виведення своїх військ і демілітаризації Донбасу справа просто не дійде.

"Легалізовані" та амністовані сепаратисти будуть тягнути процес реінтеграції України, висуваючи все нові і нові вимоги Києву, апелювати до "право вето" на зовнішньополітичні євроінтеграційні ініціативи, вимагати нові права і т. д. Природно, що українське керівництво (якщо йому ще не до кінця відмовив інстинкт самозбереження) буде чинити опір повзучої конфедералізаціі держави. Договірні відносини ОРДЛО з Києвом (а мова йде саме про такий сценарій) просто доб'ють держава Україна.

Що робити Києву? Перші заяву міністра закордонних справ України Павла Клімкіна про те, що спочатку гарантії безпеки на Донбасі, а потім вирішення політичних питань вселяють обережний оптимізм. Здається, що в Києві розуміють згубність "реінтеграції по-штанмайерски". Однак, наша логіка виконання Мінська-2 повинна бути підкріплена прийняттям відповідних правових рішень.

Наприклад, парламентської коаліції варто було б прислухатися до аргументів прихильників прийняття законопроекту "Про тимчасово окупованій території України" (№3593), який не тільки визнає Росію окупантом, але й дає основу в майбутньому вимагати від неї компенсації збитків. А далі можна шукати новий формат для діалогу. Це може бути так само озброєна місія ОБСЄ або міжнародна миротворча місія під мандатом ООН. Є багато форматів, які потенційно здатні забезпечити мир у регіоні. Головне сьогодні проявити твердість політичної волі і сказати "ні" нашим європейським друзям.

Віталій КУЛИК,
директор Центру досліджень
проблем громадянського суспільства
р. Сєвєродонецьк