Путін придумав, як провести вибори на Донбасі
Про те, як будуть працювати друзі Путіна в ЄС, можна судити по декларації про спільні цінності з РФ, прийнятої бюро ПАРЄ. Це тільки квіточки, до осені можна очікувати й інших демаршів з боку європолітиків різного масштабу. У тому числі - блокування рішення про безвізовий режим з Україною. Наші дипломати закликають не панікувати і обіцяють безвиз до кінця року, але нам треба бути реалістами: поки в ЄС не розберуться зі своїми проблемами, більшого для України, ніж в Європі роблять зараз, очікувати не варто. Продовжать санкції проти Росії, і то добре.
Як правильно зазначив народний депутат, голова нашої делегації ПАРЄ Володимир Ар'єв, "Євросоюз закриється від будь-яких зовнішніх подразників і буде ліквідувати внутрішні, щоб не пішла ланцюгова реакція. Тому санкції проти РФ, дуже цілком можливо, почнуть поступово знімати з 2017, а безвізовий режим для нас, Грузії і Туреччини відкладеться на невизначений час". Додамо - відстрочка скасування Шенгену не катастрофа. Значно гірше, якщо Євросоюз візьме курс на скасування санкцій проти Москви. Оскільки це відбудеться не раніше наступного року, у Києва є невеликий часовий люфт, щоб виробити свою стратегію в ситуації напіврозпаду ЄС.
Але головне тепер для нас - не піддатися на посилено проталкиваемую Кремлем технологію перетворення України в країну, яка не здійснилася. Від Путіна ми знову чуємо мантри про зміни в українську Конституцію, про особливий статус Донбасу, вибори там без повернення Україні контролю над кордоном і амністію бойовикам. А від деяких українських політиків, які вважають себе патріотами, чуємо про необхідність вести прямий діалог з ДНР/ЛНР, заклики не платити за комунальні послуги, бачимо хвилю звинувачень у корупції. Причому, в переважній більшості випадків ці звинувачення - політтехнологія. Сьогодні-завтра з'явиться ще одна "фішка": Європа нас кинула один на один з Росією, протистояти Путіну ми не зможемо, тому давайте домовлятися, проведемо вибори на окупованих територіях. І тоді війна швидко закінчиться.
І або не встоїть під тиском Кремля і погодиться на його вимоги до кінця року, або лицедії дотиснуть ситуацію до позачергових парламентських виборів. І вже новий парламент зробить все, чого добивається Путін. На хвилі соціального і антивоєнного (або, навпаки, на гаслах "війна до переможного кінця") популізму туди пройде така кількість явних або прихованих агентів Кремля, скільки не було за всю історію українського парламенту. І приведуть їх в Раду самі виборці, яким сьогодні активно заштовхують надзвичайно небезпечні ідеї про повсюдної "зраді".
Як не допустити подібного сценарію? По-перше, чітко вирішити для себе, яким ми, а не Путін, бачимо майбутнє окупованих територій. Або ми говоримо: доки Україна не поверне їх під свій контроль, не може бути ніяких відносин з ДНР/ЛНР, або будуємо плани по їх реінтеграції.
Коли міністр регіонального розвитку Геннадій Зубко озвучує суму в $15 млрд. на відбудову Донбасу, відразу виникає три питання. Перший - на відновлення якій частині Донбасу повинні піти ці гроші. Другий - звідки ми їх візьмемо - ЄС у ситуації турбулентності нам таких грошей не дасть, а тягнути їх з кишень вітчизняних платників податків - шлях до посилення внутрішньої конфліктності в суспільстві. Третій - скільки з названої суми краще відправити на потреби оборони, враховуючи, що у разі зриву путінських планів з перетворення України в "сіру зону", можна очікувати серйозної ескалації. Ніхто в Євросоюзі і США не засудить Київ за будь-який його вибір. Питання в іншому - який вибір дасть нам можливість вистояти.
По-друге, пора вже називати всіх і вся своїми іменами. Якщо той чи інший політик відверто працює на підрив національної безпеки, не треба робити вигляд, що нічого страшного не відбувається і далі займатися політичними "договорняками" і грати в піддавки. Це стосується і окремих експертів, ЗМІ, олігархів. Кремль кинув у бій весь свій ресурс, і протистояти йому напівзаходами - величезна помилка. І тут виникають питання до наших спецслужб. У нас чомусь все робиться з оглядкою на західних партнерів. Не дай Бог образяться. Давайте спробуємо жити без цього комплексу. Американці не будуть замість нас очищати Україну від російської агентури.
І, по-третє, ситуація в ЄС складається для нас не дуже комфортно. Але це не катастрофа, а виклик. І для державних структур, для кожного громадянина, відповідального за свій вибір. Якщо хтось думає, що ось, проведемо вибори на Донбасі, і все уляжеться, той глибоко помиляється. Дати слабину сьогодні означає, що завтра від тебе вимагатимуть прогнутися ще і ще раз.
