Головний по полоненим. Навіщо Путін підмінив Зеленського Медведчуком

У п'ятницю, 22 січня, повинні продовжитися консультації в нормандському форматі на рівні радників. По суті це переговори між керівником Офісу президента України Андрієм Єрмаком і заступником керівника путінської адміністрації Дмитром Козаком в присутності свідків з боку Німеччини і Франції. Попередня зустріч на цьому рівні пройшла в Берліні 12 січня і тривала більше шести годин. Відомо, що Кремль чекає від Києва цілого ряду поступок. У той же час Володимир Зеленський потребує якихось швидких досягнень на переговорному фронті, щоб можна було пред'явити їх українському суспільству, яке знудьгувалося по позитивним новинам.

Після повернення Єрмака до Києва кілька Telegram-каналів, близьких до Банкової, повідомили про те, що особлива увага на зустрічі в Берліні була приділена черговому обміну полоненими. Мовляв, Єрмак дуже сподівається, що незабаром вдасться повернути в Україну хоча б два десятки полонених. І ось це бажання швидкого результату, схоже, зіграло з Банковою злий жарт.

Подвійний ляпас від Кремля

Не секрет, що в ближньому колі Путіна є різні думки про можливу тактику у стосунках з керівництвом України. На цей раз, схоже, взяла гору позиція тих, хто вважає, що на Київ треба демонстративно тиснути. І оскільки Єрмак проявив велику зацікавленість в прискоренні обміну полоненими — то в Кремлі вирішили бити саме з цього хворого місця.

Якби російська сторона просто загальмувала переговори з обміну, це був би тихий застережливий сигнал. А з гучними погрозами випустили б знову якихось жириновських. Але на цей раз Кремль обрав інший спосіб тиску — дзвінкий публічний ляпас.

Саме так можна розцінити рішення провести видачу чотирьох жінок, утримуваних в донецьких і луганських катівнях, але видати їх не офіційному Києву, а голові політради ОПЗЖ, куму Путіна Віктору Медведчуку. Тим самим Кремль продемонстрував Банковій, що він може взагалі позбавити Зеленського і його офіс можливості піаритися на обмінах полоненими і віддати цю тему в ексклюзивне користування Медведчуку і ОПЗЖ.

Очевидно, це спосіб тиску на Зеленського перед 22 січня, коли повинні продовжитися консультації Єрмака і Козака в нормандському форматі. Можливо, Путін намагається показати таким чином, що він не має наміру пом'якшувати свою позицію, незважаючи на зміну влади в США, і що тепер він, навпаки, буде тиснути на Київ ще сильніше.

Втім, проблема Банкової не тільки в цьому. Є підстави для сумнівів в тих людях, яких путінські маріонетки в Донецьку і Луганську підібрали на видачу Медведчуку. Досить імовірно, що видають їх саме з тією метою, щоб вони потім виступали на телеканалах, пов'язаних з Медведчуком, і грали там заздалегідь вивчені ролі в дезінформаційних спектаклях проти України в цілому і проти офіційного Києва зокрема.

В такому випадку цю "видачу полонених" можна назвати подвійним ляпасом Києву від Кремля. А для Медведчука це означає подвійну вигоду.

По-перше, він отримує свою хвилину слави. Власне, ця хвилина почалася ще напередодні, коли в медіа та соцмережах пішла хвиля повідомлень і обговорень з приводу видачі полонених Медведчуку. І він уже став героєм дня в ЗМІ.

По-друге, Медведчук отримує чотирьох жінок, які зобов'язані йому особисто за свою свободу. Тут є можливість використовувати чисто психологічний момент, зіграти на емоціях телеглядачів. Відома проблема Медведчука — відсутність щирих симпатиків. А тепер такі можуть з'явитися.

Метастази скандалу

Документ від окупаційних адміністрацій в Донецьку і Луганську, спрямований на ім'я Медведчука, датований 15 січня. У ньому Медведчука просять повідомити про свою готовність організувати передачу на українську сторону чотирьох жінок "на контрольно-пропускному пункті "Майорськ" в зручні для Вас дату та час, починаючи з 20 січня 2021 року". 20 січня Медведчук звернувся до голови СБУ Івана Баканова з проханням оформити йому дозвіл на перетин лінії зіткнення в Донецькій області і забезпечити йому перехід через КПВВ "Майорськ", а також забезпечити перехід на підконтрольну частину України переданих йому чотирьох жінок.

Про офіційну позицію Києва можна судити по реакції Міністерства закордонних справ України. Воно 20 січня заявило, що "рішення Російської Федерації передати не Україні, а приватній особі Віктору Медведчука групу українських громадян, яких тривалий час утримували на тимчасово окупованій території в Донецькій і Луганській областях, грубо і відверто порушує усталені механізми вирішення таких гуманітарних питань. Цей крок РФ є ударом по нормандського формату і Тристоронній контактній групі, які ведуть системну роботу щодо забезпечення звільнення осіб, які утримуються в зв'язку з конфліктом".

Медіа, пов'язані з Медведчуком, вже захлинаючись, розповідають про те, що "нелюдська" українська влада не дає Медведчуку звільнити чотирьох нещасних жінок. Тобто емоційно-психологічний мотив розігрується по повній програмі.

А нардеп від ОПЗЖ Ілля Кива вже похвалився "репресіями" проти Медведчука: мовляв, "Державіаслужба отримала команду "перекрити" небо для літаків, які використовує Медведчук для перельотів в Росію". В принципі, це непоганий удар у відповідь: зустрічі в Москві зі всякими російськими діячами — це у ОПЗЖ один з улюблених приводів для піару.

До того ж Медведчук, нагадаємо, останні свої візити до Москви використовував для реклами російської вакцини "Супутник V". Тому Банковій дійсно є чого боятися: спочатку Путін намірився був зробити Медведчука головним в Україні по вакцині, тепер він хоче зробити його ж головним з обміну полоненими, і якщо все це мовчки терпіти, то непомітно Медведчук стане в Україні головним по всьому (і по Зеленському теж).

Втім, цей скандал може мати і небезпечні метастази. Адже ті ж самі путінські маріонетки, які "милосердно" раптом вирішили передати Медведчуку чотирьох своїх в'язнів, одночасно стали лякати Україну неабиякою ескалацією конфлікту. Так, ватажок окупаційної адміністрації в Донецьку Пушилін заявив про намір окупантів захопити всю територію Донецької та Луганської областей, а потім повідомив про плани провести новий "референдум про самовизначення території". І якщо загроза війною — це все ж швидше блеф, то псевдореферендум — це для Путіна цілком реальний інструмент тиску на Зеленського.

Звичайно, зараз було б необачно робити якісь остаточні висновки. Події розвиваються. І тема обміну полоненими напевно буде знову піднята на консультаціях між Єрмаком і Козаком в нормандському форматі 22 січня — якщо, звичайно, Кремль не вирішить зірвати цю зустріч в помсту за Медведчука, недопущеного до переходу через КПВВ "Майорськ".