Пряники з натяками. Що Зеленський привіз з Брюсселя

6 жовтня в Брюсселі відбувся 22-й саміт Україна — ЄС, який повинен був пройти ще в липні. Але пандемія внесла свої корективи.

Українську делегацію очолив президент Володимир Зеленський. Європейський союз представляли президент Європейської ради Шарль Мішель, а від імені глави Єврокомісії Урсули фон дер Ляйен, що напередодні пішла на самоізоляцію через контакт з "ковідною" людиною, виступав віце-президент ЄК, верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель, який відвідав Київ у кінці вересня.

З Брюсселя Зеленський повертається не з порожніми руками. В ході саміту Україна і Євросоюз уклали ряд угод.

Зокрема, віце-прем'єр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина та член ЄК з питань європейської політики сусідства і переговорів по розширенню ЄС Олівер Варга візували угоди про фінансування програм: "Міцні регіони" — 30 млн євро від ЄС на боротьбу з гібридними погрозами і Covid-19; "Механізм розвитку громадянського суспільства України" — 20 млн євро на зміцнення демократії в Україні; "Кліматичний пакет для стабільної економіки: (CASE) в Україні" — 10 млн євро на зелену енергетику і т. п.

У той же час Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) виділить 300 млн євро на проект "Енергоефективність громадських будівель в Україні". Відповідну угоду підписали міністр розвитку громад і територій України Олексій Чернишов і віце-президент ЄІБ Тереза Червінська.

Крім того, ЄІБ виділить "Укрпошті" в рамках угоди "Логістична мережа (Модернізація і цифровизация Укрпошти)" 30 млн євро на закупівлю сортувального обладнання, серверів, будівництво сортувальних центрів і т. п.

На цьому, на жаль, конструктив і закінчується. Сам по собі саміт, незважаючи на досить позитивну, теплу атмосферу, уявляє собою спроби і прагнення.

З боку ЄС — акуратно, але переконливо підштовхують Київ робити більше в плані реформ.

З боку Банкової ж... Тут потрібно саміт оцінювати в комплексі з недавнім інтерв'ю Зеленського Politico Europe, і колонками Стефанишиної і президента для "Дзеркала тижня" і "Європейської правди" постфактум.

Володимир Олександрович Трамп

Так ось, Банкова явно намагалася переконати Брюссель у прихильності реформам, відвернути від низки скандалів, включаючи корупційні; знову перекласти відповідальність на "папередніков" і особисто п'ятого президента Петра Порошенка.

Звичайно ж піднімалося питання і спостережуваного сьогодні тиску на антикорупційні інститути (НАБУ, САП, ВАКС). Але, що примітно, піднімали його не Мішель з Борреллем. А якщо вони його і стосувалися, то не публічно: ні в спільній заяві за підсумками саміту, ні під час прес-конференції ці відомства не згадувалися.

Стефанішина повідомляє в своїй статті, що "між ЄС і Україною немає спору навколо антикорупційних органів, а українському безвізу нічого не загрожує".

Втім, це не означає, що тема боротьби з корупцією і ситуація навколо антикорупційних органів сторонами не обговорювалася.

Питання в тому, як українська делегація змогла переконати єврочиновників не включати цю тему в спільну заяву. З огляду на, що, як зізналася Стефанишина, "до останньої хвилини довелося вести складні переговори з узгодження спільної заяви за підсумками саміту".

Яка, умовно кажучи, ціна мовчання Брюсселя? Навряд чи Зеленський відбувся красивими обіцянками, майже тими, які містяться в підписаній ним статті на "Европравді".

Тому як та частина матеріалу, яка присвячена НАБУ, САП і ВАКС, та й в цілому вся колонка — це попурі з обтічних кліше, красивих фраз і обіцянок, замішаних за трамповским рецептом самовихваляння і поляризації суспільства.

До слова, за лекалами свого гуру з Білого дому Зеленський з дещицею інфантильності продовжує демонізувати "неправильні" ЗМІ.

Мовляв, суцільно олігархічні видання, що розповсюджують дезінформацію. В інтерв'ю Politico він зовсім звинуватив журналістів (не всіх, звичайно, а тих, хто сміє його критикувати) в зриві діалогу з Росією. Попри те, що він, президент, зробив вже так багато для країни. Правда, корінням це "багато" дуже часто йде в каденції попередніх президентів.

Яскравий приклад: твердження, що це при Зеленському заробив Антикорупційний суд, хоча процес був запущений задовго до його обрання, і єдине, чим президент допоміг, — це не зірвав заплановані терміни початку роботи ВАКС. Грубо кажучи, він просто минулої осені стрічку перерізав.

Хвастнув Зеленкський і своїм торішнім дорученням МЗС забезпечити НАБУ ("уявіть собі, НАБУ почали створювати ще в 2014 р.") можливість "співпрацювати з міжнародними партнерами в розслідуванні корупційних злочинів"; а також прийняттям закону, який надає Бюро (і ДБР також) права на прослушку, в якому, однак, багато хто угледів спробу отримати механізм контрольованого владою позбавлення депутатів недоторканності.

Зеленський, який намагався отримати повноваження призначати глав НАБУ і ДБР (благо Рада під час голосування 4 лютого не прийняла президентський законопроект), з такими оцінками, звичайно, не згоден.

Всім, кому "не подобається рішення Конституційного суду по НАБУ " він запропонував... змиритися з тим, що в законодавстві був такий "сирий" факт і що відповідальність несе попередник.

"Ніяких загроз для НАБУ це не створило. Як немає загрози і для Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Тут позиція проста. Після відходу колишнього керівника САП комісія з відбору нового глави повинна працювати незалежно і вибрати професійну чесну людину на цю посаду", — пише гарант, ігноруючи стурбованість і українських, і європейських політиків далеко не ідеальним складом горезвісної комісії.

"Дивитися можуть не тільки лише всі"

Окремої згадки варта рубрика "Новини майбутнього", яка є в колонці президента.

Взяти хоча б цей абзац: "Партнерство з інтеграції українських ринків в ЄС, спільний авіаційний простір, промислове шпигунство "безвіз" ми також обговорили в Брюсселі. Це все — питання часу, і в кожному з них є свій прогрес".

Яку стадію "прогресу" зараз Україна проходить або пройшла? Знову-таки конкретики немає.

Взяти ту ж угоду про повітряний простір. Угода була парафована, тобто попередньо підписана, ще в 2013 р. урядом Миколи Азарова під час перебування президентом Віктора Януковича.

З тих пір чи не щороку дата запуску переносилася на наступний рік: у 2017-му — на 2018 й, в 2018-м — на 2019-й, в 2019-му — на 2020-й, 6 жовтня 2020-го — на 2021-й.

Замість цього у Зеленського помітно зловживають фразою "амбітна" і навіть "безпрецедентна повістка" дня.

Правда відповіді на питання, що в ній амбітного і безпрецедентного, немає.

Є заявлена під час саміту підтримка старту "місії ЄС за попередньою оцінкою готовності України до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції" (АСАА). Людською мовою: експерти Брюсселя збирають інформацію про те, чи можна дозволяти Україні починати готуватися до укладення угоди з промислового безвізу.

Це досягнення Банкової? Схоже на те. Та тільки не виключно нинішньої: переговори з промислового безвізу ведуться давно. І ще в 2005 р. був підписаний План дій з підготовки до АСАА.

Законопроект, яким вносилися необхідні зміни до інших нормативно-правових актів, в Раду надійшов ще в 2017 р. З його прийняттям були складності, але після доопрацювання вже новий законопроект-копія був прийнятий у другому читанні 6 червня 2019 р., тобто ще попереднім скликанням парламенту.

Можливо, кажучи про "амбітності", глава держави просто вторив Жозепа Боррель. Віце-президент ЄК під час брифінгу дійсно сказав, що дана угода є "амбітним" і "далекосяжним" договором, укладеним Брюсселем з країною, яка не є членом ЄС.

І це так. Вона дійсно амбітна, але завдяки потенціалу, закладеного в неї при його укладанні. Тобто в першій половині 2014 р. — саме тоді, коли Зеленський записував відео в центрі Москви.

Ось і виходить, що фундамент "амбітного, безпрецедентного порядку" — це напрацювання ненависних "папередніков". Зараз же перед Зеленським та його командою стоїть завдання реалізувати цей закладений потенціал і не побити горщики з Брюсселем.

Батіг і пряник

Сам Євросоюз бити горщики з Києвом бажання точно не продемонстрував. Замість цього, можна сказати, президента України занурили в теплу ванну, де він з комфортом вислуховував не особливо приховані натяки з вуст Шарля Мішеля і Жозепа Борреля.

Глава Євроради, наприклад, не забув нагадати високопоставленому гостю з України про те, що Європейський союз з 2014 р. виділив понад 15 млрд євро у вигляді кредитів і допомоги "для надання підтримки проведенню реформ в Україні".

Після чого багатозначно подивився на Зеленського і продовжив: "Ми хочемо зміцнити нашу співпрацю".

І отримання Києвом таких необхідних інвестицій, виходячи зі слів Мішеля, безпосередньо залежить від ефективності боротьби з корупцією.

Натяки Боррелля були ще менш прозорими: "У боротьбі з корупцією ви [президент Зеленський] також домоглися ряду важливих успіхів, наприклад [початку роботи] Вищого антикорупційного суду". І додав з реверансом: "Звичайно, ще багато що належить зробити, але те, що ви зробили з початку своєї каденції, вражає".

"Ми вважаємо, що незалежна і ефективна система правосуддя має вирішальне значення, і ми як і раніше чекаємо від української влади максимуму, тому що саме цього вимагає український народ", — підкреслив віце-президент Єврокомісії.

Всі ці смислові відтінки і "теплий" підхід до преси разом із заявами про спільні "історію і культуру" Європи і України не відміняють наявності у Брюсселя цілком конкретних претензій до Києва.

Їх транслювали раніше в своєму листі на ім'я глави фракції "Слуга народу" Давида Арахамії євродепутати Віола фон Крамон, Міхаель Галер і Раса Юкневічене, які дали дуже різку оцінку діяльності президента і "слуг", в тому числі розкритикували за "нападки" на НБУ, НАБУ, САП і пригрозили скасуванням безвізу для окремих політиків та олігархів.

У партії Зеленського від слів депутатів відмахнулися, назвавши лист позицією трьох членів Європарламенту, але не всього законодавчого органу ЄС.

Однак не можна не згадати про те, як Боррелл в своєму блозі за підсумками візиту в Україну спершу написав, що "ЄС — НЕ банкомат" для України, а після текст все ж відредагував.

Меседж дійсно жорсткий і недвозначний. І головний дипломат ЄС, очевидно, просто не хотів псувати майбутній саміт і збивати настрій Зеленського на діалог і співпрацю.

Але все ж претензії, висунуті євродепутатами, і побічно підтверджені керівництвом ЄС, являють собою абсолютно чітко окреслений поле для тиску.

Брюссель, з одного боку, готовий піти на певні поступки заради свого партнера і навіть дати йому не дуже дорогий пряник. З іншого ж, Європа чекає від України і уряду Зеленського результату. Питання в тому, як поведе себе ЄС, якщо результат цей буде незадовільним.