Прозрілі ходаки. Як Савченко і батько-засновник "ДНР" будуть "зшивати" Україну
Симптоматично - тому що своїми розповідями про те, як вона "переборювала себе" на зустрічі з Захарченко і Теслярським, як повірила в те, що вони здатні зробити щось добре, і в те, що вони "не підпорядковуються президенту Путіну", Савченко всім чітко дала зрозуміти, що вони з Лягіним дзеркальні близнюки-брати "прозрілі".
Посудіть самі, переконаний багаторічний українофоб Лягін, радісно зустрів путінську "російську весну" у Донецьку і "за переконання і з повною самовіддачею" проводив сепаратистський "референдум", після того, як його відігнали від влади в "молодій республіці" раптом усвідомив, що тієї Росії, яку він собі уявляв немає і, можливо, ніколи не було, а тому майбутнє Донбасу тільки в Україні.
Савченко ж - переконана українська патріотка, героїчно боролася з путінськими "ополченцями", мужньо пережила полон, після попадання в українську владу "прозріла", що сепаратисти Донбасу - це люди, яких можна і потрібно зрозуміти, пробачити і прийняти, а їхні лідери - це не просто путінські маріонетки і бандити, а виразники сподівань і прагнень "непочутого" народу Донбасу.
При цьому ні Савченко, ні Лягін своїм переконанням начебто і не змінювали зовсім. Савченко все також любить Україну, а Лягін не менш палко любить Росію, але це дивним чином не суперечить їх "прозріння". І цей парадокс неминуче має привести до їх взаємному тяжінню, адже вони просто створені одне для одного, а їх поєднання у тому чи іншому вигляді - просто ідеальна ілюстрація путінсько-сурковской схеми "прихильність збереженню територіальної цілісності України".
Зрозуміло, Савченко і Лягін можуть так ніколи й не зустрінеться, і тяжіння, явно проглядається між ними, виявиться холостим, проте не можна заперечувати, що взаємне зближення "близнюків" буде логічним продовженням їхньої риторики. Тим більше, що варіантів їх співпраці на ниві "зшивання України" може бути досить багато.
Тим, хто стоїть за Савченко і Лягіним для початку не погано було б задуматися про особисту зустріч двох "прозріли" де-небудь на нейтральній території. Адже, якщо для Савченко вже давно відкриті всі двері - від окупованих територій, до самої Москви, то Лягін, зрозуміло, в Україні ні за що не з'явиться. Так що зустрічатися їм краще всього на відпрацьованої майданчику в Мінську. Медійний шум після такої зустрічі буде гарантований, адже не кожен день прозрів "батько-засновник ДНР" і Надія Савченко обговорюють в Мінську, як повернути Донбас в лоно матері-України. На початку такої зустрічі можна навіть активно поизображать "подолання себе", а в кінці не тільки рукостискання, але і обійми з поцілунками, як символ можливого примирення. Ну, і, звичайно, все це буде супроводжуватися популярною серед шанувальників Савченко риторикою про необхідність якомога швидше закінчити війну за всяку ціну.
Але можна піти трохи далі. Наприклад, Савченко може включити Лягіна в свій політичний проект. Цьому нічого не заважає - організатор "референдуму" все ще громадянин України, а його особиста присутність на батьківщині зовсім не обов'язково для політичної діяльності. А коли справа дійде до парламентських виборів Савченко може навіть спробувати проштовхнути "батька-засновника ДНР" у Верховну Раду. Єдина формально-юридична причина, яка може цьому перешкодити - заочне засудження Лягіна, але наша правоохоронна система до такого запобіжного дії може й не додуматися, а може і не встигнути оформити з-за різної формальної тяганини.
Загалом союз з "прозрілим" сепаром відкриває перед Савченко нові політичні перспективи. До скандалів, епатажу та ненависті її недавніх обожнювачів Надії Вікторівні не звикати, а ідея провести хоч в якійсь іпостасі в українську політичну тусовку когось із справжніх "ДНРовцев" має шанси сподобатися "запоребриковым" діячам. Вони на таке можуть навіть грошенят підкинути.
