Провал монополії на правду. Чому дві третини українців не дивляться телемарафон

Лише 36% українців використовують телебачення для отримання новин. Це стало відомо із щорічного опитування " Українські медіа, ставлення та довіра у 2022 р. ", результати якого були презентовані 29 листопада.

Дослідження виконано компанією InMind на замовлення міжнародної організації Internews за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). У 2015 році, коли USAID/Internews вперше провели таке дослідження, відповідний показник становив 85%. Тобто лише за сім років переваги українців радикально змінилися. І зараз найголовніші джерела новин для нас — соціальні мережі (74%) та інтернет-сайти новин (42%), а телебачення зі своїми 36% — лише на третьому місці.

Різкі зміни через велику війну

Зрозуміло, що падіння популярності теленовин має об'єктивні причини, які діють у всьому світі. З кожним роком зростає кількість тих, хто користується інтернетом щодня. Тому телевізор як джерело новин поступово програє конкуренцію смартфону. На відміну від телевізора смартфон завжди під рукою (на роботі, в транспорті), і на ньому можна шукати новини в будь-який вільний момент.

Однак нас зараз цікавлять ті зміни, специфічні для України, причиною яких стали повномасштабне російське вторгнення та монополізація інформаційного телемовлення. Під час дослідження USAID/Internews протягом липня-вересня було опитано вдома 3200 респондентів та проведено шість фокус-груп для обговорення результатів. І ось що було з'ясовано у фокус-групах.

Повномасштабні військові дії кардинально змінили потребу в новинах серед респондентів — фактично виникла потреба перебувати у постійному інформаційному потоці. Контроль за новинами став одним з факторів відчуття безпеки. Респонденти, які раніше свідомо уникали будь-яких новин, почали їх відслідковувати. Більшість опитуваних до війни найчастіше дивилися розважальний контент, а контент новин був для них другорядним, але з початком військових дій новинний контент зайняв перше місце по їх споживанню ("Я став постійно дивитися новини", "Тепер розважальні програми не можу дивитися").

Збільшилося використання різних джерел для споживання новин ("Я почав шукати новини в різних джерелах"). До великої війни респонденти використовували, як правило, 1-2 джерела новин, але з початком повномасштабних військових дій вони змушені використовувати від 3 до 5 джерел — не тільки для отримання більш повної картини ("контролювати ситуацію"), але й для перевірки новини на дезінформацію ("Я порівнюю новини з різних сайтів на дезінформацію"), зазначають автори дослідження.

Отже, після початку великої війни відбулися два різкі переломи в медіапріоритетах українців: по-перше, різко зросла потреба в новинах, по-друге, українці почали шукати новини в різних джерелах. Здавалося б, це мало підштовхнути інтерес до новинних телепередач — не як до єдиного джерела новин, а як до одного з загальнодоступних джерел.

Подивимося, що кажуть цифри. У 2015 р. конкуренція між телебаченням та інтернетом виглядала так: 33% споживали новини лише з телевізора, 52% — з телевізора та інтернету, 12% — лише з інтернету (тобто з соцмереж та новинних сайтів).

До 2021 р. картина переваг суттєво змінилася: лише з телевізора споживали новини 17%, з телевізора та інтернету — 29%, а лише з інтернету — 49%.

Можна було б очікувати, що після початку великої війни теленовини бодай частково повернуть собі аудиторію. Але ні, вони ще більше втратили глядачів. Тепер лише 11% опитаних споживають новини тільки з телевізора, 25% — з телевізора та інтернету, а 59% — лише з інтернету.

І цей результат не можна списати на війну — вона, як уже було сказано, навпаки, перетворила новини на першочергову потребу для українців. Тому доводиться шукати причину у телемарафоні.

Що не так з телемарафоном

Серед усіх опитаних дивляться телемарафон "Єдині новини" лише 32%. Щодня — менше 22%, щотижня — 9%, рідше — 1%. Втім, серед глядачів телемарафону не всі задоволені інформацією, яку вони там одержують: не вважають її повною 31%, точною — 30%, достовірною — 26%, оперативною — 24%. А 20% глядачів телемарафону не бачать, щоб там проводився аналіз подій, що відбулися.

Підсумковий результат: повністю довіряють телемарафону 28% його глядачів, скоріше довіряють — 56%, скоріше не довіряють — 9%, повністю не довіряють — 3%.

Як зазначають автори дослідження, респондентів-телеглядачів можна умовно поділити на дві категорії. Це ті, хто дивиться телемарафон регулярно, і ті, хто ситуативно, швидше, використовуючи його як фон, коли займаються домашніми справами. У тих, хто дивиться його регулярно, спостерігається висока задоволеність і довіра до інформації в ньому, але ті, хто дивиться його ситуативно, мають критичні зауваження щодо оперативності інформації, повторення однієї й тієї ж новини протягом кількох годин. Оперативність інформації в телемарафоні респондентами, як правило, порівнювалася з Telegram-каналами, де така оперативність значно вища.

Можна зробити висновок, що телемарафон має свою "ядерну" аудиторію, що становить близько 20% — це ті, хто його дивиться щодня і йому довіряє. Здебільшого це люди старших вікових категорій. За даними дослідження, більшість телевізійної аудиторії становлять українці віком понад 46 років, тоді як новинні сайти найбільш популярні у тих, кому 35-45 років, а соціальні мережі — в українців віком 18-35 років.

Ще близько 12% дивляться телемарафон епізодично і ставляться до нього критично, оскільки він програє порівняно з іншими джерелами інформації — соцмережами та сайтами новин.

А решта українців (їх переважна більшість — 68%) взагалі не мають інтересу до телемарафону і не включають його навіть як фон, коли займаються домашніми справами. Загалом це можна розглядати як оцінку інформаційної політики держави. Дві третини українців вважають за краще шукати новини в різних Telegram-каналах та інших інтернет-джерелах, хай навіть сумнівних, ніж у єдиному телемарафоні.

Коли телемарафон розвалиться

У зв'язку з цим цікавою є поява серед виробників телемарафону нового учасника — телеканалу "Ми — Україна". Про походження цього каналу докладно розповіла "Українська правда".

"Цей проект входить до сфери інтересів самого голави Офісу президента. За даними "УП", "від Єрмака" роботу "Ми — Україна" координує Наталія Ларіончева. Вона досить давно працює в інформаційному директораті Офісу президента, де координувалася з позаштатним радником голови ОПУ Михайлом Подоляком. До повномасштабної війни вона відповідала за співпрацю з телебаченням, у тому числі готувала працівників ОПУ до ефірів, — пояснює "УП".— Співрозмовники у владі не під запис пояснюють, що новий канал має стати першим медіапроектом, який безпосередньо координуватиметься головою Офісу. "Цей канал потрібен не особисто Єрмаку. Ви що, не розумієте? З одного боку, це ще один канал "у копілочку". А з іншого боку, це комплімент президенту", — пояснює у розмові з "УП" один впливовий член команди Зеленського".

Додавання до складу виробників "Єдиних новин" ще одного телеканалу не має жодного сенсу, якщо дивитися з погляду нагальних інтересів інформаційної політики Офісу президента. Інформація на телемарафоні все одно повністю контролюється Банковою. І навряд чи новини від "Ми — Україна" приваблять до телемарафону нових глядачів.

Інтерес Офісу президента — в іншому. Схоже, цьому каналу надано роль наступника телемарафону, коли конгломерат "Єдиних новин" розвалиться. До речі, це може статися раніше кінця війни — наприклад, на вимогу західних партнерів і, зокрема, Європейського Союзу, до якого ми, як відомо, намагаємось прискорено вступити.

Наразі перед "Ми — Україна" стоїть завдання зміцніти у всіх сенсах (технічному, організаційному, кадровому, піарному), користуючись бюджетним фінансуванням, яке виділяється на телемарафон. А потім, коли конгломерат "Єдиних новин" розвалиться і всі його учасники повернуться до просування власної інформаційної політики, з урахуванням інтересів своїх власників, тоді телеканал, повністю контрольований Офісом президента, спробує утримати "ядерну" аудиторію телемарафону.

На даний момент це завдання не видається реалістичним — з урахуванням пріоритетів ОП. Адже зрозуміло, що його успіх залежатиме безпосередньо від ступеня повноти, точності, достовірності, оперативності та аналітичності інформаційної продукції "Ми — Україна".