Противокорабельный ерзац. Як списаний радянський ЗРК пристосували під захист Азовського моря

Яскравим прикладом є останні стрільби на державному випробувальному полігоні "Ягорлык" в Херсонській області.

Тут 1 листопада пройшов черговий етап випробувань якогось эрзаца протикорабельного берегового комплексу на базі зенітного-ракетного комплексу С-125-2Д1 "Печора-2Д", модернізованого компанією "Аеротехніка-МЛТ". Як вказується у деяких повідомленнях, двома пусками вдалося потопити надводну мішень, в ролі якого виступав колишній плавсклад "Золотоноша", раніше виведений зі складу Військово-морських сил ЗСУ.

Це реальний результат роботи, яка почалася ще в 2017-2018 роках, коли військовим терміново знадобилося посилення берегової оборони. На той момент було зрозуміло, що працездатний ракетний противокорабельный комплекс "Нептун" буде прийнятий не скоро, а захищати узбережжі потрібно вже найближчим часом.

Тоді на горизонті з'явилася фірма "Аеротехніка-МЛТ", яка запропонувала модифікувати під нові завдання застарілий (розроблений у 1961 р., знятий з озброєння ЗСУ на початку 1990-х) зенітно-ракетний комплекс радянського виробництва. Тим більше що ще на етапі проектування комплекс С-125 штатно може вражати наземні цілі. Проте в далекі радянські часи такі навчально-бойові завдання розрахунками навіть не відпрацьовувалися вистачало інших засобів берегової оборони.

По наземним цілям у своїй історії комплекс застосовувався єдиний раз — на початку нульових під час громадянської війни в Лівії. Тоді вперше в ході боїв різних угруповань мусульманських бойовиків на фото і відео засвітилися запуски зенітних ракет по наземним цілям як з буксируються пускових установок, так і з різною бронетехніки (зокрема, танка Т-55).

Про нову протикорабельної модифікації повідомлень у відкритій пресі практично немає, однак можна припустити, що додаткові можливості у С-125 з'явилися за рахунок установки сучасної головки самонаведення (швидше за все, виробництва конструкторського бюро "Радионикс"). Крім того, по всій видимості, конструктори вирішили варіант сполучення з радіолокаційною станцією виявлення й цілевказівки "Мінерал-МО". В будь-якому іншому випадку ця модифікація не має особливого значення в якості протикорабельного кошти. Крім того, ракети повинні бути серйозно доопрацьовані, як мінімум необхідно встановити інший підривник — контактний ударної дії.

Якщо ж судити по зенітної модифікації від "Аеротехніка-МЛТ", то знову-таки, за заявами фірми, їм вдалося збільшити ресурс ЗРК на 15 років, вирішити завдання підвищення надійності, живучості комплексу та стійкості до впливу радіоелектронних перешкод.

Однак у випадку з протикорабельних варіантом варто сказати кілька слів і бойової ефективності такого комплексу. За радянським методичками у разі застосування С-125 по наземним цілям дальність ураження становила всього 17 км. Правда, на всьому протязі своєї служби комплекс модернізувався, а "Аеротехніка-МЛТ" заявляє, що в ході робіт було замінено приблизно 90% елементної бази. Тим не менш варто припустити, що дальність ураження надводної цілі все-таки не вражає — всього 10-15 км (що, втім, для невеликого Азовського моря цілком нормально).

Крім того, при найближчому розгляді бентежить відверто невелика потужність бойової частини — всього 72 кг, що явно мало, щоб втопити більш або менш пристойний корабель. З іншого боку, якщо розглядати в якості цілей російські прикордонні кораблі і катери, то нанести серйозні пошкодження цим "балії", найчастіше переробленим з морських буксирів, цілком реально.

Ще один мінус комплексу, причому як у зенітному, так і противокорабельном варіантах, — це його немобильность. Розрахунок З-125 може працювати тільки з підготовлених позицій, а значить, дуже вразливий для удару. Є, звичайно, варіант поставити його на шасі, як зробили, наприклад, в Білорусі, проте про роботи в цьому напрямку автору нічого не відомо, навіть якщо вони і проводяться.

З іншого боку, великим плюсом такого "эрзаца" в наших непростих умовах гібридної війни є наявність на складах просто величезної кількості ЗУР В-601ПД, які можна використовувати для переробки. Так сталося, що велика частина їх залишилась в Україні і до 2014 р. наша країна забезпечувала всі закордонні поставки цих ракет в країни Азії та Африки.

Зрозуміло, що спеціалізований комплекс "Нептун" чисто теоретично має набагато більш серйозні можливості в плані ураження маневрирующей морської цілі, дальності застосування та потужності бойової частини. Однак подібні ракети потрібні нам "тут і сьогодні", тому доводиться вигадувати такі ось досить екзотичні варіанти з досить скромними можливостями.

Однак у разі успішного завершення державних випробувань і прийняття на озброєння комплекс С-125-2Д1 "Печора-2Д" все-таки буде серйозним доповненням до тих засобів берегової оборони, якими Україна має на Азовському узбережжі. Адже нині основою берегової оборони є 152-мм буксирувані гармати "Гіацинт", реактивні установки залпового вогню БМ-27 "Ураган" та БМ-30 "Смерч" (в тому числі у варіанті "Вільха"). Однак все це кошти насамперед для ураження площинних цілей і призначені для відображення висадки десанту.

Таким чином, можна сміливо говорити про те, що, цілком ймовірно, найближчим часом сили берегової оборони отримають якусь подобу протикорабельної ракети, яка буде основою ракетної оборони, поки не буде остаточно доопрацьовано набагато більш потужний "Нептун".