"Любі друзі" Обами. Чи допоможе новий посол США звільнити Ситника
Інтерв'ю генпрокурора України Юрія Луценка колумнисту американської політичної газети The Hill Джону Соломона, оприлюднене 20 березня, і два блогу самого Соломона на ту ж тему, що вийшли 20 і 26 березня, отримали чималий резонанс як в Україні, так і в США. Щоб адекватно сприймати те, що відбувається, потрібно враховувати три речі.
По-перше, цю хвилю підняв не Луценко. Він лише один із каналів, по яких вона пущена.
По-друге, вона піднята не проти посла США в Україні. Марі Йованович — лише одна з тих, кого ця хвиля може змити шляху до мети.
А по-третє, подальший хід цієї хвилі слабо залежить від результатів президентських виборів в Україні. І піднята вона, зрозуміло, зовсім не заради того, щоб вплинути на ці результати.
Тепер про цілі. З Києва і Вашингтона вона виглядає по-різному. Так і повинно бути, коли на одне і те ж дивляться з різних сторін.
Якщо дивитися з США, то представляється, що ця хвиля піднята командою Трампа проти демократів. Зокрема, проти Гілларі Клінтон, яка була його конкуренткою на президентських виборах 8 листопада 2016 р., і проти Джо Байдена, який був віце-президентом при президентові Бараку Обамі і вважається ймовірним кандидатом від демократів на президентських виборах 3 листопада 2020 р.
Примітно, що 21 березня Трамп своїм твітом прорекламував перший блог Соломона, який вже в заголовку прямо вказував на мету: "З зникненням російського змови з'являється український змова на допомогу Клінтон". 22 березня в ефірі близького до Трампу телеканалу Fox News вийшов сюжет "Джо Байден і його зв'язок з Україною", в якому згадувалися документи, передані Генпрокуратурою України американським колегам. Там же говорилося про те, що Білий дім ініціює відкликання Йованович з України. 24 березня на консервативному сайті Wire Daily вийшла стаття "Ростуть заклики усунути посла Обами в Україні", яку тут же підтримав своїм твітом син президента США Дональд Трамп-молодший, який заявив, що США потрібно "менше цих блазнів в якості послів".
Якщо дивитися з України, то представляється, що ця хвиля піднята командою президента Петра Порошенка проти фігур в українській політиці, які користувалися підтримкою (фактично є креатурами) Посольства США в Україні і діяли в інтересах Байдена і Клінтон.
Однак ці дві картини не суперечать один одному. Насправді цілком можливо, що хвиля піднята спільно командами президентів Трампа і Порошенка. І цілком може бути, що у них є узгоджена версія, тільки вони окремо озвучують деякі її фрагменти.
Суть цієї версії можна викласти так. Все почалося з того, що Обама і Байден відмовилися надати Україні військову допомогу після російського вторгнення. А щоб виправдати свою позицію, вирішили переключити порядку денного в Україні з відображення російської агресії на боротьбу з корупцією, нібито що є для України набагато більшою проблемою, ніж окупація Росією Криму та частини Донбасу.
Для цього виявлялася політична захист та фінансова підтримка структурам, раздувавшим антикорупційну тему. Зокрема, в 2015 р. кошти в розмірі $4 млн, виділені урядом США на реформу української прокуратури (оплату розробки тестів та проведення конкурсу на прокурорські посади), були віддані чолі Центру протидії корупції Віталій Шабунину і тодішньому голові Одеської ОДА Михеилу Саакашвілі. В коло осіб, які були в темі, входили також директор НАБУ Артем Ситник, нардеп Сергій Лещенко, тодішні заступники генпрокурора Віталій Касько і Давид Сакварелідзе.
Деякі відомі подробиці від самого Байдена. Виступаючи 23 січня 2018 р. в Раді з міжнародних відносин США, він згадав про мінських домовленостях і поскаржився на адміністрацію Трампа: "Наскільки я знаю, зараз на президентське лідерство в Україні немає тиску, щоб стимулювати його до перетворення Мінська у щось, що можна виконати". Адміністрація Обами дійсно тиснула на Київ, домагаючись одностороннього виконання Україною пунктів мінських домовленостей (нібито це зумовить Путіна виконати свою частину). У тому ж виступі Байден розповів про те, як він нібито під час свого візиту в Київ домігся звільнення українського генпрокурора. Насправді Байден прибрехав за термінами, але факт звільнення генпрокурора України під тиском адміністрації Обами дійсно мав місце: 3 квітня 2016 р. своєї посади позбувся Віктор Шокін. Наступною жертвою став прем'єр Арсеній Яценюк, якого змусили подати у відставку 10 квітня 2016 р., — це відразу ж назвав своєю перемогою Саакашвілі.
Кажуть, Саакашвілі сам тоді мітив на посаду прем'єра. А на місце Шокіна адміністрація Обами просувала Касько. Але Порошенко не захотів опинитися зв'язаним по руках і ногах. Посаду прем'єра зайняв Володимир Гройсман, посаду генпрокурора — Юрій Луценко. Подальший розвиток подій всі пам'ятають: нагнітання антикорупційної істерії в мас-медіа і численні, але безуспішні спроби підняти Київ на "треті майдани".
Паралельно українська креатура американського посольства була задіяна в допомогу команді Клінтон проти Трампа. В серпні 2016 р. через Ситника була організована витік в газету The New York Times частині списку одержувачів кеша з чорної каси Партії регіонів у 2012 р. Там фігурував Манафорт, який з червня 2016-го керував виборчою кампанією Трампа. При цьому були захищені від розголосу відомості про те, що аналогічні виплати отримував інший американець — Грегорі Крейг, юрист, який обслуговував адміністрацію Обами. До речі, та ж The New York Times 18 березня 2019 р. повідомила, що Крейг перебуває під слідством за роботу, яку він виконував для Януковича.
Зараз команда Трампа буде намагатися подати в максимально негативному світлі всі українські зв'язку Байдена, Клінтон, Йованович, використовуючи для цього документи, отримані з Києва. Команда Порошенка зацікавлена в тому ж самому: щоб всі українські креатури Байдена, Клінтон, Йованович постали в максимально негативному світлі.
Звичайно, після призначення нового посла багато чого зміниться. І якщо до початку кампанії з виборів Верховної Ради вся "антикорупційна" діяльність Ситника, Лещенко, Шабуніна та інших максимально дискредитована, це значно полегшить команді Порошенко боротьбу за новий парламент.
