Просто стріляти не перестають. Чому танки окупантів безпорадні перед українськими ракетами
Адже в лютому-березні наші противотанкисты розгорнули справжню "ракетну" війну, розстрілюючи буквально будь транспорт на прифронтових територіях і постійно обстрілюючи навіть поодинокі опорні пункти.
Особливо в цьому відзначилась 10-я гірничо-штурмова бригада, яка з панівної висоти над Жолобком (Луганське напрямок) змогла істотно ускладнити постачання перебували тут бойовиків так званого "2-го армійського корпусу". Хоча противотанкисты бригади заявляють приблизно про 10 випадках ураження ворожої бронетехніки, але реально на сьогодні підтвердити лише приблизно половину пусків, так як достовірної інформації з окупованих територій не так вже й багато.
Якимсь мэмом за цей час стали обстріли позицій бойовиків в районі Ясинуватського блокпоста. Так, один з опорних пунктів протягом буквально двох тижнів був "чергової метою" для розрахунків "Стугни" - настільки часто в Мережі з'являлися відео з його поразкою. З великою часткою ймовірності противник був змушений його покинути. До речі, саме з-за ракетної активності, помноженої на роботу снайперів одного з полків Сил Спеціальних операцій, бойовики покинули стратегічно важливий опорний пункт "Крокодил" на Мар'їнському напрямку.
А здійснювати нашим військовим такі вкрай ефективні акції дозволило насичення бойових порядків просто величезною кількістю протитанкових керованих комплексів вітчизняного виробництва "Стугна-П" і "Корсар". Причому якщо виходити з відкритих даних, то фактично поставлених комплексів і ракет цілком вистачить спалити всі танки бойовиків на Донбасі - на кожен їх Т-64 і Т-72 припадає мінімум за три протитанкові ракети РК-3 комплексу "Корсар" і РК-2С/М-2/ОФ комплексу "Стугна-П". І це без урахування наявності в арсеналах ВСУ досить великої кількості протитанкових ракет ще радянського виробництва (насамперед типу "Фагот").
Власне кажучи, сама "Стугна-П" розроблений ще в 2013 р. на базі українсько-білоруського ПТРК "Скіф". Причому відмінності мінімальні - на нашому комплексі встановлюється прилад наведення ПН-ТА виробництва ДП "Ізюмський приладобудівний завод". Крім того, останні партії комплектуються тепловізорами південнокорейського виробництва "Hawk".
При цьому за своїми характеристиками наші комплекси цілком на рівні зарубіжних аналогів. Так, наприклад, максимальна дальність дії протитанкових ракет РК-2С/ОФ доходить до 5000 м (за деякими даними у модернізованих РК-2М-ДО і РК-2М-ОФФ вона ще вище - до 5500 м).
І ще - українські ракети крайньої ефективні проти застарілих радянських танків, що становлять основу угруповання противника на Донбасі. Ті ж протитанкові керовані ракети сімейства РК-2С здатні атакувати ціль з верхньої півсфери, у найбільш ослаблені ділянки верхньої проекції. Даний принцип має щось спільне з пікіруванням ракети знаменитого FGM-148 "Javelin" (який, до речі, теж є на озброєнні ЗСУ) на ціль і реалізований в "Стугні" завдяки використанню режиму "перевищення", що дозволяє ракеті робити маневр "гірка". Жоден з існуючих комплектів динамічного захисту, що є на озброєнні російської армії, погасити удар 10-кг тандемною бойовою частиною не може. Чисто теоретично "ліками" від "Стугни" і "Javelin" може стати перспективний комплекс активного захисту "Арена-М", однак він ще навіть не прийнятий на озброєння.
Використання сучасних тепловізійних комплексів дозволяє підготовленим розрахунку виявляти мету типу "танк" в будь-який час доби та за будь-якої погоди на видаленні 3500 м.
І ще - як показали перший досвід застосування на Донбасі, "Стугна-П" має і ще одна досить важлива перевага - безпека оператора. Адже бойова робота комплексу може здійснюватися за допомогою дистанційного керування з портативного терміналу, який знаходиться на закритій позиції, при цьому, відеозображення з оптико-електронних засобів (включаючи тепловізор "Hawk") передається по цифровому телеметрическому каналу.
До речі, ефективність застосування "Стугн" на фронті підтверджують і військові. Той же командувач Операцією об'єднаних сил на Донбасі Генерал-лейтенант Сергій Наївши у своєму свіжому інтерв'ю сказав буквально наступне: "Стугна" виправдала всі очікування. Коли починали їх отримувати влітку минулого року, проводили змагання між протитанковими підрозділами. Там були розрахунки з ще радянськими ПТРК "Штурм" і "Фагот" і з "Стугнами". У радянських комплексів були проблеми, наприклад, невихід ракет або промахи. А "Стугна" їх набагато перевершила - відзначали, що кожен постріл був в ціль".
Є, звичайно, у наших комплексів і недоліки. Так, із-за того, що в "Стугні" застосовується напівавтоматична система наведення по лазерному променю, то лазерно-променевої модуль здатний демаскувати позицію комплексу та виявити факт наближення протитанкової ракети ще на початку або середині траєкторії (адже політ проходить на малій висоті, як правило в заздалегідь відомому невеликому угломестном секторі, біля лінії горизонту).
І ще один важливий момент - завдяки своїм відмінним характеристикам наші ракети і комплекси користуються сталим попитом на світовому ринку озброєнь. На сьогодні, за далеко не повними даними, вони експортуються як мінімум в 12 країн світу. Саме масові замовлення на ракети і комплекси дозволило "Променю" розгорнути серійне виробництво і за досить короткий час наситити ними і нашу армію.
Таким чином, можна говорити, що прийняття на озброєння і ефективне використання протитанкових комплексів "Стугна-П" і "Корсар" є яскравим прикладом роботи нашої військової промисловості. Ну і звичайно прикладом посилення можливостей ЗСУ як такої.
